Якщо запитати львів’ян, що таке кінний спорт та скільки приблизно на Львівщини є клубів, де пропагують цей вид спорту, то відповіді, мабуть, серйозно різнитимуться. Насправді кінний спорт у Львові, порівняно з іншими областями України, розвинений дуже добре. Ним займаються діти та дорослі. За рік в області відбуваються приблизно 15-20 змагань всеукраїнського рівня. Втім, проблем не бракує. Про все це кореспонденту Гал-інфо розповів голова Федерації кінного спорту Львівщини Віктор Доскіч.
Вікторе Михайловичу, однією з найбільших шкіл на Львівщині, де пропагують кінний спорт та, зокрема, навчають дітей, є «Буревісник».
Саме так. Річ у тому, що, як і в будь якому іншому виді спорту, аби досягнути певних результатів, потрібно ним займатися з дитячого віку. Кінний спорт – не виняток. З 12 років «Буревісник» виховує молодих спортсменів, клуб має славну історію, адже виховав не одного відомого спортсмена. У нас є люди, які здобували серйозні результати в Україні та поза її межами.
Власне, «Бурівесник» - це школа номер один з дитячого кінного спорту. Окрім цього, у нас є і дорослі спортсмени, які виступають на міжнародній арені.
Загалом, у нас в області є майже десяток шкіл, де пропагують кінний спорт. Навіть в теперішній нелегкий час відкриваються нові школи, і мене це не може не радувати. При цьому нові школи відкривають люди, які є справжніми фанатами своєї справи.
Скільки дітей займається кінним спортом у ДЮСШ «Буревісник»?
120 дітей. Усе залежить від сезону. Зізнаюся, кожного дня приходять діти з батьками і просять тренерів записати дітей на секції. І мова тут не йде тільки про школу «Буревісник». До речі, там діти займаються безплатно. Але є ще у нас школа «Вікторія», де також дітей навчать азів кінного спорту. Втім, є один нюанс. Якщо дитина хоче займатися індивідуально з тренером, то її можуть навчити, починаючи з 5 років.
Не зарано?
Ні. Ми ж не хочемо, щоб наш край був гіршим, ніж інші області. До прикладу, у Києві є групи, де дітей навчають з 5 років. Таку школу хочемо запровадити і у нас. Хочу, щоб діти з п’ятирічного віку займалися не індивідуально, а групою 10-15 чоловік. У нас є тренери, які готові з ними працювати.
Однак, аби діти з п’ятирічного віку почали займатися, треба мати відповідних коней. Діти не можуть працювати з кіньми, які виступають на змаганнях. Якщо нам вдасться цю проблему розв`язати, то ми не будемо відставити від інших областей, які є успішнішими ніж Львівська.
Для прикладу, у Київській області є багато дитячих клубів, які успішно працюють. Як голова Федерації кінного спорту Львівщини, активно працюю над тим, аби такий проект стартував і у Львові. Це лише питання часу.
Повертаючись до «Буревісника», скільки у вас коней? Кажуть, що багато з них уже старі.
Старий – не означає поганий. Це якраз добре. Різкі коні можуть наробити біди. Коней треба набирати під певну програму. У нас підбирають поголів’я коней відповідно до професіоналізму вершника. У «Буревіснику» є і спокійні, і спортивні, і дуже відомі коні. Вони діляться на певні категорії. У нашій конюшні разом з приватними конями та тими, які належать школі, є 70 голів.
Також ми шукаємо молодих коней, аби вони давали хороші спортивні результати. Поголів’я коней нам треба покращувати. Втім, добрий кінь коштує добрих грошей. Звертаємося до міської ради, обласної, але там не особливо адекватно реагують на наші прохання. Власне, ніхто не хоче давати на це фінансування. Але ж ми просимо не для себе. Певен, у кожного є бажання, аби наш край був на провідних ролях в Україні і в кінному спорті. До того ж у нас славні традиції, оскільки є чимало відомих та титулованих спортсменів.
Якщо говорити про кінний спорт на Львівщині загалом, на якому ми місці порівняно з іншими областями України?
Кінний спорт ділиться на скачки та триборство. Скачки, зазвичай, відбуваються на іподромі. Хто швидше прибіг, то й і виграв змагання. Водночас львівський спорт славиться школою триборства. Вона є однією з найвідоміших в Україні.
Якщо ж повернутись до скачок, то Одеський та Київський іподроми розвиваються найкраще. Є у мене запитання: чому на нашому іподромі не проводяться скачки? Ці питання ставили і директору іподрому та іншим людям. Уже три роки у Львові не проводяться скачки.
Можливо, у нас уже нема іподрому? Якщо ми сьогодні загубимо наш іподром, нового у нас не буде. А він славиться тим, що ми могли б приймати велике поголів’я коней. Ще одна його родзинка – трав’яна доріжка. В Україні це унікальний іподром, більше ніде такого нема. Можливо, хтось хоче щось збудувати на Львівському іподромі… Не дамо це робити.
Я завжди був прихильником того, аби там проводилися скачки. Три роки тому туди привозили коней з інших областей України. Це було розкішне видовище. Аби там знову проводити змагання, потрібно поправити бігову доріжку. Знову ж таки, ця проблема вже порушувалась у розмові з керівництвом області, але відповідей не було. Від Федерації кінного спорту ми знову і знову зачіпатимемо цю тему, думаю, що теперішній голова Львівської ОДА Олег Синютка буде зацікавлений у позитивному її вирішенні.
Чи допомагають Федерації місто та область в фінансовому плані, скажімо, щодо організації певних змагань?
Дають гроші лише на дитячу школу «Буревісник». Цих грошей, звісно, мало. Їх якоюсь мірою вистачає тільки на корм для коней, і то на певний час. Потрібно, аби в бюджеті була закладена певна сума на нашу школу, яка, наголошую ще раз, по-справжньому славиться своїми спортсменами та виховує здорову молодь.
Скільки змагань Федерація кінного спорту Львівщини проводить щороку?
Взимку, коли є ожеледиця та сніг, коні скакати не можуть. Для цього є закритий манеж. Там проводимо змагання кожного місяця. Це можуть бути як і клубні львівські змагання, так і змагання області. Усі змагання є відкритими. Участь у них можуть взяти спортсмени з усіх куточків України. Зазвичай, до нас приїжджають представники Західної України. Через невтішну ситуацію в Україні з дальніх областей ніхто не приїжджає. Влітку та весною також змагань достатньо. У нас є календар, це приблизно 15-20 змагань на рік.
Поговоримо про гроші у кінному спорті. Скільки може коштувати один кінь?
Можна їхати на різних машинах: чи то на «Жигулях», чи то на «Мерседесі». Кінь може коштувати 500 доларів, 50 тисяч доларів або 100 мільйонів доларів. У нас таких коней немає. Ціна залежить від родоводу коня. Якщо він дуже відомий і має добрі характеристики, то він коштуватиме дуже дорого. Знову ж таки, у нашій школі, звісно, таких коней немає, але є приватні коні, які коштують і по 5, і по 20 тисяч доларів.
Коней, які вартують мільйони доларів, купують, оскільки він дає добре поголів’я і його дорого можна продати. В Україні здебільшого приватні коні коштують від 500 до 50 тисяч. доларів.
Скільки коштує утримати коня протягом місяця?
Залежить від того, які цілі ви собі ставите. Якщо хоче прогодувати, прибрати біля нього, то це буде орієнтовно 2-3 тисячі гривень. Якщо маєте бажання його тренувати, то треба домовлятися уже з тренером. Це буде дорожче. Власне, це уже справа індивідуальна, коли тренер готує коня під змагання. Кінний спорт далеко не кожному по кишені. Це коштовний вид спорту. Без грошей там нічого не зробиш. Для прикладу, ще до війни я був у Донецьку, там коней привозили літаками з різних куточків планети. Основний вид програми був конкур, де на кону були великі призи.
Але, наголошу, це все не означає, що кінний спорт мав стати суто елітним. Скажімо, школа "буревісник" орієнтована на те, що зацікавити кінним спортом якомога ширшу верству.
Віктор Доскіч на Форумі регіональних лідерів партії "Наш край", м. Київ, 27 серпня.
Детальніше читайте на УНІАН:http://www.unian.ua/politics/1115920-u-kievi-vidbuvsya-forum-regionalnih-lideriv-partiji-nash-kray.html
І на останок, чи є у Вас час не тільки розвивати кінний спорт на Львівщині, а й самому тренуватися?
Усіх, хто хоче менше їсти і гарніше виглядати, запрошую на кінний спорт. Коли людина займається аеробікою, працює більше ста м’язів, а у кінному спорті більше трьохсот. Регулярно тренуюся тричі на тиждень. Але якщо говорити про змагання, то готовий виступати лише на аматорських.
Розмову вів Богдан Пастернак.
Фото з архіву Віктора Доскіча.
