Спостерігаючи за метушливо-безнадійними намаганнями української влади йти в Європу через Митний Союз або взагалі нікуди не йти,та маючи привід для випрошування грошей, привід у вигляді “кризи” – для ЄС та для Росії – у вигляді «пугала» Євромайдану, я дійшов висновку, що грядущий режим взагалі не зацікавлений ані в реформах, ані в роботі економіки, ані взагалі у будь-якому поступі.
Куди? Для чого? “Нас и здесь хорошо кормят.....”. Чільні представники владної верхівки та й верхівки опозиції, вони своїх дітей, свій бізнес давно відправили в Європу. Популярні у них Австрія, Англія (особливо Лондон як навчальний центр для елітної молоді), Швейцарія, бо там постійний нейтралітет та спокій, а гроші люблять тишину. Власне, попри проросійську риторику провладних депутатів, своїх дітей до Росії вчитися вони чомусь не дають.
А тепер, уявімо, що для простих українців відкрили двері ЄС, і тоді діти пересічних батьків із середнього класу теж зможуть вчитися разом із дітьми багатіїв, кваліфіковані працівникивиїдуть на роботу, красуні побіжать туди заміж виходити і т.д. А хто буде “горбатитися” на олігархів та режим в Україні? Хто буде вчитися та платити хабарі у наших деградованих ВУЗАх, обслуговувати правлячі “кластери та гангбанди”?
Парадокс сучасної європейської інтеграції в тому, що, говорячи про вступ чи асоціацію України в ЄС, панівна еліта всередині чітко знає, що насправді “народ туди випускати не можна, ...об’їдяться там демократії, взагалі із Майдану не зійдуть, східняки нарешті побачать, як цивілізовано державу можна організувати, без “безпредєлу”, без бандитизму, і внаслідок цього Схід та Захід насправді буде разом у єдиному бажанні виїхати із цієї країни...
Бо насправді більшість громадян Західної та Центральної України у євроінтеграції бачить не тільки можливість купити дешеві б/у машини, мати простіший доступ до шенгенських віз, а підсвідомо, десь там в глибині душі, не відкидає можливості виїхати на роботу і залишитися там, у доглянутій та спокійній Європі.
