Ми добиваємося не правди, а ефекту - за таким пропагандистським принципом Юлія Тимошенко діє після провалу переговорів зі створення коаліції між БЮТом та Партією регіонів. Невдача таємної змови між двома мегаблоками апріорі була електорально невигідною для «сердешних». Тимошенко ризикнула і програла.
Західноукраїнський виборець не пробачить Тимошенко переговорів з Януковичем та ще й таємних, де, зокрема хотіли позбавити народ права обирати Президента. Тому падіння рейтингу Тимошенко, яке було у першій половині 2009 року, продовжуватиметься. Досягти ефекту через казочки про необхідність коаліціонування з регіоналами задля виходу країни з кризи – єдиний спосіб для Прем’єра втримати свій рейтинг хоча б на тому 15-відсотковому рівні, який був до оприлюднення контраверсійного проекту Конституції з обранням Президента в парламенті.
З іншого боку, наскільки вплине нещодавня близькість бютівців з регіоналами на президентські перспективи Тимошенко багато в чому залежатиме від того, чи матиме виборець якусь альтернативу у бюлетені. Згадаємо президентські вибори 1999 року. Тих, хто щиро підтримував чинного тоді Президента Кучму, треба було шукати вдень із свічкою. Однак політична технологія за принципом російської – «голосуй, інакше програєш» змусила проголосувати за Кучму навіть його «заклятого друга» – галицького виборця. Якщо цього разу у другий тур вийде Тимошенко та Янукович, то сценарій може повторитися. І знову за Тимошенко проголосують ті, хто її зараз критикує найбільше, кого вона «кинула». Аби не за Януковича. Але для цього Юлії Володимирівні треба вийти у другий тур.
Згаданий сценарій можливий лише в контексті жорсткої виборчої кампанії, де Тимошенко протиставлятиме себе Януковичу. Воїни світла проти біло-голубого зла – відповідно до традиційної виборчої стилістики та риторики БЮТу. Але тут, як у класика, – чи повірить виборець позиції Тимошенко щодо лідера Партії регіонів, з яким ще вчора вона хотіла йти в коаліцію. Власне, це може стати для Тимошенко ключовим питанням під час вибору стратегії на виборах. Тимошенко залишається сподіватися на традиційно коротку пам'ять українського виборця, який забув (або простив) Ющенкові заяву трьох за часів його прем’єрства. В цій заяві Ющенко разом з Кучмою та Литвином назвав фашистами усіх учасників акції «Україна без Кучми», а серед них було й багато авторитетних політиків з національно-демократичного табору. Ющенку справді забули, подарувавши безпрецедентну підтримку під час Майдану. Але й в тому і річ, що після Майдану колишньої довіри до нинішніх політиків вищого ешелону вже не буде. Відтак коаліцію з Януковичем Тимошенко ніхто не пробачить.
У такій ситуації Тимошенко не варто навіть йти на вибори, бо поразка запрограмована наперед, або винаходити ноу-хау, яке б перекрило увесь негатив від коаліцінування. Першим кроком в цьому напрямку було оголошення про намір внести в парламент нову Конституцію від Тимошенко. Таким чином лідер БЮТу намагався зманіпулювати свідомістю виборця нібито ось наш проект Основного закону, на відміну від розповсюдженого ЗМІ неправдивого проекту про обмеження свободи слова і вибори Президента в парламенті. Такий крок певною мірою ефективний, але на короткий термін, бо проблема конституційних змін не є актуальною для пересічного виборця. В короткостроковій перспективі маніпуляціями зі своїм старим проектом Конституції Тимошенко вдасться трохи заплутати виборця, та й то далеко не кожного, до якого проекту Конституції насправді має відношення БЮТ. Але для серйозного виборця зрозуміло, що Тимошенко погодилася на вибори Президента в парламенті і через цю норму з переговорного процесу вийшов Янукович, а не вона. Крім того спікер Литвин підтвердив ідентичність оприлюдненого ЗМІ тексту Конституції і того, який він отримав від Тимошенко при запрошені в «ширку». Якщо це один з варіантів до якого БЮТ не мав причетності то чому Тимошенко передала Литвину тільки цей варіант? Питання не потребує відповіді у силу очевидності брехні Прем’єра.
Тимошенко сто разів повторить брехню за геббелівським принципом, щоб вона стала правдою, але хто їй тепер повірить. Вона так і не навчилася оперувати прагматичними аргументами, а лише бити себе в груди, розказуючи як вона любить Україну, що навіть готова пожертвувати своїм рейтингом. На кого розраховані такі банальні сцени? Після краху очікувань Майдану цей інструментарій є абсолютно недієвим. Використовувати його означає сходити на маргінес як політик та шукати електорату серед маргіналів. 15-відсотковий рейтинг Тимошенко тримається на виплатах ощадбанківської тисячі, а з початку року вона лише втрачає рейтинг.
Від внесення змін до Конституції до президентських виборів, за словами Миколи Томенка, бютівці вже відмовилися. Ймовірно, це питання не порушуватиметься й під час виборчої кампанії. Що тоді залишається? Брехня про контрактну армію за один рік вже була. Наслідки відомі – сотні кримінальних справ проти призовників за ухиляння від служби. Ще однієї ощадбанківської тисячі, які будь-якої іншої соціальної допомоги, взяти ніде. Очевидна криза жанру Тимошенко та її політтехнологів – їй немає із чим йти на вибори. Немає чого запропонувати людям. Стара брехня не пройде, а нової ще не видумала. Сама Юлія Володимирівна заявила, що буде розказувати під час виборів, як вона долає кризу. Виходить буде просто мовчати, бо про якісь дії уряду щодо боротьби з кризою говорити нічого. «Український прорив» до рівня життя в Африці – підсумок прем’єрства Тимошенко.
В мене є лише два конкуренти – Янукович та криза
У першому турі виборів основним конкурентом Юлії Тимошенко буде Арсеній Яценюк, рейтинг якого постійно зростає. Різниця між ними в межах статистичної похибки. Ефективного інструменту боротьби з Яценюком у Тимошенко просто нема. Яценюк має безліч часу на розбудову партії та агітації, Тимошенко не може кинути на тривалий час уряд. Тимошенко бере на себе негатив влади і наслідки кризи, Яценюк – має поле для критики. Про те, що Тимошенко найбільше боїться Яценюка, а саме, програти у першому турі, свідчить і те, що вона постійно заявляє, що конкурентів у неї тільки двоє – Янукович та криза. Лідер БЮТу намагається просто замовчати існування рейтингового керівника «Фронту змін», так само, як на початку 2004 року підконтрольні Кучмі та Януковичу центральні ЗМІ замовчували найрейтингішового Ющенка. Втім, схоже, один спосіб боротьби з екс-спікером Прем’єр все-таки знайшла – це представити Яценюка технічним кандидатом Януковича, який може претендувати хіба що відкусити кілька відсотків від електорального пирога Тимошенко. Це старий перевірений спосіб, який вона використовувала на парламентських виборах, коли безперервно закликала людей не голосувати за маленькі праві партії, бо ті не пройдуть в парламент, а лише заберуть кілька відсотків у БЮТу. Звідси і слова Юлії Володимирівни: «Яценюк – технічний кандидат Януковича. Його завдання забрати в Центральній і Західній Україні все, що в мене є. І Янукович – це той, хто буде справді змагатися зі мною».
Не варто відкидати й варіанту, відповідно до якого Тимошенко не потрапляє до другого туру через змову Яценюка та Януковича. Останній, зважаючи на значний відрив від Тимошенко може «подарувати» кілька відсотків на Сході Яценюку, щоб забезпечити йому впевнену перемогу. Річ у тому, що лідер Партії регіонів не зацікавлений мати у другому турі суперника, який фактично контролює Верховний Суд України, оскільки тоді з’являється можливість судового оскарження результатів виборів при невигідному для Тимошенко підсумку народного волевиявлення.
Жанни Дарк з Юлії Тимошенко не вийшло, на Індіру Ганді також не дотягує, а от пропагандист-агітатор у спідниці – це якраз про українського Прем’єра. Залишається сподіватися, що політичний фінал Юлії Тимошенко буде щасливим.
Петро Марич.
Фото - tsn.ua
