Театр сміливо можна вважати одним з інструментів реабілітації не лише для акторів, але й для глядачів. А якщо постановку виконують діти, то процес відновлення отримує свої унікальні особливості.
Психологічна та соціальна реабілітація через театр можлива завдяки створенню в його межах безпечних умов для прояву емоцій та своєї ідентичності. Для людей, які пережили травматичний досвід, проживання історій персонажів твору дозволяє розвивати власну внутрішню рефлексію.
Сергій Гоменюк і Андріанна Курилець-Кметюк - засновники львівської театральної майстерні “ArtEra”, вихованці якої опановують акторську майстерність, вокал, танці та інше. Для Гал-інфо вони розповіли, що сьогодні в студії займаються 40 дітей, які грають благодійні вистави для внутрішньо переміщених осіб, дітей з сиротинців, а також військовослужбовців та ветеранів російсько-української війни.
Команда також систематично проводить покази у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука, вхід на які передбачає вільний донат. “Кожна наша вистава є благодійною. Тобто ми збираємо кошти за допомогою нашої скриньки і передаємо їх у фонд волонтерського центру бібліотеки. А вони вже направляють ці кошти на різні військові збори”, - розповідає Андріанна Курилець-Кметюк.
5 лютого 2024 року команда театральної майстерні представила вистави для Захисників та Захисниць, які проходять реабілітацію в центрі “UNBROKEN”. А вже 9 лютого юних артистів зустрічали у центрі соціальної реадаптації “ЯМаріуполь. Львів”. Дітлахи разом із батьками мали нагоду побачити виставу “Пеппі Довгапанчоха”.
Засновники театральної студії у розмові з журналісткою Гал-інфо зазначають, що участь у благодійних виставах розвиває у їхніх вихованців почуття громадянської відповідальності. “Спершу, коли ми грали благодійні вистави, діти дивувалися для чого. А зараз вони вже самі пропонують щось зіграти, радіють кожній можливості взяти участь у доброчинному концерті. Директорка бібліотеки Тетяна Пилипець постійно організовує збори для військових і дуже великі фести для них. Наприклад, наша театральна команда долучилась до “Горіхового вікенду”, у рамках якого збирали кошти для 67-ої окремої механізованої бригади. І тоді наші діти представили 40-хвилинну програму, частину з якої підготували абсолютно самі!”, - ділиться співзасновниця.
Чистота дитячих емоцій у поєднанні з їхньою юною жвавістю створюють особливу динаміку на сцені, яка заворожує будь-яку аудиторію, незалежно від віку. За словами Сергія Гоменюка, вистави, акторами яких є діти, дають глядачам можливість пережити мінімальний катарсис. “Настрій аудиторії - це важливо, адже під час вистави глядачі теж стають частиною гри. Вони реагують на репліки разом із акторами, їм теж смішно. І якщо глядачі приходять з одним настроєм, то виходять зовсім з іншим, кращим. У будь-якому випадку ти стаєш дотичний до цього мистецтва, коли тут присутній”, - зазначає співзасновник студії.
Одним з прикладів таких рефлексій аудиторії, зазначає Сергій Гоменюк, є її реакції на постановку “Маленький принц” за однойменним філософським твором. “Маленький принц” - складна, філософська вистава, але завдяки грі дітей ми її подали в легкому для сприйняття форматі. Наші глядачі виходили з вистави і дивувалися, бо це ж твір про дорослішання! Маленький принц - це той пілот, який згодом виріс. Ця історія про його зустріч зі своїм дитинством. У виставі ми залишили центральні слова, цитати персонажів для кожного актора окремо, і так, відповідно, кожна сцена несла свій окремий зміст”, - ділиться пан Сергій.
У 2023 році на Форумі видавців у Львові команда театральної студії представила перформанс «Я заблудлий койот, що виє на місяць безсилий» за творами Володимира Вакуленка, українського дитячого письменника, якого вбили російській окупанти навесні 2022 року. Постановка стала для команди першим прочитанням текстів відомого автора, зокрема його щоденника окупації.
“Для нас це найскладніша робота в емоційному плані. Постановка складається з того, що у нас є автор, тобто сам Володимир Вакуленко, який нібито присутній у виставі, але десь поза сценою, в світлі та в димі. А актори, які виконують різні ролі людей довкола нього, немов проходять його життя через його вірші та щоденник”, - розповідає пані Андріанна.
Сергій Гоменюк зазначає, що тексти Володимира Вакуленка є емоційно важкими, часто містять складні лінгвістичні конструкції. Через це постановники вирішили переплести історії про війну з дитячими віршами, які автор написав для свого сина. Організатори пояснюють, що під час підготовки та представлення цього перфомансу вони прагнули продемонструвати складне через дитячу щирість та простоту.
Щирість дитячих переживань на сцені відображають глибину сенсів, відображених у їхніх репліках. Юні артисти перевтілюються у впізнаваних персонажів дитячих казок, що дозволяє глядачам тимчасово перенестись у знайомі міфічні історії. Театральні постановки дітей у часі постійної нервової напруги стають інструментом тимчасової емоційної “розрядки”, можливістю провести час без негативних та тривожних думок.
Підготувала Марічка Твардовська
