Цього року археологи провели чергову експедицію у княжому літописному місті Белзі (Сокальський район, Львівська область). Мета досліджень - пошук фундаментів сакральних споруд княжої доби. Журналісти Гал-інфо спільно з командою «Світ Зверху» побували на місці археологічних досліджень.
Про свої знахідки та відкриття Гал-інфо розповів археолог, який досліджує місто з 2004 року, науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника Белз Остап Лазурко.
За його словами, ще торік була розроблена програма дослідження втрачених сакральних пам’яток Белза, адже місто здавна мало понад 10 сакральних споруд.
«Минулого року ми склали таку програму, аби щороку досліджувати хоча б одну із цих пам’яток. Зверталися до державних установ, обласної та районної адміністрацій, але фінансування нам не дали. Тільки за сприяння «Української галицької асамблеї» у рамках проекту «Локальна історія» знайшли кошти для цього дослідження», - пояснив Остап Лазурко.
Сакральні пам’ятки Белзу
Дослідникам відомо, що під час заснування Белзу була церква посвяти святій Катерині, і ця споруда, ймовірно, існувала на території городища.
«Припускають, що ця церква була там, де нині стоїть церква святого Миколая. Окрім того, існували монастирі та церкви у поселеннях-супутниках давнього городища – це «Монастирища», «Климентщина» та «Трійці». Назви ці території, відповідно, отримали за посвятами церков. Ці поселення-супутники розміщені в полі. Наразі вони ще не затверджені документально, як пам’ятка археології. Окрім того, їх постійно розорють та грабують «чорні археологи», - розповів Остап Лазурко.
В середмісті Белзу була церква Спаса, святого Івана, Дмитра, Святого Духа, Миколая та фарний костел.
Чинними залишаються церква святого Миколая на Замочку, церква святого Миколая в колишньому монастирі сестер Домініканок, а також церква святої Параскеви на міському цвинтарі.
З єврейських пам’яток у Белзі є міква (ритуальна лазня, - ред) та кладовище. Тут поховані чудотворний хасидський цадик Шломо Рокеах та його сім'я.
Саме сюди приїздять євреї-хасиди. Окрім того, археологи досліджували і мури зруйнованої синагоги та палацу рабина.
У пошуках княжої церкви
Цього року об’єктом дослідження стала церква святого Спаса. Є різні версії того, у якій саме частині міста вона стояла.
«Є кілька версій того, де могла бути розміщена церква святого Спаса, але вона є однією із найцікавіших сакральних споруд. Одна із найпоширеніших версій – це припущення Лева Чачковського (дослідник Белзу, археолог-аматор поч. ХХ ст, - ред.), який ще у довоєнний період локалізує її у південно-східній частині середмістя. А вже сучасні архітектори локалізують її на північно-західній, там, де єврейська дільниця», - зазначив Остап Лазурко.
Археологи вважають, що у церкві св. Спаса можуть бути поховання княжих родів.
У пошуках об’єкту заклали дві траншеї.
«Було припущення, що вона була давньоруська. На цих теренах, на південному схилі міста, під час прокладання в 2006 році каналізації були виявлені давньоруські матеріали Княжого періоду. Ми припускаємо, що оскільки церква давньоруська, то вона могла б бути тут», - сказав Остап Лазурко.
Однак заклавши траншеї, ні кістяків, ні залишків цвинтаря, який мав би бути при церкві, археологи не виявили.
«Натомість ми виявили ряд господарських об’єктів. Це об’єкт ХІІІ ст., який ми датуємо за керамікою. І об’єкт ХІ ст., де виявили залишки тваринних кісток і керамічних знахідок. Нижній горизонт, перед материком, датується Х ст. Таким чином, за рахунок досліджень, ми можемо стверджувати, що південний схил міста був заселений ще у Х ст, що тотожно заселенню самого городища. Такі висновки можна зробити, відштовхуючись від виявленої господарської забудови. Отже, на городищі існувало укріплене поселення, а тут був посад, де жили ремісники, які у випадку небезпеки бігли до дитинця. Власне, ми виявили господарську забудову», - сказав Остап Лазурко.
Літописний Белз у тіні Львова. Фоторепортаж
Ще одну траншею археологи заклали біля колишнього молитовного будинку єврейського товариства «Ішре Лев».
«Траншею заклали вже більш на північ, щоб простежити, що було на пагорбі. На жаль, ні об’єктів, ні захоронень не виявили. Але там знайшли керамічну ліпну, яка може відноситись до слов’янського часу Х ст.», - сказав Остап Лазурко.
Що розповідає кераміка?
За словами дослідника, саме віднайдена кераміка дозволяє датувати культурні шари. Водночас по часу кераміку розрізняють з огляду на типологію вінців.
«Досить плавні форми вінця, які переходять потім до тулуба горщика, відносяться до Х ст. Далі маємо в ХІ ст. характерний манжетоподібний вінчик, який по краю має маленький манжет без закраїни, а вже на кераміці пізнішого часуц, ХІІ ст, ми спостерігаємо закраїну, і вінчик різко відводиться назовні та стає карнизоподібний», - пояснив Остап Лазурко.
Окрім того, говорити про датування можна, судячи із якості кераміки та домішку піску.
«Кераміка княжої доби, як і слов’янська кераміка, має насичену домішку крупнозернистого піску. У кераміці слов’ян зустрічаються великі фракції піску та товченої кераміки повторного використання, так званого шамоту, який додавали для міцності.
Коли ми говоримо про посткняжий період, то тут вже пішло масове виробництво кераміки, де глина була краще відмулена. У широкому вжитку було гончарне коло і кераміка була розповсюджена. У Княжий період кераміка була не дуже красива і мала шершаву поверхню. Гончар робив її, підправляючи однією рукою, а коло крутив іншою. Коли гончарне коло можна було прокручувати ногами, то майстер мав дві руки вільні і горщики були гарні», - розповів Остап Лазурко.
Белз згори: літописне місто, яке відбив Ярослав Мудрий
Додамо також, що дослідженням Белзу у 1930-их роках проводив археолог Ярослав Пастернак. Пізніше городище досліджував археолог Володимир Петегирич. Саме він зробив низку сенсаційних відкриттів, відшукав дерев’яну дорогу та виявив оборонні споруди.
Агенція Гал-інфо висловлює подяку партнерам - команді «Світ Зверху», які провели аерозйомку і показали літописний Белз із погляду пташиного лету.
Анна Джунківська.
