Є у виборів початок, немає у виборів кінця

ЛІДЕРСЬКІ АМБІЦІЇ

 

Про те, що головна боротьба на Львівщині розгорнеться між демократичними партіями, не сумнівався ніхто. На сьогодні вже відомо кінцевий результат цих виборів – БЮТ переміг, отримавши 50,38% голосів (751 875 виборців), а блок НУ–НС став другим, отримавши 36,02% голосів (537 634 виборців). І перше, що впадає в око, достатньо суттєва різниця отриманих на Львівщині голосів. Проте боротьба за голоси була не на жарт серйозною.

Найперше, що свідчило про жорстку конкуренцію поміж обох головних партійних формувань в області, це постійні візити важкого партійного десанту з обох боків. Від НУ–НС побували чи не всі його лідери – Луценко, Кириленко, Гриценко, Костенко, Тарасюк. Дехто з них – по декілька разів. Натомість по кандидатів БЮТові далеко ходити не було потреби – Шкіль, Денькович, Курпіль, Пинзеник походять із Львівщини.

І, зрозуміло, головну інтригу вносили візити лідерів: офіційного від БЮТу Юлії Тимошенко та неофіційного від НУ–НСу Віктора Ющенка. Обидва лідери наввпипередки й майже водночас відвідували Львівщину. Причина цьому була усім зрозуміла – боротьба за голоси галичан.

Попри сказані нагорі люб’язності й складені угоди, на місцевому рівні не спадала напруга внутрішньої конкуренції між обома “помаранчевими партіями, Про це свідчили достатньо емоційні заяви головного штабіста БЮТу Івана Деньковича. Причини його нервозності можна зрозуміти – регіон то стратегічний, а влада за НУ–НСом.

Варто зауважити, що пристрастям поміж обома партіями, які і загалом в цілому, не дав розгорітися саме керівник штабу НУ–НСу Петро Олійник. Він в однаково толерантній манері реагував не лише на провокаційні заяви БЮТу, але й на достатньо гострі заяви “Свободи” та Партії регіонів. У своїй звичній манері та наперекір усьому Олійник згадував вже відставних Кучму й Сала. Така позиція дала свій результат – вибори відбулися, а жодних вартих уваги нарікань від опозиціонерів так і не було почуто.

Загалом, хоча на Львівщині НУ–НС і не став лідером, поступившись БЮТові, результат, очевидно був прогнозований заздалегіть, як і загалом по Україні.

 

МІНІ-СЕНСАЦІЯ ЛЬВІВЩИНИ: СВОБОДА ПОСТУПИЛАСЯ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ

 

За передвиборчими перипетіями якось менше уваги було приділено тому факту, що Партія регіонів опинилася на третьому місці. За неї проголосували 4,19% виборців (або 62 551 жителів області).

Звичайно, що устами свого головного представника на Львівщині Петра Писарчука Партія регіонів хотіла більшого, але судячи по тому, що заяв про паралельні сервери, про масові фальсифікації більше не чути, свідчить про те, що “донецькі” задоволені отриманим результатом. Ще б пак: десанту своїх провідників синьо-голубі сюди не посилали. Лідер ПР – Віктор Янукович – побув на Львівщині лише раз і то проїздом протягом півдня. Ані палаток, ані концертів, ані масової реклами – все, як то кажуть, просто і несподівано дуже ефективно.

Натомість третій результат в регіоні, який традиційно виступає опонентом ПР, безперечно заслуговує уваги й детального вивчення. Тим більше, якщо взяти до уваги, що успіхи уряду Януковича не є однозначними, й заслуговують радше на критику, аніж на схвалення.

Неочікувано малий відсоток отримало на Львівщині Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. Здавалося би, є усі передумови для перемоги. І національна ідея, і патріотична платформа, загострена увага питанням збереження мови та культури, – одним словом усе, до чого так тяжіють “західняки”. Крім того, активна позиція була помножена на гучні заяви. А ще додайте до цього ще й нововведення – Марші свободи та достатньо потужну рекламу – свободівці однозначно розраховували на більший результат.

Але сталося не так, як гадалося. І результат зовсім не порадував “Свободу”. Четверте місце з 3,05% голосів (45 672 виборців) – надто вже мало, як для Львівщини. Хоча, якщо додати їх до відсотків блоку НУ–НСу, вступити до якого пропонували колись Тягнибокові, результат загалом був би непоганий.

У цьому контексті цікавою є реакція на “Свободу” Юлії Тимошенко. Адже відомий випадок, що ще до виборів, 21 вересня, в інтерв’ю “Газеті по-українськи”, вона називала “Свободу” маргінальною партією, порівнюючи Тягнибока з Романом Козаком і Дмитром Корчинським. Проте відразу після цього газета опублікувала відповідь Тягнибока. А ще пізніше Тимошенко достатньо прихильно відкликалась про лідера “Свободи”, майже пропонуючи йому руку допомоги. Цікавою є така швидка зміна настроїв, що є великою рідкістю для політики.

 

НЕПРОХІДНІ ПАРТІЇ НА ЛЬВІВЩИНІ

 

Достатньо консервативно мешканці області віднеслися до Блоку Литвина, віддавши йому непрохідне 5 місце рейтингу з 1,10% голосів (16 420 виборців). Традиційно прогнозованими стали результати лівих партій: КПУ (1.03% голосів, 15 432 виборців, 6 місце), СПУ (0.61% голосів, 9 220 виборців, 7 місце), ПСПУ (0.11% голосів, 1 702 виборців, 10 місце), КПУ (оновлена) (0.06% голосів, 985 виборців, 15 місце).

Решта партій розташувалися так: Блок Людмили Супрун (0.14% голосів 2231 виборців, 8 місце), Партія зелених (0.13% голосів 2 007 виборців, 9 місце), Український народний блок (0.09% голосів 1 375 виборців, 11 місце), Блок партії пенсіонерів (0.08% голосів, 1 308 виборців, 12 місце), Блок Всеукраїнська громада (0.07% голосів, 1 147 виборців 13 місце), Партія вільних демократів (0.06% голосів, 989 виборців, 14 місце), Селянський блок “Аграрна Україна” (0.05% голосів, 879 виборців, 16 місце), ПНЕРУ (0.05% виборців, 825 голосів, 17 місце), Блок “Християнський блок” (0.05% голосів, 781 виборців, 18 місце), Блок Кучма (0,02% голосів, 312 виборців, 19 місце), Всеукраїнська партія народної довіри (менше 0,01% голосів, 126 виборців, 20 місце).