З 1998 року двері Державного меморіального музею М. Грушевського відчинили для містян і гостей Львова, а цьогоріч установа відзначає 120-річчя побудови вілли історика.
На тихій, захованій від трафіку вулиці Івана Франка, 150/152 і 154 знаходяться два меморіальні музеї – колись вілли відомих українців Івана Франка та Михайла Грушевського. Громадські діячі мешкали по сусідству та навідувались в гості одне до одного з метою отримати пораду, подискутувати чи ж випити запашної гербати. Це тривало до 1914 року, аж поки сімейство Грушевських не було змушене покинути львівську домівку.
Як змінилась робота музею під час карантину, чим може зацікавити відвідувачів та що має знати кожен музейник — розповіла Гал-інфо учена секретарка Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові Софія Легін.
Софія працює у Львівському музеї Михайла Грушевського понад 20 років. Згадує, як студенткою прийшла сюди на посаду секретарки й захопилась цією роботою до сьогодні. Музеєзнавиця – третя і крайня спеціальність, яку здобула Софія Легін.
Софіє, у чому полягає особливість роботи музейника?
Музейник – це в хорошому розумінні слова “дивна” професія. Музейник має знати багато і вміти майже все І усі здобуті в університеті знання з різних спеціальностей допомагають мені в роботі зараз. Адже хоча ми й співпрацюємо, до прикладу з дизайнерами чи реставраторами, все одно повинні розуміти хід того чи іншого процесу при створенні музейного продукту, збереженні фондової колекції, форми подачі для відвідувача. Це уже не кажучи про те, що треба володіти достатніми знаннями з історії, краєзнавства, психології.
Хто б не запитував, коли він/вона дізнається, що я працюю в музеї, у них несвідомо виникає питання: а що ти там робиш? У людей часто викривлене враження про нашу роботу, де стереотипно ти сидиш за столом в експозиції й чекаєш, коли прийдуть люди. Насправді працівники музеїв часто затримуються на роботі, бо готують експозиції, займаються документацією, віднаходять й опрацьовують матеріали, які згодом запрезентують людям, створюють нові сучасні проєкти.
Чого навчились за роки роботи в музеї?
З досвідом у кожного екскурсовода з’являється добірка з десяти найпопулярніших запитань, які ставлять майже завжди. Здебільшого уже знаєш на них відповідь, але подекуди, звісно, виникають питання, які потрібно ще досліджувати. У відповідях головне – не займатися “художнім свистом”, а опиратися на факти.
Чи має вплив ваша професія на повсякденне життя?
У мене вже професійна деформація. Навіть у разі, коли я їду кудись подорожувати, насамперед у цьому місці шукаю музеї, тому що мені це цікаво. І як музейниці, і як мандрівниці.
Чим музей М. Грушевського займався, коли було оголошено карантин?
Під час карантину ми працювали здебільшого онлайн. Це були віртуальні виставки, панорамні тури, публікації просвітницького та науково-просвітницького характеру. Також збирали та доповнювали фондову колекцію музею.
У якому режимі працює заклад нині?
Зараз у нас практично всі вакциновані, а хто не вакцинований – не на роботі. Відповідно ми маємо право приймати відвідувачів.
Звичайно, стало менше гостей, менше екскурсій, ніж було до 2020 року. Але як для такого часу, показники цілком добрі.
Окрім карантинних обмежень, які проблеми переживає культурна галузь нині?
У всіх культурних сферах відчутний кадровий голод. Однією з причин є низька заробітна плата, попри те високі вимоги до кандидата: креативність, ініціативність й постійна зайнятість.
Серед відвідувачів з’являється тенденція сприймати музей як щось розважальне. А у музеї треба думати – і це нормально. Культура – це не лише про концерти та розважальні заходи.
Для чого на вашу думку варто відкривати меморіальні музеї, адже часто інформацію про відомих діячів люди отримують у закладах освіти чи з вільних джерел?
Дуже мало хто знає їх як людей, як звичайних людей. Коли ти починаєш розповідати відвідувачам, що Грушевський – це нормальна людина, що мала як прикрі сторони характеру, так і навпаки, – вони дивуються. Авторитетний, авторитарний, але попри те іронічний – посміхався у свою бороду, яку друзі жартома називали «бородою Святого Онуфрія». Пан Професор клав плитку в садочку, будував будку для пса, садив груші. Так, не терпів голосних звуків – зокрема, як каркали ворони, – оскільки страждав від сильного головного болю. Любив працювати в холодному приміщенні. Ці та інші факти наближують відомі постаті до нас.
Я розумію, що неможливо у шкільній програмі подати всі сторони діячів, але для цього і є музеї – щоб показати їх з іншого боку і познайомити ближче.
Що б ви як фахівчиня порадили відвідувачам меморіальних музеїв?
У меморіальних музеях варто замовляти екскурсії завжди. Тому що у випадку, коли людина приходить без екскурсії, вона побачить красиві, вивірені, розкішні атмосферні інтер'єри без історії. А більше вона знати не буде. Без цього “меморіального” смаку не зрозуміти.
Якими заходами, пропозиціями музей М. Грушевського зацікавлює авдиторію?
У нас завжди є якась виставка, адже специфіка меморіальних музеїв — постійна експозиція, зі збереженням автентичного інтер'єру, родинного побуту. З нагоди певної річниці чи важливої події, ми організовуємо заходи на теми, про які не так багато розповідається під час екскурсії.
Для малечі працівники музею організовують квести, спрямовані на дослідження історії сімейства Грушевських, а серед школярів – більшу увагу звертають на доробки історика. А найбільше відвідувачів вабить нагода відчути атмосферу та дізнатися про події, що відбувались у домі сімейства Грушевського, адже чоловік дбав про своє сімейне гніздо не як державник, очільник УЦР, а як звичайна людина, сім’янин.
Нагадаємо, замовити екскурсію, побачити анонси майбутніх подій можна на сайті, фейсбук-сторінці Державного меморіального музею М. Грушевського або за тел. 0322 767 852.
