Українські писанки відомі на весь світ. На невеликій площі розгортаються барвисті картини життя. Кожна писанка має свою символіку і випадкових знаків там не буває. Писанкарство на наших землях має свою багатовікову традицію. Українські археологи під час розкопок у різних регіонах натрапляють на унікальні збережені у землі витвори народного генію.
Гал-інфо підготувало підбірку Топ-4 писанок знайдених археологами в Україні.
Львівська 500-літня писанка
У серпні 2013 року львівські археологи НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України зробили сенсаційне відкриття. Під час дослідження водозбірника на вул. Шевській, у центрі Львові, археологам вдалось знайти унікальну писанку. Знахідці майже 500 років. Подібних артефактів в Україні ще не знаходили, адже писанка виконана на шкарлупі яйця.
Писанка збереглась на глибині 5,5-6 метрів у водозбірнику, який датують XV - початком XVI ст. Стан збереження писанки на момент відкриття становив 80-90%.
Науковці припускають, що це може бути найдавніша така писанка не лише у Львові, а й в Україні. Унікальну знахідку передали у Коломийський національний музей на Прикарпатті.
Волинська 950-літня писанка
У вересні 2013 року на березі водосховища у Демидівському районі Рівненщині під час експедиції Інституту археології НАН України дослідники знайшли керамічну писанку, якій 950 років.
Знайдену писанку датують початком ХІІ ст, Київська Русь. За словами археологів, на Волині це перша вціліла старовинна писанка, яку знайшли у такому хорошому стані.
Пліснеські писанки
Кілька писанок археологи виявили на території Пліснеського археологічного комплексу, який є унікальною сукупністю різночасових пам'яток, насамперед середньовічної доби. Пам’ятки є на території та в околицях села Підгірці Бродівського р-ну Львівської області.
Під час розкопок археологи виявили дві керамічні писанки, які датуються ХІІ-ХІІІ ст. Як стверджують працівники Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ», з поширенням християнства язичництво не зникає, натомість з’являється явище релігійного синкретизму, тобто двовір’я.
Тоді ж Церква намагалася адаптувати поганські звичаї до християнських канонів. Так, у Пліснеську на місці колишнього капища виникає християнський храм. Маркерами такої подвійної віри були і писанки з Пліснеського городища, які, окрім сучасної, відомої нам обрядової функції, у княжу добу слугували язичницькими оберегами. Маючи кульки всередині, вони виконували й роль брязкалець, що були призначені для відлякування злих духів і охорони житла.
Писанка Княжої доби з Галича
Під час розкопок решток церков на Царинці в с. Крилос (давній Галич) у 1992 році Галицька археологічна експодиція під керівництвом Юрія Лукомського виявили писанку виготовлену з глини. Писанку датують ХІІ-ХІІІ ст.
Вона покрита брунатною матовою поливою, поверх якої жовтою поливою нанесено орнамент. На товстішому кінці у керамічного яйця є отвір, у середині - калатальце.
Найдавніша українська керамічна писанка датується ІХ ст. Керамічні писанки були поширені у Київській Русі й мали характерний розпис – сплетіння жовтих і зелених смуг.
У 80-му році 19 ст. при розкопках Кривушанської могили археолог Іванов знайшов керамічні яйця. В 1908 році при розкопках на Полтавщині натрапив на таку ж знахідку Віталій Хвойка.
Під час дослідження сабатинівських поселень культові моделі яєць були знайдені майже в кожному житлі під вогнищем або серед інших культових речей. На одному з них були вигравірувані позначки, що нагадують стилізоване дерево – ялинку.
При потрясінні керамічні писанки торохтять. Традиція виготовляти різні шумові предмети на Великодні свята була віковою на Україні. Це – різноманітні калатала, стукала, довбешки. На Поділлі, як зазначає етнограф П. Чубинський, хлопці в чистий четвер, як тільки дзвонили дзвони, калатали у дзвіницю, били в огорожу, відганяючи «нечисту силу». Керамічні писанки княжих часів пов’язані із веснянками та іграми, бо ж були спільними в ритуалах та віруваннях наших предків.
У фондах Національного музею історії України зберігається керамічне брязкальце. Приблизний час створення – кінець першого тисячоліття до нашої ери, зроблене на території України. Брязкальця у чималій кількості знаходили серед пам’яток Трипільської культури.
