Цьогорічні парламентські вибори стали справжнім індикатором людської сутності кожного з кандидатів у народні депутати. Нехай, так навіть краще, щоб їхня гнила сутність проявилася крізь янгольську подобу праведника, благодійника чи правдоборця до виборів, а не потім, коли вже нічого не змінити.
Брехня, шантаж, маніпулювання, погрози, прохання, благання, звинувачення – це все дорога до сердець виборців, яка пролягає крізь нерви журналістів, спостерігачів та громадських діячів. Ще кілька днів і все скінчиться. Закінчаться істерики кандидатів і закінчаться, інколи навіть параноїдальні,пошукипідтримки з натяками на ущемлення чи переслідування.
За кого я буду голосувати?
Це питання останнім часом чую все частіше.
«Ну за кого? Ти ж журналіст? Скажи за кого голосувати?», - В такі моменти я розумію всю силу журналістського посвідчення. Люди готові вірити тобі тільки тому, що ти його маєш.
…Людей обікрали - у них забрали позначку «не підтримую жодного», а тепер маніпулюючи їх думкою у них намагаються вкрасти й голос.
Не віддавайте свій голос тільки тому, що так кажуть з екрану телевізора!
Я розумію, що зробити колективний вибір легше, легше зняти із себе відповідальність, але цього робити не варто. Не знімайте відповільність із себе, щоб потім не було вкрай прикро за вибір продиктований з телевізора, газети чи примітивного біл-борда.
Подумайте, зважте, почитайте програми, подивіться уважно на обличчя тих, хто прагне стати вашим слугою. Забудьте все, що вам говорили і проголосуйте не серцем, а розумом.
Пам’ятайте, народний депутат – це усього лише ваш слуга не більш і не менше саме ви даєте згоду на те, щоб ця людина служила не інтересам місцевих олігархів, не інтересам партійних вождів, не інтересам свого особистого бізнесу, а виключно вашим ітільки вашим інтересам.
Інколи рішення краще прийняти ще вдома, а не в кабінці для голосування.