Генеральний консул Російської Федерації у Львові Євген Гузєєв нещодавно повернувся до нашого міста з відпустки, яку провів на батьківщині з родиною. Свята для генерального консула виявилися приємними, адже у нього народився внук, якому вже два місяці. За час відсутності Гузєєва в Україні в стосунках між нашими державами відбулося чимало важливих подій. Зокрема, з візитом у Києві побував президент Росії Володимир Путін, в Україні продовжували нагнітатися мовні пристрасті, пов’язані з вживанням російської мови тощо. Агенція «Гал-infо» вирішила запитати пана Гузєєва про нинішній стан взаємовідносин між нашими державами.
– Пане Гузєєв, яка, на Вашу думку, проблема у відносинах між Україною та Росією на сьогодні є найбільш суттєвою?
– Найбільшою проблемою у відносинах між нашими країнами сьогодні залишаються торговельно-економічні відносини, тому що ми не вичерпуємо той потенціал, який маємо. На сьогодні товарообіг між нашими країнами становить 25 мільярдів доларів. Однак міг би становити 75 мільярдів доларів, оскільки в обох держав є до цього великий потенціал. Потрібно розвивати ці торговельно-економічні стосунки, оскільки це вигідно як для Росії, так і для України, крім того, наші економіки доповнюють одна одну і ми могли би зробити чимало добра для наших народів. Потрібно розвивати цей ринок, заохочувати інвестиції в різні галузі, розвивати туризм. Необхідно також створювати спільні підприємства з новою технологією. До прикладу, розпочати курс авіа-будівництва, створення комп‘ютерної техніки – це базові технології, які будуть передовими у XXI столітті. Сподіватися на те, що нам хтось допоможе, ми не маємо права. Всі інші питання відносин між Росією та України є не настільки глобальними і гостро вираженими.
Наші країни, наші народи вступили в нову еру ринкових відносин і в період глобалізації усіх процесів у світі і в економіці, і в політиці, і в ідеології. Потрібно зробити все для того, щоб ми не загубилися у цьому процесі, тому що зараз суспільство ще не розуміє, як реагувати на ті чи інші процеси. Всі наші проблеми і непорозуміння виникають від незнання того, як підходити в цих умовах до тих чи інших подій. До прикладу, газова проблема. Для її розуміння та вирішення потрібно знати теорію Маркса: «Товар – гроші – товар – гроші». Що ж таке «Газпром»? Це ж не російська компанія, а міжнародна, інтернаціональна. Ця компанія складається з багатьох компаній, в тому числі з американських, західноєвропейських, російських. Що ж сьогодні потрібно капіталістам? Їм потрібні гроші, а заробляють вони їх на газі, оскільки саме газ сьогодні є необхідним товаром для суспільства. Я не вбачаю в цьому процесі чогось надзвичайного. Однак ми поки що не розуміємо всіх аспектів цього питання, оскільки нам до кінця зрозуміло, що ж таке ринкові відносини. Сьогоднішня ціна на російський газ для України є доволі прийнятною і такою, яка повинна бути. Ніхто ж не буде працювати собі на збитки і шкоду.
– Чи існують в Україні політичні партії або окремі політики, яких підтримує Росія? Зокрема, в українському політикумі ширяться чутки, що за плечима Юлії Тимошенко «стоїть» Росія. Чи може Юлія Володимирівна стати для вашої країни вигідним соратником в Україні?
– Всі українські лідери є нашими друзями – і Президент України, і прем‘єр-міністр, і лідери інших партій. Ми не маємо ворогів серед українських політиків. З усіма у нас дуже добрі стосунки, і виділяти когось і говорити про те, що Росія підтримує одного чи іншого кандидата, ми просто не маємо права, оскільки все залежить від програми політики держави, а не від однієї особи.
– В українському уряді триває конфлікт з міністром закордонних справ. Віктор Янукович і антикризова коаліція, які хочуть зміщення Бориса Тарасюка, у провину йому ставлять зокрема і те, що завдяки йому відбулося погіршення стосунків з вашою державою. Як, на Вашу думку, чи призначення нового міністра могло би покращити ці стосунки?
– Призначення міністра закордонних справ України є вашою внутрішньою проблемою. Відповідно, кого призначать, той і буде міністром. Це не є міжнародною справою, справою українсько-російських відносин, тому ми не можемо нічого коментувати. Що ж стосується українських дипломатів, то ми їх всіх дуже поважаємо за їх високий професіоналізм, підготовку й досвід. Я знайомий з багатьма українськими депутатами, які всі є фахівцями своєї справи. До прикладу, у Львові працює керівник представництва закордонних справ України у Львові Володимир Карачинцев. Він є людиною з високою освітою, культурою, зі знанням багатьох іноземних мов. Однак відносини між Україною та Росією не залежать тільки від однієї людини, адже існує політика держави, політика відносно інших держав, а також глобальна політика. Адже міністр керується програмою політики держави, а не тільки власними переконаннями.
– Нещодавно в Україні з державним візитом перебував президент Росії Володимир Путін. Чимало політиків хотіли бачити його у Львові, однак сюди він так і не приїхав, як, зрештою, тут не побував ще жоден російський президент. Чому?
– На мою думку, не знайдеться такої людини, яка би не хотіла завітати до Львова. Адже Львів – дуже чарівне і цікаве місто, і як культурна столиця України, і як історична пам‘ятка. Володимир Путін ще в студентські роки бував у Львові. І якщо президент Росії знову відвідає місто Лева, то це стане для нього подорожжю в минуле. Однак мені нічого невідомо про його плани відвідати Львів. Гадаю, що його візит до Львова цілком ймовірний, і може відбутися, як тільки випаде нагода для цього.
– Ваша країна перебуває на старті президентської кампанії. На Вашу думку, хто може стати наступником Володимира Путіна, який заявив, що не піде на третій термін?
– Володимир Путін неодноразово заявляв, що не буде йти на зміну Конституції Росії, зміну порядку виборів президента. Люди йому вірять і знають, що так і буде. Що стосується кандидата на місце наступного президента Росії, то в нас є дуже багато достойних людей, здатних очолити нашу державу. Одне ми знаємо чітко – це буде громадянин Росії віком від 35-ти років.
– Для того, щоби покращити стосунки між Росією та Україною, влада обох країн проводить Роки Росії в Україні та Роки України в Росії. Втім, багато хто вважає, що ці заходи – формальність, а насправді нічого суттєвого вони не дають. Чи це так?
– Я впевнений, що такі дні дають багато корисного для людей. Припустимо, що ми не маємо жодних заходів такого типу, то за таких умов ми не знатимемо нічого один про одного. Якщо культурні заходи таки відбуваються, то ми маємо можливість споглядати виставки з Ермітажу у Львові, концерт симфонічного оркестру з Санкт-Петербурга, виставу «Пікова дама» в Оперному театрі. Всі ці дійства дають можливість культурно розвиватися, адже завдяки ним ми бачимо щось нове, цікаве. Не можна залишити без уваги і обмін вченими, студентами, школярами між громадами, діаспорами. Також важливим є обмін науковою інформацією, досвідом бізнесменів. Адже, коли приїжджають в місто нові бізнесмени зав‘язуються нові контакти, нові сили приходять в наукову, гуманітарну, промислову, економічну, торговельну сфери. Якщо такого обміну не буде, тоді ми закриємося у своєму світі і нічого не будемо бачити і знати.
– Чи контактують з Вами відомі російські політичні та громадські діячі, які приїздять до Львова?
– Мені пощастило зустрітися у Львові з Юрієм Башметом. Виявилися дуже цікавими зустрічі з Віктором Третьяковим, з Олександром Князевим. Мені відомо про візит Григорія Явлінського. Однак ми зустрічалися з ним у Москві, потім летіли одним літаком до Львова, але в місті ще не зустрічалися. Також я мав можливість зустрічатися з багатьма промисловцями, до прикладу, з заступником голови правління ВАТ «Дрогобицький долотний завод» Леонідом Мищатином.
– В Україні одним із дражливих залишається мовне питання, яке висувають на порядок денний і російські, і українські політики. Чи надходять до Вас скарги від російськомовних громадян на якісь мовні утиски?
– У Львові є чимало людей, які розмовляють російською мовою, як рідною. Я виходжу з того, що 50% громадян України розмовляють російською мовою, як рідною. На мою думку, російську мову потрібно зробити другою офіційною мовою в Україні, тоді й не буде жодних скарг. Але зараз, звичайно ж, скарги є. До нас звертаються люди, які скаржаться на утиски на мовному рівні. Однак ми не можемо нічим їм зарадити, оскільки це справа суспільства і влади, також конкретно людей. Як правило, всі скарги, що надходять, є суто на побутовому рівні. До прикладу, якщо ви хочете отримати роботу в державних інститутах, ви не зможете цього зробити оскільки не володієте державною мовою. Водночас немає проблем у спілкуванні, в крамницях, театрах, музеях, тролейбусах. Водночас бувають сутички між сусідами, під час яких можна почути: «Чому ти не розмовляєш українською мовою?». Для уникнення цієї проблеми потрібно дати можливість людині розмовляти своєю рідною мовою.
– У Львові регулярно відбуваються провокації навколо російського культурного центру імені О.Пушкіна. Причому дехто стверджує, що цей центр пошкоджують самі ж люди, які його відвідують, щоби привернути до себе увагу, а водночас скомпрометувати львів‘ян…
– На мою думку, російський культурний центр шкодять молоді люди з ультранаціоналістичних організацій. Таким чином, вони проходять своєрідну школу перевірки власних сил. Нормальна людина не буде розбивати бюст Олександра Пушкіна, вибивати вікна, підривати двері, обливати фарбою стіни. Адже нормальні люди знають, що такими діями вони шкодять образу Львова, як культурної столиці. Я заперечую той факт, що працівники російського культурного центру самі його шкодять, адже якщо у людей немає грошей, щоб підтримувати нормальний стан цього центру, то як вони можуть ще й нищити його? А ремонтувати хто буде, звідки взяти гроші?
– В 2006 році в Україні, і зокрема у Львові з‘явилося багато реклами російською мовою. Довкола цього питання розгорнулося чимало дискусій. Як Ви гадаєте – це проблема чи щось надумане?
– Ця проблема є надуманою, її, як такої, не існує. Ну, написано щось російською мовою, ну, й що з того? Також є надписи і англійською мовою, і французькою, і китайською, і польською, і корейською. Я не вбачаю в цьому чогось кримінального чи непристойного.
– На весну у Львові заплановано провести Дні Санкт-Петербурга. Що планується у рамках цих Днів?
– 30 вересня 2006 року, під час перебування у Львові делегації з Санкт-Петербурга, була підписана угода про співпрацю між Львовом і Санкт-Петербургом. Зараз ми працюємо над практичною реалізацією конкретних пунктів, які обговорили під час укладання вересневої угоди. Ми би хотіли провести дні Санкт-Петербурга у Львові. З цього приводу ми маємо намір запросити до Львова різних діячів культури, делегацію на чолі з губернатором чи заступником губернатора. Ми хочемо, щоб до Львова приїхали колективи з театрів, музеїв, музичні колективи.
– На початку нашої розмови Ви говорили про те, що основною проблемою у стосунках наших держав є покращення стосунків в економічній сфері. Як, на Вашу думку, чи не тікає російський капітал до України? З чим це пов‘язано?
– На Львівщині є потужні підприємства, які мають російські інвестиції. Передусім це Завод комунального транспорту, колишній автобусний завод і «Дрогобицький долотний завод». Вони є найпотужнішими підприємствами у Львівській області. Ці заводи дають можливість тисячам людей працювати. Це перший позитивний момент. До того ж продукція заводів користується великим попитом у світі. До прикладу, «Дрогобицький долотний завод» постачає свою продукцію до США, на Близький Схід, в Росію. Відповідно сплачуються податки, отримані від цієї продукції, які йдуть в скарбницю Львова. Львівський автобусний завод виготовляє дуже якісну продукцію, яка користується попитом по всій Україні і навіть за її межами. Я висунув пропозицію, щоб Росія закуповувала цю продукцію.
Крім цього, ми маємо ще близько двохсот підприємств, які співпрацюють з росіянами. Як на мене, то це дуже добре, коли існує сумісне підприємство, яке постачає продукцію в Росію і привозить щось з Росії. Що ж стосується перебігу російських інвестицій до Львова, то можу відповісти одне – капітал шукає там, де краще, де глибше, де можна заробити більше грошей. Я не думаю, що російський капітал тікає з Росії через так би мовити несприятливі умови. Або ж тому, що зараз в Росії так багато грошей, що ми не знаємо, де їх подіти. Ми маємо гроші, маємо проекти, але не маємо робочої сили для втілення в життя цих планів.
Розмовляла Анна СПІЦИНА
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ