Ключовою передумовою здійснення економічних реформ та суспільних трансформацій в Україні є ЛЮСТРАЦІЯ БІЗНЕСУ ОЛІГАРХІВ. Без проведення системної люстрації бізнесу олігархів здійснити економічні та соціальні реформи ні практично, ні теоретично неможливо і не вдасться жодному уряду, яким би народним чи супер професійним він не був.
Системність економічної кризи в Україні, насамперед зумовлена денаціоналізованим світоглядом представників влади й збудованими моделями авторитарно-корупційного державного управління та олігархічно-кланової економіки.
Чинна політико-економічна деградаційна модель є суттєвою перешкодою на шляху ринкових реформ, технологічних інновацій, вона є загрозою національній безпеці України.
Фундаментальна дієздатність держави розчинилась у проектах приватних бізнес-планів бюрократів й олігархів, та зводиться лише до спроможності вирішувати конкретні поточні завдання виключно через:
1. Концентрацію влади.
2. Адміністративні механізми та важелі.
3. Посилення ролі фіскально-репресивних структур (податкова, митна служба, міліція, прокуратура, суди).
Весь Державний бюджет України є сфокусований та проходить через олігархічне сито. Через тендери і державні закупівлі, субсидування з бюджету начебто «збиткових» підприємств, цільові програми активізації суб’єктів господарювання та енергозбереження тощо. Практично у всіх видах економічної діяльності державні фінанси працюють на інвестування та споживання олігархічного бізнесу. Банківська система України, фондовий і валютний ринки теж є складовими хитро переплетених вертикально та горизонтально інтегрованих структур олігархів.
І коли сьогодні представники Европейських фінансово-економічних інституцій підтверджують, що готові надати Україні понад 20-30 млрд. евро фінансової допомоги для здійснення реформ, то олігархи від цієї новини аж облизуються, бо прекрасно розуміють – ці гроші на 80 % перейдуть через їхні бізнес структури.
Тому, Верховна рада і новостворений уряд мають першочергово і публічно зібрати всіх олігархів України (починаючи із тих хто володіє активами від 50 млн. дол. США і вище) та поставити до них жорсткі вимоги:
1.Повернути з офшорних зон виведені фінансові активи у місячний термін.
2.Незаконно «прихватизовані» чи набуті майнові активи за час незалежності України добровільно повернути у державну власність.
3.За майнові та інші активи приватизовані (придбані) за демпінговими цінами має бути доплачена до бюджету сума коштів, що відповідає їх справедливій ринковій вартості.
4.Не виконання добровільно зазначених вимог протягом місяця часу, є підставою до націоналізації несправедливо набутого майна та звернення до міжнародних каральних фінансових інституцій і Генеральної прокуратури України щодо їх арешту та вилучення на користь української Держави.
Водночас, уряд невідкладно має прийняти рішення щодо:
1.Перегляду Державного бюджету України у частині видатків, які спрямовані на підприємства олігархів, а у частині доходів щодо усунення преференцій та пільг для них.
2.Демонополізації економіки України через нове жорстке антимонопольне законодавство, зокрема подрібнення штучних монопольних утворень на національних ринках.
3.Формування конкурентного середовища в усіх сферах економіки.
4.Дерегуляції підприємницької діяльності.
5.Розвитку внутрішнього ринку.
6.Формування інтелектуалізаційно-інноваційної моделі економіки України.
Зазначений перелік заходів не є вичерпним, але їх ігнорування поверне на у 2005-2006 роки коли олігархи прилаштувались до влади, далі очолили її, а тоді успішно її завалили.
Тож вчімося хоч би на власних помилках, коли не вміємо на чужих.
Слава Україні!
