26 березня 2018 року лоукостер Wizz Air запустив прямий авіарейс зі Львова до Гданська. З цієї нагоди для кількох львівських журналістів організували прес-тур.
Поїздка мала радше туристичний характер і повинна була відкрити нам очі на Гданськ як на багатий культурний центр Північної Польщі. Однак для мене Гданськ також відкрився із зовсім іншої сторони...
Наша група прибуває до Гданська понеділковим рейсом. Ініціатори прес-туру, Гданська туристична організація (Gdańska Organizacja Turystyczna), надає нам професійного гіда – корінну мешканку Інку Нємчевську. У перший день вона проводить для нас пішохідну екскурсію містом. Поміж розповідями про історію та архітектуру Гданська Інка встигає також розказати трохи про себе. Кілька разів вона наголошує, що дуже любить Гданськ і пишається тим, що є його мешканкою. Декілька років вона проживала в Німеччині, навіть започаткувала там свій ресторанний бізнес, але згодом вирішила назавжди повернутись додому в Польщу. Слова Інки зацікавлюють та інтригують – що ж такого особливого у Гданську?
Гданськ сакральний
Перш за все - це місто з цікавою історією. Як і Львів, Гданськ свого часу належав до різних країн – то до Пруссії, а згодом Німецької імперії, то до Польщі. Був також період (на початку ХХ століття), коли місто не входило до складу жодної держави, а вважалось «вільним». Тут навіть діяла власна валюта – так званий гданський гульден. Однак, після закінчення Другої світової війни, Вільне Місто Гданськ передали під суверенітет Польщі.
Історичні розповіді гіда вдало доповнює велична архітектура. Першою на нашому шляху повстає базиліка св. Бригіди. Ця сакральна споруда має світове значення – тут зберігається найбільший бурштиновий вівтар на всій Землі.
Одразу варто нагадати, що Гданськ гордо носить звання польської столиці бурштину. Тут його добувають, тут обробляють, тут виготовляють прикраси і тут їх продають. Бурштинові вироби можна придбати і у сувенірній крамниці, і в дорогих ювелірних магазинах. Кажуть, що чим «чистіший» камінь, тим більша його вартість. Крім цього, поляки вважають справжнім бурштином лише той, який має жовтогаряче забарвлення. Всі інші кольори – створені штучно, а тому є менш цінними. До слова, глянути на гданську гордість можна не лише в крамницях - у самому центрі міста є Музей бурштину (Muzeum Bursztynu).
Повернемось до вівтаря. Його будівництво розпочалось у 2000 році і тривало 17 років. Гроші, а також дорогоцінні матеріали (бурштин, золота та срібло) на створення вівтаря жертвували прості громадяни. Хоча офіційне відкриття об’єкта за участі президента Анджея Дуди та інших високоповажних осіб вже відбулось, вівтар досі вважається незавершеним – на ньому з’являються все нові та нові елементи. З огляду на це, визначити його точну вагу дуже важко. Відомо, що висота вівтаря становить 12 метрів, а ширина – 10. Таким чином, об’єкт є вдвічі більшим за відому бурштинову кімнату (4,2 метри висоти, 78 м2 площі).
Інка розповідає, що гданський вівтар символізує вдячність Богу за турботу про польський народ. Він сам також містить символічні елементи – центральною фігурою є Богородиця, а з обох боків розташовані фігури покровительок Європи: св. Бригіди та св. Єлизавети. Крім цього, на вівтарі помічаємо символ Польщі, орла з короною, та велику виноградну лозу – символ Ісуса Христа.
Сама базиліка також має велике значення для поляків – свого часу тут був осередок боротьби із комуністичним режимом. Ще до того, як Лех Валенса став президентом, він проводив у храмі таємні зустрічі із опозицією, а також лідерами Заходу. Востаннє сакральну споруду реставрували у 70-тих роках.
Оскільки релігія і віра в Бога для поляків дуже важливі, у Гданську ми відвідуємо декілька католицьких храмів. Окрім базиліки св. Бригіди, своє величчю та красою вражає Олівський собор (Bazylika archikatedralna w Gdańsku-Oliwie). Головна прикраса і гордість базиліки – великий орган, що складається з 10 тисяч труб різного розміру. Запитую у Інки, чи можна брати тут шлюб. Відповідає, що можна, однак доведеться почекати у черзі близько 2 років. Зате церемонію супроводжуватиме органна музика.
Окрім цих двох храмів, Гданськ також пишається найбільшим цегляним готичним собором на світі, висота якого – 105 метрів. Йдеться про Маріацький костел (Bazylika Mariacka). Його також називають «Короною Гданська» або шедевром готичної архітектури. Всередині храму може поміститись до 25 тисяч осіб. На його вершині є оглядовий майданчик, звідки відкривається неймовірний краєвид на все місто. На жаль, через нестачу вільної хвилинки нам так і не вдається туди піднятись.
Гданськ туристичний
Трішки про саме місто. Гданськ має незвичну для європейських міст форму. Через його центр протікає ріка Мотлава, а з набережної, наче зубчики гребеня, розходяться мощені вулички із незвичною для нас архітектурою. Так, гостроверхі будинки у центральній частині міста є вузькими і довгими. Більшість з них має кльорове, найчастіше червоне, забарвлення. До речі, у Гданську є і так зване «Старе місто» (Stare miasto), і «Головне місто» (Główne Miasto). Майже всі історичні споруди, а також сучасні музеї та адміністративні будівлі розташовані у Головному місті.
До слова, у Гданську є декілька цікавих музеїв, які варто відвідати. Це – розташований у ратуші Історичний музей (Muzeum historyczne), музей Другої світової війти (Muzeum II Wojny Światowej), Національний морський музей (Narodowe Muzeum Morskie), Музей бурштину (Muzeum Bursztynu) та Європейський Центр Солідарності (Europejskie Centrum Solidarności), про який йтиметься згодом. Зекономити на цьому допоможе спеціальна туристична картка (Karta Turysty). З нею вхід до більшості музеїв буде безкоштовним.
Ще кілька цікавих фактів про Гданськ:
Головними символами міста вважають статую Нептуна, що прикрашає фонтан у центрі Головного міста, а також середньовічний портовий кран-«журавель».
У старовинних будинках в центральній частині міста ніхто не живе – майже всі вони належать приватним особам, які здають свої квартири туристам. Це особливо помітно ввечері, коли у нетуристичний сезон більшість вікон темні.
На вулицях Гданська можна зустріти багато німецькомовних туристів-пенсіонерів. Чимало з них раніше мешкали тут, однак згодом переїхали на територію сучасної Німеччини. На історичну Батьківщину прибувають задля ностальгічного туризму.
У Гданську народилось і проживало багато відомих осіб. Це і письменник Гюнтер Грасс, і фізик Даніель Фаренгейт, і багато інших. У зв’язку з цим, у місті зародилась цікава традиція називати трамваї іменами видатних діячів.
Гданськ відомий як місто, з якого фактично розпочалась Друга світова війна. Йдеться про бій на півострові Вестерплатте, що у Гданській затоці.
Окрім туристичної картки, в Гданську також діє Картка мешканця. Вона дозволяє раз на рік безкоштовно відвідувати 10 популярних туристичних локацій міста (музеї, зоопарк тощо). Картку запровадили восени 2017 року для того, щоб популяризувати Гданськ серед самих містян. Зараз нею користується близько 100 тисяч гданчан.
До футбольного чемпіонату Євро-2012 у Гданську збудували спортивну арену, яка ззовні нагадує бурштин (Stadion Energa Gdańsk). Окрім футбольних матчів, на арені часто відбуваються музичні концерти. Найбільш масовим став концерт американської зірки Джастіна Тімберлейка – тоді арена вмістила 402 тисячі глядачів.
У Гданську, і Польщі загалом, також існує проблема із нелегальним видобуванням бурштину. Через недопрацювання в законодавстві, поліції важко довести вину крадіїв, а тому їх часто відпускають без покарання. Разом з тим, влада міста намагається активно боротись з цим явищем.
Разом із Гдинею та Сопотом Гданськ утворює мільйонну агломерацію – так зване Тримісто.
У центрі Гданська стоїть пам’ятник польсько-литовському королю Яну ІІІ Собеському, привезений...зі Львова! Так, раніше монумент національного героя Польщі красувався на місці, де зараз у Львові стоїть пам’ятник Тарасові Шевченку.
Гданськ історичний
Впродовж нашої чотириденної поїздки ми відвідали чимало популярних туристичних локацій Гданська. Однак, лише одна з них змушує мене глянути на місто під зовсім іншим, нетуристичним, кутом – це Європейський Центр Солідарності.
Ззовні будівля нагадує старий ржавий розібраний корабель, однак у цьому є щось значно більше, ніж оригінальний задум дизайнера. Розташований всередині Центру музей розповідає історію польської профспілки і руху громадянського опору «Солідарність», що розпочався саме із гданської судноверфі (Stocznia Gdanska) і докорінно змінив хід польської історії ХХ століття. Цікаво, що сама будівля стоїть на місці, де раніше була ця судноверф.
Всередині Центр виглядає дуже сучасно та оригінально. Тут все стилізовано під корабель, майже немає прямих стін, переважає темно-коричневе забарвлення. Цікаво, що поруч з ескалаторами та ліфтами гордо вивищуються зелені дерева – своєрідний символ того, що навіть всередині металевої конструкції може буяти життя.
На базі Центру діє безкоштовна міська бібліотека. Однак більшість туристів відвідують його, аби ознайомитись з інтерактивною та дуже добре продуманою експозицією музею. Детально розповідати про неї не варто, оскільки такі речі краще побачити і пережити на власному досвіді. Та й загалом, мене вразила не так сама історія руху «Солідарність», як той рівень, на якому вона розповідається відвідувачам.
Варто сказати, що поляки, як і європейці загалом, вже давно відійшли від традиційного поняття музею, де на засклених стендах зберігаються старовинні документи чи артефакти. У сучасних музеях використовують інноваційні технології, аби цікаво та просто розповісти про складні речі. Тут вдало поєднують світлові та звукові ефекти, щоб інтригувати і вразити відвідувача, викликати необхідну емоцію, яка закарбується в пам’яті. Побувавши у цьому музеї, я зрозуміла, наскільки відчайдушно поляки пишаються власною історією, наскільки сильно вона їм болить і наскільки успішно вони намагаються зберегти її для наступних поколінь. Чи не саме цього бракує нам з вами?
Гданськ промисловий
На третій день нашого перебування в Гданську ми відвідуємо ярмарок вакансій (targi pracy). Там нас зустрічає Роланд Буднік, директор місцевої служби зайнятості (Gdański Urząd Pracy). За його словами, ринок праці у Польщі загалом, і в Гданську зокрема, розвинувся настільки, що вакансій стало більше, ніж працездатних людей. У зв’язку з цим, польські фірми запрошують на роботу іноземців, більшість серед яких - українці.
«Зараз ми активно шукаємо фахівців зі сфери ІТ, будівництва, готельно-ресторанного бізнесу, освіти і виховання дітей, догляду за людьми похилого віку тощо. Нам потрібні особи із загальною середньою освітою, які знають іноземні мови. Це не обов’язково мусить бути лише польська мова – потрібні також працівники, які спілкуються англійською чи німецькою. В Гданську ми можемо запропонувати 5 тисяч вакансій для працівників сфери ІТ. Середня зарплата – 4 тисячі злотих (тисяча євро)», - розповідає Роланд Буднік.
Директор служби зайнятості також наголошує, що кожен, хто бажає знайти роботу в Гданську, може звернутись в установу за безкоштовною консультацією та допомогою.
«Працездатних поляків є значно менше, ніж цього потребує ринок праці. Багато молодих людей виїжджає до інших європейських країн, наприклад до Великої Британії чи Німеччини. Тому ми самі охоче приймаємо на роботу людей з-за кордону», - запевняє Роланд Буднік.
За його словами, в Гданську працює близько 30 тисяч іноземців. 95% з них – це громадяни України. Таких працівників тут дуже цінують, на них рідко скаржаться роботодавці, адже заради хорошого заробітку українці готові працювати понаднормово.
«Іноземці можуть приїхати в Гданськ на сезонну роботу і повернутись додому, а можуть переїхати жити в Гданськ. Ми дуже в цьому зацікавленні, тому місто розвивається у такому напрямку. Впродовж року можемо прийняти ще 30 тисяч іноземних працівників», - підсумовує директор служби зайнятості.
Гданськ і околиці
Щоб отримати максимум вражень від прес-туру, ми вирушаємо до Гдині і Сопота. Разом із Гданськом вони утворюють Тримісто (Trójmiasto) – агломерацію із понад мільйоном мешканців. Цікаво, що всі три міста розташовані одразу одне за одним – спочатку йде Гданськ, потім Сопот, а тоді – Гдиня.
Гданськ і Гдиня вважаються радше промисловими портовими містами, тимчасом як Сопот гордо і впевнено носить звання одного з найбільш популярних курортів Польщі.
У так званий «несезон» в Сопоті проживає близько 40 тисяч людей. Однак у період з весни по осінь місто відвідує майже два мільйони туристів з різних куточків Європи. У Сопоті можна не лише гарно розважитись, потрапивши на один з міських фестивалів, але й пройти курс лікування мінеральною водою «Солянкою».
Місто відоме завдяки найдовшому в Європі дерев’яному морському пірсу (515,5 метрів), а також чудернацькому архітектурному творінню «Кривий будиночок» (Krzywy domek). Проте символом Сопота вважається розташований на узбережжі «Гранд готель», в якому раніше було казино, а тепер часто зупиняються світові знаменитості.
Сопот і Гдиня – не єдині міста поблизу Гданська, які варто відвідати. Неподалік також є мальовниче містечко Мальборк, де розташована одна з найвеличніших європейських середньовічних споруд – Замок Тевтонського ордену. Він, а також Маріацький костел у Гданську – це найбільші готичні цегляні будівлі на світі.
Цікаво, що частина замку була відреставрована за кошти, надані Європейським Союзом, лише кілька років тому. Так, в одному із залів, де раніше відбувались грандіозні бали, через болотяний ґрунт почала осідати стіна. На її реставрацію було виділено 4 мільйони євро. Якби стіну не відбудували, вона могла завалитись, а отже постраждав би весь замок.
Поблизу Мальборка розташоване ще одне цікаве містечко – Пельплін. У місцевому музеї зберігається оригінал стародавньої Біблії Гутенберга – найціннішої книги в Польщі. Загалом у світі залишилось всього близько 300 таких екземплярів. Польська книга є унікальною тому, що на ній залишився відбиток трафарету, за допомогою якого майстри наносили текст.
Крім цього, у Пельпліні є унікальний цистеріанський монастир і катедра. Вона є другою, після Маріацької базиліки в Гданську, найбільшою цегляною готичною сакральною спорудою в Польщі. Базиліка також славиться найвищим в Польщі вівтарем, що сягає 25,5 метрів. Щодо монастиря, то зараз з туристичною та розважальною метою у ньому проводять майстер-класи з каліграфії для дітей.
Гданськ – красиве і добре розвинене місто, де можна цікаво та весело провести час, відпочити, набратись сил і пізнати щось нове. По собі він залишає приємний післясмак, так наче ти відвідав давнього друга дитинства. А ще, тут є чому повчитись – хоча б тому, з якою шаною та повагою слід ставитись до минувшини. Саме цим він мене і вразив – багатою історією, яку продовжують зберігати та творити прийдешні покоління.
Довідка
Wizz Air – угорська бюджетна авіакомпанія, один з найбільших лоукостерів Європи. На українському ринку існує з 2008 року, зараз виконує польоти до аеропортів у Львові, Києві (Жуляни) та Харкові. Мандрівникам з України доступні 32 маршрути в 11 країн Європи.
Наприкінці березня компанія відкрила авіасполучення між Львовом та Гданськом. Рейси виконуються двічі на тиждень – у понеділок та п’ятницю. Крім цього, авіарейси до Гданська також виконуються з Києва. Детальнішу інформацію про компанію, правила перевезення, а також вартість квитків можна знайти на офіційному веб-сайті Wizz Air.
