Львівщина - це один з трьох регіонів України, де партія "Слуга народу" не взяла більшість. Втім, два обласні округи "закріпили" за собою кандидати від цієї політсили.
Один з них Юрій Камельчук - в минулому бізнес-коуч, підприємець та журналіст - здобув перемогу в 124 окрузі, який охоплює місто Червоноград, Сокальський та частину Кам'янка-Бузького району. У розмові з Гал-інфо Юрій розповів про те, як стати депутатом від "Слуги народу", чому в партії не буде розколу та ще багато іншого.
«Якщо ти висловлюєш думку з того чи іншого приводу – ти вже політик»
Думаю, вас багато разів запитували про навчання в Трускавці. Тим не менш, скажіть, чого ви там навчились безпосередньо зі сфери політики, оскільки ви працювали в кількох професіях, але дотичними до політики не були?
За 7 днів у нас відбулась сихронізація на рівні навиків, алгоритмів роботи і певних цінностей. Це найважливіше. На другому місці, це власне перший шанс для тих, хто взагалі ніколи не був дотичний до політики чи до якоїсь соціальної чи громадської діяльності або ж не орієнтується в економічних просторах, в політичних просторах. Для них це дуже важливо, тому що вони отримали початкове розуміння того, з чого складається держава, з чого складається політика в Україні, і на яких принципах взаємодії вона базується.
Чи я не був дотичний до політики? Можна сказати і так, і ні. Я ніколи не працював в органах державної влади, але це не означає, що я не був дотичний до політики. Якщо ти висловлюєш думку з того чи іншого приводу – ти вже політик. У нас з вами різне уявлення, що таке насправді політика. Я на базі своїх переконань як тренера вважаю, що кожна людина, яка говорить з іншою людиною або певною кількістю людей, уже на них впливає. Якщо ви коли-небудь це робили, то ви займались політикою. Можливо, не так масштабно, але на рівні своєї сім’ї, оточення, свого робочого простору, своєї компанії чи міста – так. Вихід в політику як депутат, неважливо якого рівня, це просто зміна масштабу.
Коли настав той момент, коли ви сказали: «Слуга народу» - це моя партія. Я йду туди»? Розкажіть як стати депутатом від цієї політсили.
Уявлення про те, що я точно хочу йти в політику зі «Слугою народу» збіглось з моїм власним внутрішнім підтвердження того, що я хочу йти в політику в принципі. Тобто це рішення, скажімо так, визрівало після другого туру президентських виборів протягом кількох тижнів. Я для себе мусив прийняти рішення, чи готовий я свої вміння та здібності саме таким способом застосовувати. Тому що той, хто дотичний до сфери тренерства, психології чи бізнес-консультування, розуміє, що існує купа інших методів для вдосконалення світу.
Яким чином далі приймалось рішення - все дуже просто і по-людськи. Я почав шукати тих людей, які були дотичні «Слуги народу» чи людей з команди Зеленського і говорив з ними простим способом: «які у вас наміри?», «що ви хочете зробити?», «як ви збираєтесь це робити?», «як ви ставитесь до цього, а до цього?» Я з’ясовував звичайні переконання та наміри, наступні кроки цих людей.
Згодом все було технічно просто. Я подав заявку на сайті партії. Мене відібрали та призначили співбесіду. На мій округ було як мінімум ще 5 претендентів. З усіма проводили розмови, перевіряли базові цінності, чи збігаються вони з поглядами партії. Далі було вже рішення не однієї людини, а комплексний висновок на кількох рівнях.
Як покину партію «Слуга народу» якщо…
…якщо вона буде вести антиукраїнську політику, тобто таку, яка не сходиться з моїми базовими поняттями, в основі яких лежить життя людини як головна цінність.
«Ідеологія партії надзвичайно і максимально проста – держава має бути сервісом для громадян»
«Слуга народу» визначила свою ідеологію як лібертаріанство…
Скажімо так, представники партії визначили. Я не маю права висловлювати позицію партії, тому що я не є в керівництві і навіть не є членом партії. Але, звичайно, що я чув про цю позицію. Скажемо так, наша ідеологія найближча до лібертаріанства.
Мені цікаво, чи буде «Слуга народу» притримуватись якихось ідеологічних рамок, а не стане звичайною партією влади, з різними групами всередині та відсутністю ідейності?
Це питання більше до Руслана Стефанчука, Олександра Корнієнка та Дмитра Разумкова. Я чув подібні питання від колег або від тих, хто був на навчаннях в Києві. На моє зауваження, що в партії «Слуга народу» є ідеологія, дехто з них скептично ставився до цього. Я вважаю, що насправді ідеологія партії надзвичайно і максимально проста – держава має бути сервісом для громадян. Навколо цього можна вибудувати все. Якщо говорити про якісь більш глибші речі, то що з тезису «країна є сервісом для громадян», можна викласти все те, чим збирається займатись партія найближчим часом. А це, насамперед, законодавство, яке покращить комфорт життя, умови для бізнесу та підприємництва за якомога коротший період часу. У нас план - за перший місяць прийняти законопроекти, які не приймались останні 28 років. І в наших силах це зробити.
Ви отримали великий кредит довір як депутат. Президент та партія отримали так само великий рівень довіри загалом. Вперше в історії така велика кількість людей проголосувала за цих політиків. Чи відчуваєте ви велику відповідальність? Або є страх?
Страху не відчуваю. Я вірю, що багато чого вдасться. І вірю в те, що якщо суспільство навколо буде розуміти нашу позицію і сприяти, в тому числі більше довіряти, а це одне з завдань – підняти рівень довіри до керівництва країни.
Відповідальність? Звичайно, я її відчуваю. Я за нею йшов. Для мене по-іншому було нецікаво. Мій вибір іти в політику пояснюється в першу чергу бажанням взяти більше відповідальності – перейти на інший рівень відповідальності. Оскільки для мене особисто це можливість зреалізуватися на більш масштабному рівні. Я вважаю, що мій досвід і мої знання можуть принести користь на державному рівні в тих сферах, де я збираюсь діяти. Тобто в комітет енергетики.
Поясність детальніше, чому обрали саме цей комітет?
Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу – це пріоритет №1, але вирішуватиме все голосування. 124-ий округ – це Львівсько-Волинський вугільний басейн, куди входять чимало шахт. Є дуже багато проблем з виплатами, крадіжками, з незаконним видобутком мульки, регаліту, розкрадання на нібито модернізації. Всі ці схеми покриваються роками. Останні п’ять років – це лінія Венгрин, Синютка, Кононеко, Порошенко. Там фізично приїжджають люди, які контролюють шахти. Керівництво ДП «Львіввугілля» чисто по-людськи боїться за життя своїх родин і тому потрапило під вплив. Щоб це змінити я йду в цей комітет. Щоб змінити певні речі і закріпити певні речі на законодавчому рівні, щоб навести за допомогою можливостей Верховної Ради, Кабміну та команди президента порядок в окрузі.
«Українцям показали, де може бути краще і забули сказати, що в нас може бути так само, якщо прикласти зусиль»
Кампанія «Слуги народу» багато в чому була побудована на критиці попередньої влади. У який моменти ви зрозуміли, що в країні щось йде не так?
Я скажу так, десь на 16-17 рік мого життя, тобто 96-97 роках. Тоді, коли почав займатись журналістикою.
А якщо звужувати до останніх 5 років?
Для чого звужувати?
Коли переміг Майдан у вас не було надій на те, що щось зміниться?
У мене надії на Майдан були. Надій надії на ту владу не було. Коли я побачив Парубія – я зробив ось так (показує жест «фейспалм» - ред.) Просто його поява. Поява всіх тих, хто був при владі. Я не довіряв їм з першого дня. Крапка.
А які ви бачили альтернативи після майдану. Хто міг стати політичною елітою?
Я не буду братися за конкретні імена, але скажу по-іншому. Суспільству загалом треба навчитися створювати самостійні механізми пошуку і виштовхуванню наверх добросовісних експертів. Вони можуть, можливо, не бути таким експертами з самого початку, але є державні та недержавні способи навчити їх. Відправити на стажування закордон і так далі.
Впродовж останніх п’яти років відбувались речі які, на які ви можете відповісти «це респект, це круто, я це підтримую»?
Підняття морального духу в армії – респект. Допомога Америки нашим військовим – респект. Безвізовий режим – респект із зауваженням. Насправді, нічого ж не змінилось в можливостях українців працевлаштовуватись закордоном. Безвіз чи не безвіз – яка різниця? Дозвіл на роботу дає інша країна. Ми не поставили захисних клапанів проти витікання мозку з України. Тому безвіз – це в моєму уявленні підштовхувач для того, щоб побачити, що в Європі краще і там залишитись. Для України економічно це провал. Якби Європа та Україна грали в мафію, ми б програли. Нам сказали, що це виграш, але це програш. До безвізу треба було подумати, як збільшувати робочі місця, як підняти зарплату, як контролювати працедавців, яким чином людей переконати, що їм варто залишитись в Україні. Українцям показали, де може бути краще і забули сказати, що в нас може бути так само, якщо прикласти зусиль.
«Після ефіру підійшов режисер програми та потиснув мені руку»
Ви відвідували кілька кілька передач «Говорить Великий Львів» на НТА. Як вам формат такого львівського ток-шоу?
Ніяк. Це звичайний замовний формат. Канал Козловського, програма під Квурта. Сім запрошених гостей і задача проста – опустити рейтинг президента і мій особистий. Я не буду видавати всі свої карти, але люди подібного типу, які були зі мною на програмі, думаю, не лише за останні 5 років, знахабніли настільки, що перестали готуватися до будь-чого. А це означає, що вони перестали аналізувати свої дії і в цей момент, і в майбутньому не будуть. І було добре видно, як вони поводили себе по відношенню до мене в ефірі. Чомусь в багатьох випадках мені було що їм сказати, а їм мені – ні.
Я запам’ятав момент, коли ви сперечаючись з Фаріон, порівняли її з Януковичем. На це дуже різко відреагував ведучий і спробував цю ситуацію підкреслити…
Після того підійшов режисер програми та потиснув мені руку. Каже, ми не очікували, що таке відбудеться. Згодом підійшов головний «свободівець» Мельничук і з таким острахом каже до організаторів: «Так він же ж вас використав».
Поза ефіром ви нормально спілкувались?
Я перед ефіром з усіма привітався. Після нього ніхто не підійшов, крім режисера. Та Мельничука. Він взагалі якийсь був наляканий. Я випадково зачепив рукою його колін (сиділи поряд на ток-шоу – ред.) і він каже «не чіпайте мене».
«Одностатеві шлюби – це проти природи»
Хочу постави вам блок ліберальних питань. Як ви ставитесь до легалізації легких наркотиків?
Поки що негативно. Тому що в нас немає достатнього державного контролю за цим всім. Я за легалізацію медканабісу – контрольоване вирощування. Ми зараз працюємо над певними законопроектами. Я досліджував, що відбувається в світі. Зокрема, Ізраїль вийшов на мільярд доларів експорту медканабісу. Тобто це чудова бізнес-можливість. Я проти вживання наркотиків в будь-якому вигляді, але я за медканабіс легально виписаний лікарем з метою знеболення.
Легалізація одностатевих шлюбів?
Ні. Я вважаю це протиприродним.
Тобто те, що людина хоче одружитися з людиною такої ж статі, це проти природи?
Так.
Легалізація казино?
Ми сидимо навпроти місця, де є абсолютно нелегальне казино. (вікна місця, де ми спілкувались виходять на заклад Split Club, який має на увазі Юрій Камельчук, - ред.) Я за легалізацію грального бізнесу. Це впливає на дві сфери – дасть додатковий оборот та вичистить оці всі «космолоти», які виманюють гроші з простих українців. Дешеве, дрібне потрібно забирати однозначно. Гральний бізнес варто перевести в якісний простір, тобто 5-зіркові готелі. Одразу автоматично підтягнуться туристи.
Право на самозахист? Носіння зброї?
Для мене не до кінця вивчене питання. Я поки що не маю остаточної думки.
Внормування в будь-якій формі – легалізація або декриміналізація секс-індустрії?
Проти однозначно. Жорстко буду висловлюватись проти завжди. Перейдемо на рівень не логічного мислення, а трішки в сферу езотерики чи духовності. З духовної точки зору, це однозначно падіння. З енергетичної – це вимивання енергії в нас, в наших жінок, в цілої країни. Коли 2-3 роки тому вийшла стаття-опитування в журналі «Новое время» і там було висловлювання певних публічних людей таких як Стогній, який сказав, що він за легалізацію. Тоді мене здивувало, як вони чудово орієнтуються в об’ємі ринку. Тобто значить, що хтось контролює та кришує цю галузь. Для мене ті чоловіки, які виступають за легалізацію – можливо до кінця не розуміють глибину цього впливу.
Як тоді, на вашу думку, з цим явищем боротися?
Дуже просто. Змінити керівників правоохоронних органів. Підвищувати контроль. У деяких випадках, розширювати повноваження.
Які зараз настрої у фракції. Всі чули про конфлікт – Давіда Брауна та Дубінського…
Це була перепалка в ефірі, після неї вони потиснули руки. Якщо будуть сваритися далі - це вже їхні справи.
Ви не боїтесь, що у фракції утворяться різні групи впливу?
Я особисто не боюсь, але враховуючи те, що будуть люди, які мають свої інтереси, впливати на когось однозначно треба. Перший момент це те, що у голови фракції є 15 заступників, кожен з яких буде координувати інформаційно та організаційно свою групу. Не впливати політично, казати: робимо так або ось так, а просто підтримувати організаційно. Цей розподіл на 15 груп був випадковим чином згенерований і взагалі не збігається з комітетами. Тобто це зроблено для протидії, якщо хтось раптом в якійсь групі за інтересами почне об’єднуватись з іншими депутатами.
Я, наприклад, боюсь що «Слуга народу» стане як БПП на «Народний Фронт», де було кілька різних груп впливу, які навіть голосували по-різному.
Я дуже вірю в те, що особистий намір та розумовий вплив, який проводить Володимир Зеленський, має великий позитивний вплив. За його словами дуже чітко прослідковується намір робити позитивні зміни. За його словами, якщо хтось буде помічений на якихось змовах та підкилимних іграх, то буде реакція і його прохання в такій дуже рекомендаційній манері. Якщо хтось буде робити помилки, це кидатиме тінь на всю партію. Чим більше негативу, що впливатиме на партію, тим гірше буде нам сприймати суспільство. Тим важче буде продовжувати позитивні зміни.
«Конкуренти випадково зустрілись на заправці в 7 ранку»
Що відбувалось на вашому окрузі під час кампанії? Можете пригадати випадки, коли вам вставляли палиці в колеса, випадки брудної гри?
Такий ситуацій було кілька. По-перше, крадіжка членів ДВК. Коли координатор по членам ДВК, в якого є всі контакти, зі всіма знайомий, каже, що дасть мені людей за великі гроші. І я такий «опа приїхали». З одного боку думаю, що треба перемагати все-таки, а з іншого, що це співпадає з моїми цінностями. Для мене похід до Верховної Ради це не бізнес.
Були ще заяви Махніцького про 4 нібито мої судимості. Два записи, які він подавав, абсолютно мене не стосуються. По одному там не було справи взагалі, а в другому був мій однофамілець. Інші дві речі – про них я вже публічно говорив. Це ситуації пов’язані з бізнесом та однією ДТП. Після ДТП, у нас тоді ще міліція намагалась вибити хабар в 1 тис. доларів, хоча за всіма експертизами я був невинен. Вони хотіли безпідставно забрати мою машину на штрафмайданчик. Вони безпідставно тримали мене в кабінеті. Коли прийшов мій батько, якому мені не давали додзвонитися, вони забрали його на третій поверх і побили. Потім подали в суд нібито батько побив 5 міліціонерів. Це пішло в прокуратуру, де теж почали вимагати 1 тис. доларів. Завершилось тим, що ми з п’ятого разу найняли хорошого адвоката, який розбив всі їх звинувачення, проте залишилась «непокора міліції». Штраф 850 гривень було сплачено, але кримінал все-таки є.
Друга річ – моя особиста помилка. Я неправильно оформив людину, через що потім постраждав приблизно на 50 000 гривень. І аналогічно сплатив штраф у розмірі 850 гривень.
Був ще яскравий момент, коли ми з моїм помічником в один прекрасний ранок на автозаправці ОККО застали моїх конкурентів усіх разом. Там були Пелих, Ведровська, Махніцький, Семерак з командою. Вони сиділи за столом, пили дружньо каву, «випадково» зустрівшись о 7 ранку на заправці ОККО.
Ви на місці президента. Назвіть 3 речі, які б змінили в першу чергу.
Найбільше я б сфокусувався на модернізації армії. Думаю, що за рахунок зменшення її чисельності та оптимізації процесів, армію можна зробити сильнішою. І мати більше видатків на одну людину, плюс залучати іноземну допомогу для модернізації воєнно-промислового комплексу та виробництва власного озброєння. Тому що захищатися треба однозначно і рівень підтягувати під стандарти НАТО, куди ми рухаємось. Сподіваюсь, що ми там будемо.
Друге – інвестиції в майбутнє та молодь. Створення науково-дослідних інститутів, кампусів типу Apple Campus, що є для мене прикладом. Де молодь зможе розвиватися в просторі разом з науковцям зі всього світу. Ця модель близька до, наприклад, найбільш мені відомої моделі в Ізраїлі, де висока культура стартапів, де кількість стартапів на душу населення найбільша в світі після США.
Третє – метод підняття економіки через вільні економічні зони. Не на всій території України і не на постійні основі, а експериментальним тестовим шляхом. Тобто спочатку ми піднімаємо цю зону, даємо спеціальні можливість для інвесторів і галузі. Але насамперед це має бути виробництво, яке має додану вартість. Не ресурси закордон, а створюємо додану вартість тут, на місці. Тестово одна територія, тестово друга, третя… Якщо працює одна і друга, то вони просто розширюються. Бачимо, що це впливає на ВВП та комфорт чи інфраструктуру, то можемо вже йти на балансування в той бік, де є бюджетні потреби.
