Я отримав підприємство в жахливому стані – Богдан Кіт

-- Про стан підприємства, яким я керую з червня 2007 року важко говорити. 11 років я працював на цьому підприємстві, на посаді генерального директора, і мій наступник і водночас мій попередник прийняв його тоді з плюсом в 29 млн.грн. На даний момент воно має величезний мінус (приблизно 70 млн.грн. Авт.) і справа не в тому, що сама діяльність тепломережі є збитковою, наприклад, через невідповідність тарифів затратам підприємства. Зараз тарифи змінені і пораховані таким чином, що при правильній фінансовій організації підприємства можна працювати в прибутковому режимі. Але я прийшов – я думав що тут буде погано, але щоб настільки.. я просто був в шоці, суцільні сюрпризи.

Якщо говорити про зарплати, то буквально перед моїм призначенням 22 червня на роботу, 21 червня Марчак підписав наказ про скорочення працівникам надбавок до зарплат, що в свою чергу викликало у працівників шок – приходить новий керівник, і одразу ж йде зменшення зарплати. Я скасував цей наказ, і почав аналіз фінансового та господарського стану підприємства.

Для того, щоб працівники щось робили, їх треба забезпечити матеріалами та створити нормальні умови праці, далі ж, люди, нормально працюючи, вимагають відповідної зарплати. Тут ми отримали перекіс – є обслуговуючий персонал на бойлерних, а є оператори на котельнях, і виявилося що у останніх зарплата більша ніж у ремонтників, зварників, які роблять  найчорнішу роботу, без якої тепло взимку не буде. Я виправив цей перекіс і зібрав нараду, на якій повідомив персонал про те, що скорочення працівників однозначно буде, але не тих, які працюють.

Крім того я взагалі взявся за перегляд структури. Тут раніше було так, що експлуатаційний та ремонтний відділи не були розділені. Головний інженер, який відповідав за експлуатацію, цю справу відсунув, і в основному займався капітальними ремонтами, але не там де треба – він взяв на себе реконструкцію внутрішньобудинкових мереж.

У нас є статут, в якому написано, що ми маємо обслуговувати котельні, бойлерні, тепломережі, які передають тепло до будинків – до засувки. На засувці стоїть наш лічильник, далі, це вже територія ЖЕКів, об‘єднань співвласників, житлово-будівельник кооперативів, і там ми не повинні пхатися. Внутрішньобудинкові мережі стоять в них на балансі, а не в нас. Попереднє ж керівництво вирішило, що краще реконструювати  оце чуже. Я попросив дати мені аналіз наших працюючих об‘єктів. Виявилося що ми працюємо в мінус. Одразу ж виникло питання – «як можна працювати в мінус?». Відповідь – експлуатацією не займався ні хто, з 54 об‘єктів, які працювали в червні 2007 року, 35 працюють у збитковому режимі. Я запитав чому так є, мені відповіли – «бо нікого до вас це не цікавило».

Наступна річ – відсутність питомих норм. Як може організація працювати, якщо є тариф, але в ньому не вказано потреб підприємства в електроенергії для виробництва однієї гігакалорії? Так, є питомі норми по ТЕЦ, але ТЕЦ це одне, а котельні інше, і тому треба зробити по підприємству загальний розрахунок витрат.

 

 

-- Попереднє керівництво підприємства мало свій план розвитку підприємства, і відповідно до нього у 1230 будинках треба поставити індивідуальні теплові пункти. В середньому один такий пункт коштує 100-120 тис.грн., тобто в сумі ми отримуємо видатки 123 – 147,5 млн. грн. Але що воно дає? Візьмемо для прикладу дев’яти поверховий будинок - 108 квартир, три під‘їзди. До нього під‘єднано трубопроводи гарячої та холодної води та опалення. Коли встановлюється індивідуальний тепловий пункт, то ми відмовляємося від трубопроводу гарячої води і з труби подачі холодної води, за рахунок циркуляції води на опалення, робимо гарячу воду. Але ніхто не прорахував того, що діаметр труби гарячої води був 100 мл., діаметр труби холодної води 80 мл., і тепер те, що йшло по двох трубах, має вміститися в одну, причому меншого діаметру. Це призводить до того, що зменшуються об‘єми подачі води, як холодної так і гарячої. Якщо збільшити тиск води, то водяні крани спочатку почнуть дзвеніти, і зможуть повилітати.

Що ми нарешті маємо? Економічний ефект -- «Львівтеплоенерго» вклало в обладнання та в монтаж 120 тис.грн. на кожен будинок, в пікові години навантаження, коли люди відкривають холодну та гарячу воду, 7,8 та 9 поверх не отримують напору гарячої та холодної води, як наслідок знижується рівень проплат населенням. Так для чого це було робити, щоб людям стало гірше і для того щоб підприємство не дістало своїх грошей?

Ще одна річ – в тарифі були закладені гроші на промивку систем на ТЕЦ, котельнях, і за технічними вимогами кожних 3 роки трубопроводи мають промиватися, в тому числі і внутрішньобудинкові. За останні 30 років ми не бачили щоб до будинку хоч раз приїхала машина і зробила промивку. Якщо говорити про накип, то 2-3 мм. накипу в стінці труби, дає зменшення тепловіддачі батареї на 20 %.

 

-- Підприємство вклало в кожне ІТП 120 тис грн, і якщо б ми поміняли теплотрасу на гарячу воду, і теплові мережі, то при встановлені ІТП економія складає 60 -80 тис грн., але для того щоб працювало ІТП, треба щоб був обслуговуючий персонал. Від основного Центрального теплового пункту живиться 10-12 будинків, а на кожен будинок треба свій ІТП. Тепер порахуйте - в кожному будинку є насоси, електричні вводи, регулятори з контроллерами тощо і обслуговувати треба вже не одну бойлерну, а 12 ІТП, тобто має бути персонал, якому треба платити зарплату, має бути нарешті диспетчерська. Ще одна річ – труби ЦТП служать 20-25 років, але труби, підводи електрики, апаратура ІТП так довго не прослужать – треба буде постійно міняти теплообмінники, насоси тощо. В результаті отримуємо не економію, а суцільний «менінгіт».

Я не є противник ІТП, так, їх потрібно ставити, але там де не можливо поставити ЦТП . Потрібна концепція встановлення ІТП, в якій буде прописано на чиєму балансі будуть ІТП, хто буде їх обслуговувати. На мою думку ІТП треба ставити у новобудах, і підходити до кожного будинку індивідуально – ставити там де віддаленою є теплова мережа, бо якщо подивитися по тих об‘єктах де вони вже встановлені, то там крім того, що ІТП є просто не доречними, ще й грубо порушені норми проектування.

 

 

-- Я знаю в якому стані об‘єкти були до цього, тепер знову прийшовши у Львівтеплоенерго я виїжджав на об‘єкти з інспекцією. Якщо об‘єкту 38 років, і останніх десять років його ніхто не рухав, якщо насоси накривають руберойдом, а електрощити ставлять шифер або бляху, то про який стан взагалі можна говорити, я вже не кажу про санітарно-побутові приміщення. І така картина переважно на більшості об‘єктів.

Якщо говорити про ремонт теплової мережі, то невідомо з яких міркувань попереднім керівництвом було зокрема прийнято рішення зменшити діаметр труби основної перемички тепломагістралі на Сихові. В результаті знизилася гідравліка між подачею та звороткою, і як результат частина Сихівського масиву не догрівалась. Наслідком недогрівання масиву є зниження рівня проплат, відтак збільшує наш борг перед газопостачальниками.

 

-- Для того щоб вивчити фінансовий стан підприємства, мені довелося брати кожен рахунок і перевіряти його. Були такі рахунки, де на 9 тисяч грн. завищена вартість товару, або наприклад на одній позиції – завищення вартості в 1 тис.грн. Зараз я все перевіряю сам, але планую найближчим часом в бухгалтерії створити групу, яка буде збирати інформацію – де, хто і за якою ціною продає товари, щоб подібних речей не виникало. Аналогічна ситуація і по тендерах. Візьміть звичайну пачку паперу – тендер виграла фірма, яка продає нам папір по 23 грн. за пачку. Навіщо мені його в них брати, якщо я той самий папір можу купити в супермаркеті за 17 грн. В результаті на копійках набігають сотні тисяч гривень.

Наразі по виграних тендерах ми маємо виконати їх умови, але поволі намагаємося через суди скасувати деякі з них. До слова юридичні послуги за минулий рік склали 1,1 млн.грн.

Ще одне -- приватна структура ТзОВ «Енергія» уклала з попереднім керівництвом угоду про створення спільного підприємства, співвласниками якого виступають «Львівтеплоенерго», яке має 15 % пакета акцій та ТзОВ «Енергія» яка має решту акцій. Прибуток цього спільного підприємства склав всього 64 тис.грн. на рік. Відповідно до договору ТзОВ «Енергія» передало в оренду «Львівтеплоенерго» обладнання, що було встановлено на ТЕЦ-1, за яке «Львівтеплоенерго» сплачувало 3 млн.грн. на рік. Крім того тут ми маємо що близько 1,6 млн.грн. збитків на рік з того, що у ТзОВ «Енергії» орендуємо підстанцію. 

Ще ми здаємо приміщення «Львівтеплоенерго» приватним структурам по ціні 50 коп – 1,8 грн за м.кв. І такого багато.

Я розмовляв з депутатами львівської міськради і виявилось що нам на погашення кредиторської заборгованості по газу, для модернізації обладнання на ТЕЦ-1, котелень, бойлерних давали значні суми. Останнє що мені сказали – на ТЕЦ-1 дали 5 млн.грн., і ні хто не може сказати що зроблено за ці гроші.

 

-- Станом на сьогодні ми маємо поточну проплату за газ в 92 %, і заборгованості за опалювальний сезон 2006-2007 року в нас не має. Є графік розтермінування боргу і ми йдемо по цьому графіку. 64 млн. грн. нам заборгувало населення. Є великі борги за період 2002 року і я сподіваюсь, що коли прийде новий уряд, то йтиме мова про компенсацію. Ці борги виникли не з вини населення, а з вини підвищення цін на газ, а субсидування на покриття різниці не було передбачено.

Поточні борги також є – беремо часто в борг труби, інше, але думаю що до кінця року цю кредиторську заборгованість ми погасимо.

 

-- Насамперед я повністю міняю структуру підприємства. Окремо розділив людей, які займаються реконструкцією, тих які займаються капітальним будівництвом і окремо експлуатаційний відділ. Ще поскорочував роздутий штат заступників та кількість підрозділів, щоб не було багато начальників, які насправді ні за що не відповідають. Крім того ми будемо робити атестацію працівників – давати людям завдання і дивитися хто з них виконує, а хто ні, і відповідно останніх звільнятимемо. Всього працює 274 людини інженерного персоналу. До теперішнього призначення на посаду директора «Львівтеплоенерго» я працював у приватній фірмі, і те, що в мене виконувало 4 працівника, тут роблять 40. Якщо на складання якогось графіку раз на рік тут тримали одну людину, то краще я доплачу до зарплати одному з працівників 200-300 грн. і він його складатиме, аніж платити окремій людині щомісяця 1,5 тис.грн. Є  на підприємстві лабораторії, в яких працюють 12 чоловік. Я порахував їхній фонд зарплати і подивився, що ж вони зробили за неї, і прийшов до висновку що нічого. І от скоротивши їх всіх за рік можна зекономити 90 тис.грн.

 

 

-- Враховуючи всі необхідні норми Сихів мав мати два незалежних джерела живлення, і на обігрів цього району була передбачена котельня заводу «Кінескоп» та технологічна котельня заводу «Іскра». Тобто 10 % тепла на Сихів давала ТЕЦ-1, ще 10% тепла давала «Іскра», а 80 % тепла давав «Кінескоп». За Марчака котельня «Кінескопу» була віддана за борги «Львівобленерго», яке підприємство віддало в приватні руки, і основне навантаження лягло на ТЕЦ-1. В підсумку залишається масив, в якому живе 200 тисяч населення на одному джерелі тепла, яке має 100 років, і враховуючи збільшення навантаження, останні чотири роки вона працювала фактично в аварійному режимі -- котли, турбіни, зрештою все технологічне обладнання, було перевантажено. Тепер приватні власники котельні «Кінескоп» пропонують нам купувати в них тепло.

 

 

-- Зараз це основне завдання, що стоїть перед нами – не зірвати опалювальний сезон. Щоб подати гарячу воду по графіку в опалювальний сезон 2006-2007 року,  виключали підкачуючи насоси по опаленню, тому що ТЕЦ -1 не спроможна була дати достатньої кількості тепла, через збільшення навантаження. Раніше вона обігрівала лише райони Наукової, Нового Львова, Гайдара, Сахарова, а тут їй підключили цілий Сихів. В результаті і там ми не догріваємо, і тут не догріваємо.

Зараз ми працюємо над тим щоб зменшити навантаження на ТЕЦ-1, і тут розглядаються декілька варіантів. Є об‘єкти які «Львівтеплоенерго» колись відключило від мережі, щоб забезпечити завантаження другої газової турбіни. Але результат цієї роботи для нас є мінусовим, через це ми будимо запускати наші котельні, з тим щоб через них подавати тепло. Я думаю, що зменшивши навантаження на ТЕЦ-1 ми будемо нормально входити в сезон.

Якщо говорити в загальному то насамперед треба робити реконструкцію ТЕЦ-2. Зараз ми, за рахунок коштів міста та Держбюджету, робимо теплотрасу від ТЕЦ-2 до вул. Варшавської, і це дасть нам змогу закрити котельні у Шевченківському районі, які є в поганому стані і працювати через центральні теплові пункти. Цього року ми маємо зробити половину цієї теплотраси. Друге що ми хочемо зробити – перевести ТЕЦ-2 на часткове використання вугілля. Водночас, щодо реконструкції ТЕЦ-1, ми зараз розраховуємо доцільність капіталовкладень в неї (200-250 млн.грн. Авт.), бо можливо доцільніше буде знизити на неї навантаження. Ще є аспект, який полягає в тому, що обладнання та запчастини до нього, яке встановлене на ТЕЦ-1, взагалі не випускається і її реанімація є дуже накладною.

Щодо теплотрас, то їх ми однозначно ремонтуватимемо, але не так, як це робилося, коли якщо зіпсуті ділянки, то замінювалися кілометри теплотраси новими трубами, які є гіршої якості, аніж старі. Реконструкції підлягатимуть лише зіпсуті корозією ділянки, а не вся теплотраса.

 

-- Щодо опалювального сезону, то на 125 бойлерних, які є на нашому балансі, проведена гідравліка усіх бойлерів, замінено, де потрібно, насоси. До початку опалювального сезону вони будуть готові. Крім того, проводять роботи на котельнях. Із 125 існуючих котелень роботи треба завершити ще на 51. Щодо тепломереж, то прогідравили практично 100% тепломереж: 430 готові, ще 30 залишилося зробити. Тобто, 92% мереж готові до опалювального сезону. Ще плануємо до опалювального сезону запустити котельню на вул. Пулюя у Франківському районі.

-- Так. Привести підприємство в порядок.

 

Розмовляв Валентин КОНЦЕВИЧ