Протягом останнього тижня Україну найбільше сколихнули запровадження карантинних заходів проти коронавірусу, «валютно-курсові гойдалки», розкол «монобільшості» через ідеї Єрмака та кадрові рішення.
Українська влада вжила 90% необхідних карантинних заходів
Повністю підтримую усі запроваджені українською владою карантинні заходи. Вони є вчасними, співмірними загрозі, рішучими та системними. Загальна логіка необхідних дій зрозуміла: треба майже повністю зупинити країну в сенсі соціальних комунікацій та переміщень. Ефективна соціальна дистанція та ізоляція мають стати «святими святих». Це відповідальність кожного українця, який своєю відповідальною поведінкою сповільнює поширення вірусу, зменшує майбутнє навантаження на медичну систему та дає світу час на розробку вакцини. А це все означає потребу не лише обмеження щодо масових заходів в організаційному сенсі до 10 осіб (включно з церквами і іншими колективними базами), не тільки потребу сидіти вдома як можна більшій кількості українців, але й обмеження функціонування громадсько-транспортної системи (включно з метро), суттєву зміну медичної, економічної та інформаційної політики, мобілізацію суспільства і влади.
Правильно, що Верховна Рада проголосувала закони щодо протидії коронавірусу (про забезпечення медичними засобами, он-лайн роботу, карантинні відпустки, надбавки медперсоналу, посилення відповідальності, захист угод через форс-мажор), змін до бюджету, податків (скасування ЄСВ для ФОПів, відстрочення запровадження РРО, скасування штрафів та деяких зборів, мораторій на перевірки). Влада ініціює кредитні (банківські канікули) та комунальні пільги (відмова від відключень за несплату, компенсації), а також фінансову підтримку соціально незахищеним (1000 гривень для пенсіонерів). Домовилась влада і про постачання 1 мільйона експрес-тестів з Китаю, більшість з яких підуть на потреба наших Захисників в ООС. Правильно навіть отримати пожертви від олігархів, що роками наживались на українцях (і ці пожертви їх не виправдовують і деолігархізації не скасовують).
Влада вже вжила 90% необхідних заходів. Тепер головну увагу треба зосередити на контролі втілення рішень та покаранні за саботаж впровадження рішень. І якщо вже зрозуміло, що розрахунок на свідомість суспільства був марним, то пора запроваджувати надзвичайний стан.
У своїх діях влада має бути рішучою і почати застосовувати погоджену відповідальність. Запорізький протест проти карантину – неприйнятний. Спроби деяких бізнесів послуг обійти вимоги карантину – неприйнятні. Політичні вимоги щодо відновлення метро у власних цілях – неприйнятні. Влада робить усе, щоб вберегти і захистити людей. Але багато кому байдуже на себе, своїх рідних та суспільство. Нестача інстинкту самозбереження не врятує у битві з всесвітнім смертельним вірусом. Нема чого чекати поки безвідповідальні чи позбавлені логіки і прихильності елементарним правилам гігієни будуть покарані вірусом. Треба діяти на випередження.
Люди мають сидіти вдома, а, отже, громадський транспорт та інші види сполучення їм у попередній кількості не потрібні. Його потрібно перенаправити перш за все, на довезення на роботу лікарів, правоохоронців, інші критичні служби. А щоб люди не займали стратегічні посадкові місця можна і позбавляти пільг окремі категорії, і забороняти громадський транспорт взагалі шляхом заміни його спецрейсами. Усі масові заходи, включно з засіданнями Верховної Ради (окрім тих, що стосуються законопроектів про медичну і національну безпеку), будь-якими акціями протесту, виборами мають бути скасовані. Залишитись працювати мають лише продуктові магазини, аптеки (включно з ветаптеками), ветклініки, заправки та найпотрібніші державні служби та органи. Має включитись місцева влада, щоб допомогти бізнесу, а також людям похилого віку з продуктами та медикаментами.
Подальші 10% заходів проти коронавірусу мають бути жорсткішими
По-перше, усі хто перетинають державний кордон України і повертаються на Батьківщину повинні пройти обов’язкову лікарняну чи домашню 14-денну обсервацію. Українське законодавство вже швидко змінено і до порушників обсервації пора застосовувати великі штрафні санкції, інші форми адміністративної відповідальності. Потрібен розумний баланс і між правом українців повернутись додому, і національною безпекою. Закриття транспортних сполучень різних типів, заборона в’їзду іноземцям потрібні.
Заражений коронавірусом нардеп Шахов після виздоровлення та завершення карантину має скласти мандат та понести відповідальність перед законом. Він не просто виявив безвідповідальність не пішовши на обсервацію. Він з усвідомленням усіх небезпек ходив на засідання комітету парламенту, на телебачення та в інші місця, створюючи ризик масового зараження не лише простих громадян країни, але й створюючи ризик паралічу влади. Те саме стосується усіх, що останнім часом приїхали з-за кордону, але не дотримуються 100% домашньої обсервації. Це потрібно карати в межах нових законів.
Багато хто скаржиться, що держава швидко не евакуює з-за кордону. В розпал однієї з найнебезпечніших пандемій на фоні перших карантинних заходів дехто поїхав в курортні відпустки за кордон. Цілком безвідповідально і легковажно. А тепер Зеленський ніби-то винен, що їх так важко і дорого звідкись витягти?
По-друге, посилення вимог дотримання каратину. Люди масово ігнорують правила поведінки під час карантину. Це лише наближає сучасні європейські обмежувальні практики. Коли вийти на вулицю можна лише з спеціальним документом, в якому зазначена одна з причин: похід на роботу, за медикаментами чи продуктами, вигул собаки. І в якості бонусу до цього штраф від 135 євро у Франції і до 2200 євро у Австрії за вихід на вулицю без причини, або з причиною-оманою (з пластмасовими чи чужими собаками як в Іспанії).
По-третє, влада має суттєво змінити економічну політику та державний бюджет країни. Щоб запобігти економічній кризі нам потрібно форсувати отримання чергового траншу від МВФ, а також додаткових програм підтримки від МВФ, СБ, ЄС, Китаю та США. Усі свіжі антибізнесові та скандально-податкові ініціативи мають бути скасовані назавжди, а не тимчасово.
Складається враження, що світова фінансово-економічна криза та рецесія через коронавірус неминучі і вже почались. В цих важких умовах українська економіка не виглядає ані конкурентною, ані здатною протистояти викликам. Посткоронавірусне майбутнє складно прогнозувати, але очевидно що економічні баланси та економічні моделі будуть змінені. Якісь країни вийдуть з кризи швидко, а якісь можуть застрягти у ній на роки. Більшість українських бізнесів суттєво постраждає і від суттєвого зменшення прибутків та ділового клімату, і від труднощів в управлінні, і від ускладнення імпорту, і від розривів логістичних та інших ланцюгів, і від зменшення купівельної спроможності громадян. До 500 тисяч українців можуть залишитися без роботи. Поки що держава не продемонструвала розуміння і бажання запровадити комплексну антикризову економічну політику. А це означає також запровадити радикально вільні умови для малого і середнього бізнесу. Британія от виділила понад 38 млрд.$ на фіскальні стимули проти коронавірусу. Так, прогресивні втримаються на плаву. А потонуть повільні і не завбачливі.
Україні вже зараз слід напрацювати довгострокову стратегію протидії коронавірусним ризикам. Як пишуть деякі західні аналітичні структури пандемія може тривати від 3 місяців до 2 років. На розробку вакцини може піти від 3 місяців до 3 років. А це означає що короткий карантин буде лише фактором стримування, але не перемоги над вірусом, що гратиме «в довгу». Всі звернули увагу на песимістичні прогнози європейських лідерів, де вони пророкують зараження мільйонам власних громадян. Навряд нагнітають.
Є високі шанси не лише на подовження карантину (про що вже заявили в МОЗ), але й тривалий надзвичайний стан. Статистика показує, що попри усі заходи безпеки і протидії, вірус все одно буде поширюватись, хоч і меншими темпами. Українська економіка як і економіка будь-якої держави світу не може існувати в умовах повного стопу та ізоляції довше 2 місяців. Навіть чинний карантин несе за собою фундаментальні економічні наслідки. Це вже розуміють, до прикладу, в Нідерландах, де шукають баланс між стримуванням вірусу та стримуванням економічної рецесії. Тому нам швидко і системно варто задуматись над тактиками тривалої зміни традицій суспільної поведінки, радикальною зміною більшості економічних, трудових та владних моделей. Є шанс, що майбутнє з значно вищими стандартами екології та економіки може прийти нам як подарунок коронавірусу.
По-четверте, влада має вирішити питання з медичною готовністю країни до зустрічі з поширенням вірусу. Перш за все, подбати про безпеку лікарів та медичного персоналу. Завершити вирішення питання з наявністю і цінами на тест-системи, маски, дезінфікуючі засоби. Необхідно розпочати масову закупівлю апаратів штучної вентиляції легень (яких у Києві станом на 19 березня було усього навсього 200 штук), почати підготовку тимчасових госпіталів і т.д. Карати тих, хто вивозить стратегічно необхідне за кордон.
По-п’яте, конструкція влади. Ризик поширення коронавірусу серед народних депутатів не дозволяє уряду чи президенту порушувати Конституцію і без змін до неї говорити про можливий перерозподіл повноважень між різними гілками влади. Он-лайн складову влади треба посилювати. І якщо буде потреба запровадити надзвичайний стан, а ВРУ буде в нокауті, то впевнений фракції досягнуть політичного консенсусу ad hoc з цього приводу.
По-шосте, комунікація влади має повністю перейти на кризові рейки і бути менш заспокоюючою. Люди не сприймають загрозу всерйоз, а тому пора показувати як в Італії військові машини вночі вивозять труни з померлими від вірусу до крематоріїв (в деякі дні там майже 500 померлих) і що в світі від коронавірусу вже загинули 10 тисяч людей. Про превентивні заходи вже майже постійно говорять президент, уряд. Інформування має відбуватись по ТВ, в Інтернеті, усюди. Відповідальність має бути запроваджена і за медичні фейки. Усі спроби наживатись на людях через рекламу також мають бути покарані.
Влада «зеленої монобільшості» підхопила вірус «втрати єдності»
За підсумками відставки генпрокурора Рябошапки у «Слузі народу» відбувся ситуативний «відкол» майже 70 нардепів. Тепер це розмежування вчергове проявилось у колективному демарші «слуг» проти «консультативно-мінської» ініціативи Єрмака, а, отже, і Зеленського. У провладній фракції лунають протилежні, контр-колективні заяви. Мова вже йде про ризик втрати монобільшості та керованості владою в умовах вірусу. З під контролю вже вийшов Конституційний суд, що забанив судову Зе-реформу, а наступною вже може бути на черзі реформа прокуратури, щодо якої також є слухання. Конгломерат різних сил готує підгрунтя для розмов про імпічмент, а поки збиває президентський рейтинг через дискредитацію теми миру на Донбасі.
Нам потрібно скористатися коронавірусом як підставою для відкладення та відмови від створення консультативної ради щодо Донбасу 25 березня. Фейковий в юридичному плані та шкідливий в політичному сенсі Мінський процес разом з Мінськими псевдоугодами не може породити нічого корисного та конструктивного, окрім обміну полоненими. За усі ці роки саме Мінські псевдоугоди давали можливість російському агресору уникнути прямої відповідальності за свої злочини, бо дозволяли РФ позиціонуватись не стороною конфлікту. Саме Мінські псевдоугоди запустили повзуче політичне посилення статусу та ролі окупаційних адміністрацій Путіна, адже підписи окупантів стояли під псевдодокументами, як і їх стільчики у псевдопереговорах. Саме в Мінську-2 передбачався антиконституційний набір фраз: «питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками ОРДЛО / «Проведення конституційної реформи в Україні ... (з урахуванням особливостей ОРДЛО, узгоджених з представниками цих районів)». Тут варто подякувати екс-президенту.
Створення консультативної ради у цьому сенсі нічого суттєво не змінює, але створює ризики антидержавного прямого діалогу з окупантами на Донбасі. Інформаційно та політично від цього ми нічого не здобудемо, окрім як аргументу проти антиросійських санкцій, окрім як формату протискання антидержавних пропозицій щодо законодавства та Конституції України, окрім як приводу для російської пропаганди поширювати свої традиційні антиукраїнські кліше. Від цієї ідеї треба відмовитись як від «мертвонародженої». Усім цілком зрозуміло, що експертний дискусійний майданчик за участі переселенців міг би бути прийнятний, але в умовах окупації неможливо забезпечити явку проукраїнських громадян з окупованих територій, а тому ідея демонополізації представництва не спрацює. Офіційний формат навіть з одним представником окупантів не з РФ – це поразка. Для діалогу з РФ достатньо і чинної ТКГ. Примирення як процес починається лише після повної деокупації територій. Тому владі пора завершувати з піаром, ілюзіями та карикатурними кроками у своїх особистих виборчих цілях і у змаганні за електорат «ОПЗЖ». Усім очевидно, що РФ не бажає миру і не піде на поступки. Це майстерні «молдовські» пастки досвідченого «хорошого поліцейського» Козака. Зеленський не може стати заручником лише одного типу обіцянок, мирних. Ще й втративши власну партійну монобільшість.
У фракції посилюється декілька ліній протистояння. Це наслідок «пінистого бродіння», яким майже ніхто не займається (раніше це робив Богдан). По-перше, між «зеленими» та ображеними «соросятами». Уряд, генеральний прокурор та багато чиновників «соросят» були відправлені у відставку, а олігархічний баланс у владі змінився не на користь їх покровителів. Тому вони почали діяти проти перш за все, Єрмака. Також їх ціллю є голова МВС Аваков. Проти них вони вестимуть «тиху війну на пониження», як і проти Богдана. Проти Зеленського вони поки не йдуть. Але ступінь їх «відходу від фракції» буде видно у подальших заявах та діях, до прикладу, ініціюванні слідчої комісії щодо переговірних дій Єрмака. Чи вже ініційованої понад 20 «слугами» відставки друга Зе Сихово. Потенційно нова депутатська група всередині «Слуги народу» є міксом так званих «BRDOшників», лояльних до Гончарука, Рябошапки та Богдана, але з потужними вкрапленнями людей Разумкова, що хоче на усіх стільцях всидіти. Дехто рятує свої політичні кар’єри, але дехто вирішив банально поторгуватись. Зараз це робить кожна група впливу.
По-друге, за крок від повномасштабного протистояння з Зеленським група Коломойського. Вони теж частково підписали звернення проти мирних ініціатив Офісу президента, але з іншої причини. Зараз МВФ тисне за прийняття «банківсько-антиколомойського» законопроекту. У разі його прийняття нас може очікувати вже відкрита війна з екс-дружнім олігархом. А на цьому тижні через новопризначеного міністра економіки Петрашка вже протягнули рішення про мито у 65% на електроенергію і вугілля з Росії, що негативно впливає на бізнес Коломойського і позитивно на Ахметова.
По-третє, проявляються локально-фракційні конфлікти, як, до прикладу, за контроль над Києвом. Відбувається війна Ткаченка, якого пов’язують з Коломойським, та Тищенка, якого пов’язують з Єрмаком.
Кадрово-інституційна політика Зеленського залишається проблемною. Президент разом з ВРУ призначив дискредитовану т.в.о. голови ДБР Венедиктову головою ГПУ. Вона буде більш лояльною до Зеленського. Але вона почала з сумнівного конкурсу на заступників ДБР, призначення заступника ДБР з досвідом надання адвокатських послуг Януковичу. Ще й відкрито заявила, що амністію учасників Революції Гідності треба скасувати.
Олексій Роговик, політичний експерт
та голова аналітичного центру Free Voice IAC,
спеціально для «Гал-Інфо»
