27 листопада у Львівському будинку офіцерів відбувся круглий стіл з питань реінтеграції військових.
У червні 2024 року у Львові відбулось відкриття громадського простору “ВИБІР – простір захисників та захисниць”. І ось вже понад п’ять місяців команда фахівців, серед яких психологи, священнослужителі, культурологи, самі ветерани, створюють місце єдності та затишку для військових та членів їхніх родин. Процес реінтеграції Захисників та Захисниць у просторі проводять за допомогою комплексної програми, яка передбачає психологічну адаптацію та підтримку, духовний супровід, а також соціально-культурне відновлення.
Заступник командувача сухопутних військ ЗСУ, генерал майор Олександр Голоднюк розповів Гал-інфо, що ідея створення такого простору виникла, коли прийшло розуміння, що часто військовослужбовці, які втратили здоров’я, чи родичі тих Героїв, які загинули, залишаються наодинці, сам-на-сам зі своїми проблемами. Натомість їхня залученість до творення і розвитку спільного, єдиного простору – це можливість для ефективного повернення та відновлення.
– Цей простір – це перший пілотний проєкт, який має бути масштабований на рівень всіх будинків офіцерів Збройних Сил України. Дякую усім активним громадянам, що долучились до цієї вкрай необхідної роботи. Цей простір – це не “бульбашка” лише для тих, хто про нього знає. Це суттєвий крок у процесі реінтеграції військових, це фундамент, на якому ми будемо вже накопичувати, будувати все, що нам потрібно, - розповів Олександр Голоднюк.
27 листопада у просторі відбувся круглий стіл, під час якого присутні детальніше обговорили питання реінтеграції військових, зокрема особливості психологічної та духовної підтримки. Адже лише індивідуальний підхід до кожного ветерана та поєднання різних методів для його/її відновлення дозволяє проводити результативний, успішний процес реабілітації, соціальної адаптації.
– Без планування, організації та розгляду кожної проблеми ми мало що зможемо вирішити. Нам дуже важлива системність Інакше буде важче залучати людей. І я хотів би, щоб ми бачили наші перспективи, зокрема, у кадрових рішеннях, аби сюди, у простір, були призначені люди, що самі пройшли війну, отримали бойові поранення, пережили біль та страждання. Переконаний, що вони зможуть спілкуватись з нашими Героями, якісно організовувати заходи у форматі “рівний серед рівних”, - розповів полковник запасу, працівник Львівського будинку офіцерів Олександр Поронюк.
Наприклад, від початку заснування у просторі “Вибір” відбуваються зустрічі “Із капеланом на каву”. Військові та члени їхніх сімей можуть вільно спілкуватись зі священнослужителем отцем Нестором на визначену тему зустрічі, а потім додатково мають можливість поговорити із ним наодинці. Як розповів військовий капелан I-ї окремої радіотехнічної бригади повітряного командування “Захід” отець Мар’ян Сеник, військові капелани знайшли свій шлях сьогодні у тому, аби допомагати військовослужбовцям не просто говорити про Бога в молитві, а відчувати цю постійну присутність Бога поряд.
– Наша роль, у першу чергу, це показати, що ти є відкрита і доступна людина. А вже потім ти можеш говорити про те, що Бог тебе любить. Або ж говоримо про те, що сьогодні погода усміхається сонцем за те, що ми з цим військовим зустрілися. Часто можна розмовляти навіть не через духовні приклади, а достатньо запитати, звідки військовослужбовець, з якого міста, і тоді розмовляти з ним, шукати цю спорідненість, - відзначив отець Мар’ян Сеник.
Морально-духовні травми лікувати складно, для цього потрібна робота із тими капеланами, які розуміють, що насправді переживав військовослужбовець і готові ділитись власним досвідом.
– Коли ти говориш про досвід і є фактори підтвердження, тобі починають вірити… У Святому Письмі написано, що віра без діла є мертва. І ось наша віра – це робота поряд з військовослужбовцями. Це є прикладом одночасної взаємної гармонії і однакової роботи – захищати, боронити, молитися проти нечисті; виконувати свій обов'язок при сані. І тому їх [військових, - ред.] треба надихати, щоб вони в мотивації розуміли, що ми всі єдині, незламні і неперевершені у цьому, - додав отець Мар’ян.
Клич капеланства полягає у тому, аби надавати допомогу та бути поруч: передусім до тієї людини, яка найбільше цього потребує. Сьогодні це людина, яка перебуває у війську, пояснив отець Мар’ян Сеник. У спілкуванні із військовими важливо дати їм відчути, що вони співпраця духовенства з психологами та представниками відділів морально-психологічного забезпечення. можуть поділитись із капеланом усім, що їх найбільше хвилює та тривожить. Проте, звісно,не кожен готовий активно та відкрито взаємодіяти зі священником, тому цінною є довіра.
Настоятель Гарнізонного храму Святих апостолів Петра і Павла, Голова центру військового капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ отець Тарас Михальчук відзначив, що робота військового капелана сьогодні передбачає служіння у різний спосіб: на фронті, у навчальних центрах, з родинами Захисників та Захисниць, з пораненими військовими у госпіталях та реабілітаційних центрах тощо. “І всюди насправді присутність капелана – це такий єдиний великий об'єднувальний фактор”, - відзначив отець.
Настоятель Гарнізонного храму розповів, що у їхній церкві сьогодні проводять чимало подій для духовного відновлення та об’єднання родин загиблих Захисників і Захисниць. Наприклад, в останню суботу кожного місяця біля могил полеглих проводиться зустріч та молитва, коли відбувається взаємна комунікація та обмін досвідом серед тих, хто пережив горе. Також щомісяця у храмі проводять молитву, до якої долучаються члени родин військових. Окрім цього, для дітей Героїв тут організовано “Простір Сміливих”, у якому проводять табори, майстер-класи тощо.
Координаторка Кризової психологічної служби м. Львів, психотерапевтка Оксана Наконечна під час круглого столу відзначила, що за загальною статистикою після війни 20% українців матимуть ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), ще у 20% буде достатньо власних внутрішніх та зовнішніх ресурсів, аби впоратись із наслідками війни. Натомість 60% матимуть розлади різного ступеня вираженості. Йдеться про соматизацію, депресію, панічні розлади тощо. Відсоток військових, які потребуватимуть допомоги, є також чималим.
Для військовослужбовців, які повертаються з фронту, архіважливим є оточення, у яке вони потрапляють. А тому підтримка ззовні є надзвичайно цінною для того, аби у військового увімкнулися внутрішні ресурси для опрацювання того стану, у якому він опиняється.
– Якщо зламану ногу не лікувати, то тоді починається зараження, запалення і так далі, і це хроніфікується. Те саме з психологічними травмами. Їх треба вчасно розпізнавати і звертатися до фахівця. Дуже важливу роль у відновленні військового, який повертається, відіграє сім’я… І тому чому цей простір важливий? Тому що люди, які постраждали, зокрема, військові, мають повертатися в середовище, яке буде їхній підтримувати і зцілювати. Так, ми всі повинні дбати про себе, про свій психічний стан, і якщо маємо якісь проблеми, то йти до фахівця. І водночас ми маємо будувати такі середовища для тих, хто потребує допомоги, - розповіла Оксана Наконечна.
Простір “Вибір” сьогодні націлений на роботу з військовими, членами їхніх родин, ветеранами, а також сім’ями загиблих Героїв, полонених і тих, хто зник безвісти або потрапив у полон. Метою діяльності є покращення рівня ментального здоров'я Захисників та Захисниць, а також залучення їх до різних видів діяльності. Про це під час круглого столу розповіла капітан медичних сил ЗСУ, голова правління БФ “Фундація підтримки медицини для військових” Олександра Добош.
– Цей простір має жити щодня і має бути відкритий щодня для того, щоб хлопці приходили не за запрошенням, а тоді, коли просто мають хвильку часу, бажання або потребу прийти, просто між собою поговорити. Коли ми з ними спілкуємося, то відчуваємо певні їхні застереження. Вони кажуть, що не завжди готові десь, наприклад, у центрі Львова піти на каву. Натомість тут вони знаходять місце спокою та сили, - розповіла Олександра Добош.
Як зазначила виконавча директорка БФ “Фундація підтримки медицини для військових” Надія Цюра, організація соціально-культурних, просвітницьких подій є третьою частиною комплексної роботи з ветеранами, яка спрямована на їхню реабілітацію та реінтеграцію.
– Нам надзвичайно важливий досвід і військових психологів, і військових капеланів, і загалом людей, які працюють безпосередньо з військовими, тому що сам простір є, скажімо, експериментальний, адже ми намагаємося поєднати три великі складові частини людського життя: духовне, психологічне та культурне. Тому ми рухаємося, розвиваємося, шукаємо ідеї, і ця взаємна комунікація повинна бути завжди, - розповіла Надія Цюра.
Круглий стіл став однією із зустрічей в межах реалізації першого проєкту “Крок за кроком”. Цьогоріч в межах реалізації програми "МХП Поруч" він став переможцем грантового конкурсу “Час діяти, Україно!” від Благодійного фонду “МХП-Громаді” та отримав фінансування понад 99 000 грн від фонду.
Марічка Твардовська
