Слухай онлайн

Цукрове законодавство – відтепер із сотівським обличчям

Вчора більшість телеканалів оголосили про те, що народні депутати нарешті прийняли всі закони, необхідні для вступу України у Світову організацію торгівлі. Частина політиків виходила із сесійної зали із задоволеним виглядом, а частина, як наприклад лідер комуністів Петро Симоненко, – обуреними. Лідер комуністів погрожував: мовляв, ось подивитесь на наслідки такої законотворчості через рік.
Варто зазначити, що чи не останніми парламентом були прийняті цукрові сотівські закони, які раніше вважалися найбільш складно прохідними, але які були прийняті досить таки швидко. Про них і піде мова в цьому матеріалі.

З цукрових сотівських законів, внесених, до речі, Президентом, було прийнято два закони: Закон України «Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини» та Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".
Закон України «Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини» встановлює щорічну тарифну квоту на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини в обсязі 260 тисяч тонн за ставкою ввізного мита у розмірі двох відсотків його митної вартості. Дано і конкретне визначення поняття тарифної квоти – це будь-яка попередньо встановлена вартість чи кількість, визначена для імпортування чи експортування даних товарів під час визначеного періоду зі зниженням загального мита, та поза яким будь-яка додаткова кількість цих товарів може бути імпортована чи експортована при сплаті ввізного або вивізного мита. Порядок розподілу тарифної квоти та використання кінцевого продукту переробки цукру-сирцю з тростини в межах даної тарифної квоти встановлюється КМУ із додержанням норм і принципів СОТ. Набирає чинності цей закон з 1 січня року, наступного за роком вступу України до СОТ, тобто законодавці дали також і час на адаптацію – 1 рік.
Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" вносить зміни до закону, прийняття якого було ініційовано ще Леонідом Кучмою. Закон передбачає скасування квоти "В" – обсягів виробництва цукру, що призначений для поставок за межі України з метою виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, та квоти "С" – цукру, що вироблений понад квоти "А" та квоти "В" і призначений для реалізації його власниками виключно за межами країни. Водночас скасовується і видача спеціальних дозволів (ліцензії) на реалізацію цукру за межі України згідно з міжнародними договорами з урахуванням квартальних і місячних обсягів, передбачених квотою  "В", а також скасовується норма, яка забороняє реалізацію цукру з квоти "В" та квоти "С" на внутрішньому ринку України.
Експерти поставилися до чергової ініціативи народних депутатів, як завжди, з певною долею скепсису, якщо не критики, але водночас вони говорять про те, що гірше економіці країни від прийняття зазначених законів не стане. 
Фактично системи навчання не проводиться, а все робиться майже кулуарно – Верховна Рада приймає закон, але ніхто на підприємствах не пояснює, чого треба очікувати після його прийняття і що треба робити, щоб не потрапити у халепу, пов’язану з відкриттям українських внутрішніх ринків, говорить заступник голови Львівської облдержадміністрації Іван Стефанишин. «Причому політики лише спекулюють, одні говорять: «загнеться» сільське господарство, інші – без цього нас не буде сприймати ЄС. Насправді нічого страшного з прийняттям цукрових – сотівських законів немає, бо надано час на адаптацію. Закон «Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини» встановлює щорічну тарифну квоту на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини в обсязі 260 тисяч тонн за ставкою ввізного мита у розмірі двох відсотків його митної вартості. При рівні споживання 1800-2000 тонн на рік – це обсяг, який фактично ні на що не впливає, але десь десяток заводів може закритися. Для того, щоб вони не закрилися, треба провести модернізацію, але ж ніхто цього не робить», – сказав у коментарі «Гал-info» Іван Стефанишин.  
Коли починаються розмови про захист національного виробника, то за ними, читай, криються лобістські інтереси, – зауважує керівник Центру соціальних економічних досліджень «Діаматік» Юрій Гребенчук. Більше всього кричать комуністи та соціалісти, які 73 роки лобіювали інтереси «національного виробника», таким чином довівши економіку Союзу до руїни. Крім імпортного цукру, встановленням на нього квот лобіювалось квотування експорту лому металів та соняшників. Українською сонячною олією можна було б залити всю Європу, а вони кажуть – ні, не дамо цього зробити, краще нехай згниє, а національний виробник буде захищений, тільки от питання від чого? У принципі якщо говорити про цифру встановленої квоти на рівні 240 тонн на рік, то ця цифра фактично нічого не змінить, але головне сам принцип, для чого це робиться», – сказав у коментарі «Гал-info» Юрій Гребенчук.   
Нічого нового Верховна Рада по суті не зробила, прийнявши ці два закони, лише закріпила те, що реально відбувається на ринку. Так вважає експерт аналітичної агенції «Українська марка» Ігор Папуша. «Це одна з причин, чому так швидко пройшли ці сотівські законопроекти. Закон «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру"» скасував квоти  «В» та «С», які не діяли, тому що в Україні хронічно, хіба що за винятком 2005 року, спостерігається дефіцит цукру-сирцю в обсязі 600 млн тонн. Квоти встановлювалися для захисту внутрішнього ринку від надлишку дешевшого іноземного цукру, але оскільки є дефіцит, то вони не діяли і тому їх скасували, одночасно виконавши відповідні вимоги СОТ. Щодо встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини», то це встановлення квотування також нічого не змінює на внутрішньому ринку – більше, ніж передбачено в квоті тростинного цукру-сирцю, і так не ввозиться, тому така поступка СОТ стала абсолютно безкровною», – сказав у коментарі «Гал-info» експерт.
  
 Валентин Концевич

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...