Тиждень катастроф

 

Наступна аварія сталася 18 липня поблизу села Ізобільне під містом Алушта на автошляху Сімферополь – Алушта – Ялта. Через відмову гальмівної системи перевернувся приватний рейсовий автобус "Кораса-Оаза HD-12", в якому знаходилося 54 особи (52 пасажири та 2 водії) і який слідував за маршрутом Умань – Ялта. У результаті аварії загинуло 6 осіб та постраждало 46, у тому числі 12 дітей (1991 - 1997 років народження), з яких до Алуштинської центральної міської лікарні госпіталізовано 26 осіб, у тому числі 11 дітей (у важкому стані знаходиться 21 особа, з них 6 дітей). Винні, звичайно, в інциденті не гальма, а той, хто їх не перевірив перед рейсом, та відповідна контролююча служба, що видавала водієві талон техогляду.

Інше явище є вже природного характеру, але воно теж має прямий стосунок до надзвичайних ситуацій – в Україні гуляє циклон. У ніч з 22-го на 23 липня через сильні дощі та вітер в Україні було знеструмлено 497 населених пунктів в семи областях, а вже наступної ночі – з 23-го на 24 липня внаслідок складних погодних умов у десяти областях відбулося знеструмлення 309 населених пунктів. Найбільш постраждалі при цьому Волинська, Рівненська, Житомирська та Запорізька області. Причина матеріальних втрат – застаріла інфраструктура та електромережі, відтак винними у втратах є обленерго, що не квапляться замінювати застарілі електромережі, трансформаторні стовпи та комунальники, в яких руки до спилювання небезпечних дерев та ремонту покрівель все ніяк не доходять.   

 

 

Основна причина аварії на Львівщині – «це повне нехлюйство з боку певних урядових структур, що є наслідком системи недоторканності, політичних кадрових призначень і покривання тих, хто не може впоратися зі своїми обов’язками», – вважає екс-віце-президент Торгово-промислової палати України та екс-народний депутат Ксенія Ляпіна. Не погодитися з Ляпіною важко, але, крім безвідповідальності, можливо, йдеться і про прагматичніші речі, наприклад, про гроші. Якщо спочатку йшлося про 100 млн грн на ліквідацію, за виразом «спеціаліста» з надзвичайних ситуацій віце-прем'єр-міністра Олександра Кузьмука, «другого Чорнобиля», то тепер ця сума зменшилася до 14,9 млн грн. І все ж ця сума є досить великою, а от проконтролювати її використання досить важко.

Втім, і нехлюйство, як каже Ляпіна, з боку певних органів влади при ліквідації наслідків катастрофи мало своє місце. Якщо говорити про те, що відбулося одразу по катастрофі, то, судячи з офіційних джерел, виявилося, що про фосфорну пожежу люди дізналися лише на наступний день і не змогли відповідно себе захистити від шкідливого впливу випарів фосфору. Крім того, фосфорну пожежу неправильно гасили, внаслідок чого утворилася хмара, через яку постраждали рятувальники та журналісти, що приїхали на місце катастрофи, де як перші, так і другі працювали без потрібного у цьому випадку захисту. А представники влади замість того, щоб надавати мешканцям постраждалого району допомогу у вигляді води, продуктів та евакуації бажаючих, зайнялася роздаванням коментарів. І, як можна було зауважити, таких, що суперечили один одному. Чи не найпоказовішою була поведінка віце-прем‘єра Олександра Кузьмука, який спочатку заявив про те, що аварія під Ожидовом – другий Чорнобиль, а потім демонстративно пішов по хатах їсти огірки та пити воду з колодязів.  

 «Ми не можемо реально оцінити масштабів екологічної аварії в Ожидові та дати незалежну оцінку заявам урядовців, – говорить політолог Анатолій Романюк. – Всі оцінки, які давали, та які, зрештою, звучать і зараз, – на рівні хлопського розуму. А поїдання огірка не свідчить про безпечність території для мешканців, які там проживають. Повинна бути створена мапа із конкретними пунктами, де мають проводити заміри. Потім мають оприлюднити результати замірів. І все. Знаємо про забрудненість території. А заяви про те, що мешканцям сіл нічого не загрожує, про те, що масштаби приховують чи применшують, – не що інше, як політиканство, яке, на жаль, вже стало одним із фактів діяльності нашої влади».

Про відсутність достовірної інформації про пожежу говорить і заступник голови Львівської обласної ради Микола Горинь. «Зараз дуже багато інформації ґрунтується на чутках, і ця інформація іде по всіх інформаційних агенціях. Що я можу прокоментувати, якщо десь позавчора один дуже поважний телеканал повідомив, що у Львові всі ходять у респіраторах через аварію в Ожидові, оскільки людям тяжко дихати?” – говорить Горинь.

Про нефаховість представників влади в сенсі їхній дій говорить і еколог, екс-депутат ЛМР Мирон Колодко. На його переконання, коментувати ситуацію мали не владоможці, а спеціалісти – метеорологи, екологи, санітарні гігієністи, інші. «Спеціалісти мали коментувати ситуацію, а не Кузьмук, Шуфрич, Рудьковський, Олійник, Садовий та інші, які мали відповідати за евакуацію, забезпечення необхідними речами та продуктами тощо. Чи хіба за освітою вони екологи? Чи хіба міністр Шуфрич є за освітою тією людиною, яка здатна професійно керувати цим міністерством?» – каже Колодко.

 

 

Екологи по-різному оцінюють масштаби катастрофи, але наразі сходяться в одному – емоційна заява Кузьмука налякала населення і загострила його увагу на катастрофі.

«Наразі дати точної оцінки катастрофі неможливо, – говорить еколог, заступник директора Інституту екології Карпат Оксана Марискевич, – через те, що, з одного боку, ніхто не називає цифр вмісту фосфатів в ґрунті, у воді, у ґрунтових водах, рослинах тощо, з іншого, екологічні інституції, які могли би зробити таку оцінку, не мають права її робити, не маючи відповідної акредитації – її мають лише державні служби, а іноземні акредитовані служби для об‘єктивної оцінки катастрофи наразі ніхто не запрошує».

З її слів, наразі з впевненістю можна сказати лише про те, що найбільшу загрозу становила фосфорна хмара, яка переміщалася і з якої осідав оксид фосфору. «Через те, що хмара пересувалася, можна говорити про те, що постраждав не лише сам Ожидів, однак без чітких аналізів не можна говорити, наскільки поширилася територія ураження. Якщо вірити офіційній інформації, «фосфорна пляма» сягає 25 тис. м кв.  Втім, можна говорити вже точно, що кислотних дощів можна не боятися – їх не буде, також немає проблеми вдихання фосфорних парів, яка існувала відразу після аварії, але є застереження щодо ґрунту та води», -- зазначила Оксана Марискевич.  

Водночас у еколога викликає застереження і дата ліквідації аварії. «Мене турбує 27 липня – дата, коли на «плямі» має бути вже «застелений» газон. На мою особисту думку, це робити ще зарано, бо не оприлюднено жодних конкретних результатів проб з ґрунтів, вод тощо, тобто чітко не встановлено меж катастрофи. Так швидко такі речі не робляться», -- зазначила еколог.

Натомість Мирон Колодко дивується тому, для чого посадовці винесли рішення вивезти уражену землю, мовляв, вивозити уражену землю до Казахстану немає необхідності, як через те, що її достатньо ізолювати на рік часу від використання, а залишки фосфору спалити на окремій території, так і через те, що вивіз ураженої землі коштуватиме досить дорого платникам податків.

 

 

«Основне в катастрофі під Ожидовом – не врожай, а стан здоров’я людей, – говорить заступник голови ЛОДА Іван Стефанишин. – Врожай від витоку та загорання фосфору не постраждав. Всі ці балачки про те, що фосфор розпилився і навіть утворив фосфорну кислоту, яка труїла все навкруги, не відповідають дійсності. Фосфор – нерозчинна у воді сполука, і тому говорити про те, що зернові та інші культури постраждали, не можна».

 

 

Тема врожаю зараз і справді найбільше турбує селян. І не лише через аварію в Ожидові, а й через цьогорічні складні погодні умови. Як каже Іван Стефанишин, наразі хвилюватися за Львівщину не варто, адже вже зібрано 40 відсотків врожаю і зараз його й надалі інтенсивно збирають, намагаючись встигнути до «сезону дощів», який, за прогнозами синоптиків, почнеться на початку серпня.

«Основне зараз допомогти селянам зібрати врожай, що і робиться. Встановлено мінімальну планку збору грошей за послуги комбайнів, і люди, що є власниками 2-3 комбайнів, дають свою техніку на збір врожаю туди, де це потрібно», – говорить Стефанишин. Інша справа, про яку відкрито говорять в ЛОДА – готовність інфраструктури сільської місцевості до негоди. Стан її ледве тягне на оцінку «задовільно».

«Вибачте за грубість, але фактично вся інфраструктура в сільській місцевості тримається на чесному слові – сільські дороги в жахливому стані, перевантаження по електромережі інше, інфраструктура, побудована за радянських часів, не поновлюється. Причина цього полягає, як у тому, що недостатньою і занадто забюрократизованою є система державної допомоги, так і у тому, що Обленерго не вкладає грошей в оновлення мереж. З одного боку, кошти на допомогу селянам є, з іншого – механізм їхнього використання є дуже важкий. Щоправда, після того як з нашої ініціативи було внесено 7 змін в постанови Кабміну, вдалося поправити цей механізм, і зараз він хоч і кострубатий і далекий від досконалості, але хоча би діє. І завдяки йому вже освоєно 58 млн грн допомоги», – зазначив Стефанишин.

Інше річ, пов‘язана з владою і, мабуть, основна, на яку звертає увагу Стефанишин, полягає у підході самої влади до господарки. «Ми наразі не маємо стандартів, яких треба дотримуватися і які б визначали власне розвиток господарки. Не прописано, скільки на що конкретно і в які строки має виділятися грошей, не прописано, скільки має бути фельдшерів та ветеринарів на населений пункт тощо. Програма допомоги формується лише від того, скільки є грошей на допомогу, а має бути навпаки – мають бути фіксовані статті, на які стабільно і в термін мають приходити гроші. Тоді і буде розвиток», -- зазначив Стефанишин.

Про погану ситуацію з інфраструктурою в сільській місцевості, як про основну причину селянських бід від негоди говорить і президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич. «Матеріально-технічна база сільгоспвиробників та сільського господарства перебуває у вкрай незадовільному стані, що позначається низьким імунітетом до стихії. Іншими словами, мешканці сільської місцевості незахищені і не можуть протистояти вибрикам стихії, таким, як урагани, буревії. Друга річ – фактично не здійснюється страхування майна сільгоспвиробників – як матеріально-технічної бази, так і посівів, що спричинено низьким рівнем доходів селянства і відсутністю нормальної державної підтримки», -- говорить Томич.

На думку Томича, винними у цьому є ті люди, які, перебуваючи при владі, знищували сільгоспвиробників.

«Сільське господарство в Україні вже другий десяток років перебуває у важкій фінансовій та господарчій кризі, авторів яких було з початку 90-х досить багато. Винятком можна хіба що назвати 2000 рік, коли уряд очолював тодішній прем‘єр-міністр Віктор Ющенко», -- сказав Томич.

 

 

Аби змінити ситуацію на краще, на думку Томича, потрібно сформувати політичну відповідальність влади стосовно аграрної політики та розробити чітку програму дій в галузі АПК.

«Треба сформувати чітку відповідальність влади стосовно аграрної політики, і можливість для цього є – вибори. Після них буде правити коаліція, яка має подати чітку програму дій і вже під неї призначати професійних кадрів, які її впроваджуватимуть, а не як це було і є зараз, коли ні уряд, ні Верховна Рада не мають чіткої програми дій і не несуть жодної відповідальності ні за що, а урядовців, що керують кожен по-своєму галуззю, то призначають, то звільняють», – зазначив він. З його слів, дати прогноз щодо того, чи можлива буде така модель розвитку АПК, можна буде лише після того, як будуть затверджені чіткі списки кандидатів від політичних сил до Верховної Ради і самі програми політичних сил.

«Міністр без відповідного фаху не може не лише коментувати, а і очолювати міністерство, -- говорить Мирон Колодко. -- Всі наші біди в тому, що в нас виконавча влада формується за політичним принципом, і в міністерства приходить не лише міністр, а й приводить у нього «своїх», які в профілі не розуміються. І так по всіх міністерствах. Це говорить про нефаховість і безвідповідальність владних інституцій. Як наслідок, ми маємо інфраструктуру, яка вичерпала свій ресурс, проте ремонтом та заміною її ніхто не займається. Так, дамби, мости, залізничні колії, мережі електро- та теплопостачання розраховані на граничне навантаження і можуть його витримати, але тоді, якщо їм не по 20-30 років».

Найбільше у добробуті, а відтак, у відповідальності влади, яка має створювати відповідні умови для його виникнення, на думку директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, повинні бути зацікавлені самі місцеві громади. «Найбільше мають бути зацікавлені у добробуті свого міста, селища тощо саме місцеві громади. Воно так і є, але для того, щоб можна було реалізовувати оцю зацікавленість, необхідно надати самоврядній громаді права та повноваження, які в повному обсязі перебрала на себе центральна влада. І тоді громада не допустить бардаку на своїй території, не допустить поганих доріг, залізничних колій та несправних транспортних засобів, не допустить застарілих та небезпечних електромереж, не допустить перевезень небезпечних вантажів, що перебувають у сумнівному технічному стані, буде вкладати свої гроші та залучати інвестиції у місцеву розбудову та розвиток тощо», -- говорить Соскін.

Водночас реалізація адміністративно-територіальної реформи в повному обсязі, на думку Соскіна, посилить відповідальність центральної влади, яка залишиться без «годівниці». «При діючий адміністративній системі 50 відсотків бюджету розкрадається і невідомо куди. Як наслідок, ми маємо невідремонтовані дороги, на яких перекидаються технічно несправні автобуси тощо. Треба все це змінити, змінити систему виборів на відкриту, коли кожна партія в 450 округах України має виставити конкретних осіб, а не списки невідомих. Тоді політичні сили будуть добирати в свої ряди досвідчених, професійних, не корумпованих, шанованих серед громади округу людей», -- говорить Соскін.

 

 

Ще одна річ, яка, на думку науковця, може допомогти занедбаній інфраструктурі України, то це вступ в ЄС та в НАТО. Пояснення просте – доступ до європейських та євроатлантичних «програмних» грошей, які всі пост-соціалістичні країни, що вступили до ЄС та НАТО використовують на розбудову своєї інфраструктури. Яскравий приклад --сусідня Польща, але наразі все це досить віддалена перспектива, до якої все ж таки треба прагнути. Водночас не треба забувати про те, що ліки діють найкраще тоді, коли їх приймають комплексно.