Майже по-шекспірівськи звучить запитання із знаком оклику на сьогоднішніх дочасних виборах у 118 виборчому окрузі, який охоплює частину Галицького, Шевченківського районів Львова і Пустомитівський район. Виборчий округ і географічно, і демографічно, і соціально є вельми складним і непередбачуваним в очікуванні результату виборів.
Таким складним і непередбаченим є і спектр кандидатів в депутати до головного юридичного органу країни. Наголошую: юридичного органу, бо Верховна Рада є головним законодавчим органом, і цілою гілкою влади в кожній країн. Аналізуючи спектр кандидатів на 24 році української демократії, робиться сумно, страшно і безнадійно. Невже кожен із кандидатів, за винятком представника студентства, не пам’ятає радянські часи, коли побутувала теза, що державою може керувати домогосподарка. І що із того вийшло? Вийшов пшик, бо надпотужна державна машина, із найпотужнішим каральним апаратом – КДБ, найпотужнішою розвідкою і шпигунською мережею лопнула водночас як мильна бульбашка. Лопнула бо економіка не витримала керівництва, бездарного керівництва державою «домогосподарками».
Скільки спілкуюся з кандидатами, стільки дивуюся самовпевненості окремих індивідумів у своїй величі, неповторності і необхідності перебуванняи своєю персоною власне у Верховні Раді України. Мабуть цим людям не притамання така психологічна риса, як самооцінка чи сумнів. Інші хоч і успішні в житті і бізнесі, вибачте за сленг, « тупо пхаються» туди де вирішується доля країни, де має оберігатися надбання поколінь, де мають встановлюватись загальні правила співжиття для кожного громадянина, де формується законодавча база європейського майбутнього України , де найголовніше – розподіляється «загальнодержавний періг», який називається бюджет, між тими галузями народного господарства, які є приорітетними на рік, два чи довшу перспективу.
І цей солодкий пиріг, мабуть, і є те головне, що так приваблює бізнесменів, спонукає їх витрачати мільйони на виборчі перегони. І не просто витрачати гроші, а й брехати, обіцяти, нагинати, підкуповувати, тобто порушувати моральні засади політика і, зрештою, творити беззаконня і долучати до беззаконня інших громадян. Такий, з доволу сказати , законотворець не стане політиком, він є і буде бізнесменом при владі і за рахунок влади. І не сумнівайтесь, що за патріотичною риторикою, за потоком цифр і проблем округу стоїть одне єдине і сокровенне, те, про що кандидат не каже навіть своєму духівникові на сповіді, і зізнається лише собі, і то подумки, щоб борони боже не почув виборець – загальнодержавний пиріг, бюджет держави, області, району і кожної територіальної громади його реально цікавить більше чим високі принципи чи стремління.
Тож сидячи перед екраном телевізора і дивлячись недільну програму ЗІК, ледь витримував традиційні запитання відомого журналіста і громадського діяча Данила Мокрика до кандидатів і їх «секундантів» по 118 окрузі. Ледь витримував, бо на традиційне запитання: «У якому комітеті ви будете працювати і яким буде ваш перший законопроект?» ні досвідчений кандидат, ні студентський лідер не дали відповіді, яку очікує народ і за яку полягла Небесна Сотня – законопроект, вірніше, ціла низка законопроектів, які мають зробити владу прозорою і підконтрольною громадянському суспільству. Не дали, бо кожен із них думав про дерибан, а говорив про потреби Пустомитівського району. Загалом склалось враження, що ніхто із них не усвідомлює, що робота народного депутата не є ремонт доріг чи ФАПів, а рутинна робота по написанню законопроектів та аналіз написаних законопроектів колегами з ВР.
Оскільки наступати на одні і ті ж самі граблі, перетворилося на загальноукраїнський вид спорту – знову ж не розумію, хто ж має зупинити в Україні схеми щодо розкрадання бюджету, бізнес-лобізм та постійне сповзання країни в руїну та занепад. Давайте перетворимо український парламент у ТЗОВ, і будемо продавати за гроші вхід до нього. Це буде чесніше, аніж те, що нині відбувається.
