В Україні близько 30% громадян-українців, які однаково вважають рідними як українську, так і російську мови – це факт, який нам залишила радянська спадщина і російський колоніалізм. Постає питання, що далі?
Про мене, для того, щоб людина, яка вільно володіє обома мовами, вибрала для повсякденного вжиткуукраїнську, потрібна на те її свідома воля, оскільки робитиме вона це наперекір обставинам і довколишньому середовищу. Для цього потрібна ідеологія націоналізму. Тільки розвиток в людях свідомості здорового національного патріотизму дозволить змінити ситуацію з розвитком української мови. Адже якщо немає ідеї українства, то й немає України – а тільки бізнес.
Це чітко проявлялося продовж всієї історії існування Верховної Ради та досягло одного зі своїх апогеїв під час голосування за законопроект «Про засади державної мовної політики». Зрадили мову хто? Депутати, яких ми вибрали. Зрадили тому, що питання ідеї української мови для них не головне - головне гроші. Парламентська опозиція понабирала в свої лави безпринципних товстосумів. То хіба можна від них очікувати жертви заради мови, заради України? Їхня логіка проста. Якщо заради бізнесу (примноження/збереження) можна потрапити у парламент, то чому заради нього ж не перейти у іншу фракцію чи проголосувати за потрібне питання? Навіть якщо це питання мови.
Ліберально-демократична опозиція вже об’єднувалася і роз’єднувалася не один раз. Але завжди в основі їхніх дій лежать не принципи, а гроші.Коли гроші є головним мірилом, то навіть в принципових людей принципи відходять на задній план. В результаті докотилися до того, що здали мову. Повторюся, щоб гроші в політиці не були головним – їхнє місце повинна посісти ідея України.
