Сьогодні вранці, 23 травня, у аварії загинув директор Львівської галереї мистецтв, Герой України Борис Возницький. Цю інформацію Гал-інфо підтвердили у Галереї мистецтв.
Як повідомили в управлінні ВМСУ у Львівській області, ДТП сталася поблизу села Куровичі Золочівського району. Борис Григорович їхав у бік Золочева за кермом автомобіля «ВАЗ-2104». Попередньо з’ясовано, що у селі Печенія Золочівського району у нього стався серцевий напад, від чого він втратив керування та виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автобусом «БАЗ», який рухався за маршрутом «Під’ярків-Львів».
Також з’ясовано, що автомобіль, яким керував Борис Возницький, належить Львівській галереї мистецтв. Очевидці автопригоди зазначають, що ще до зіткнення з автобусом, водій «ВАЗу» знаходився у непритомному стані (лежав на кермі).
Бори́с Григо́рович Возни́цький народився 16 квітня 1926 у селі Ульбарів, Волинського воєводства - тепер Дубенський район, Рівненська область. Український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України (2005), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa.
Під час Другої світової війни служив у штрафній роті радянської армії, зв'язковий Української Повстанської Армії (УПА). Був студентом училища імені Труша, навчався у Ленінградській академії мистецтв (факультет історії мистецтв).
1960—1962 — заступник директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом призначений на посаду директор Львівської картинної галереї.
Академіка Бориса Возницького називали «ангелом-охоронцем» українських музеїв та замків, пам'яток культури українського народу.
Активна охоронна діяльність Возницького розпочалася у 1960-ті роки.В безбожній країні СРСР якраз тоді розпочалася нова хвиля руйнацій церков і соборів, пам'яток культури нашого народу. Руйнівники не засвоїли, що були століття існування культури українського народу, коли церква і релігія монополізували культуру. В ті століття вона була винятково релігійною. Тому висаджувати в повітря церкви 12-17-19 століть все одно, що знищувати культуру цілої країни, знищувати цілі періоди тої культури. Маючи в розпорядженні вантажівки, він зі співробітниками обстежував покинуті собори бароко, занедбані каплиці, покинуті цвинтарі. В покинутому Нестерівському соборі міста Львів Возницький зняв з вікон полотна, що виявилися рештками оригіналів художника з Австріі Мартина Альтомонте доби бароко. Серед врятованих Возницьким картин — оригінали Симона Богушовича зі Львова, Андрія Стеха з міста Гданьск, вище згаданого Альтомонте. В містечку Городенка Івано-Франковської області Возницький разом зі співробітниками врятували рештки дерев'яного вівтаря роботи Пінзеля. Собор і вівтав були створені на замову мецената Миколи Потоцького, найбагатшого серед меценатів України. За неповними підрахунками Возницький і його співробітники врятували близько 36 000 витворів мистецтва, серед яких гобелени, меблі,картини, вівтарі, мармурові і дерев'яні скульптури, предмети ужиткового мистецтва тощо. Рятівну діяльність Возницького нема з чим порівняти на теренах України кінця XX століття.
За його ініціативи стародавні замки Галичини Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький були об'єднані у так звану «Золоту підкову».
Завдяки Возницькому сучасникам стало відоме ім'я українського Мікеланджело — скульптора Йоана Георга Пінзеля.
Борис Возницький багато зробив для комплектування фондів палацу Розумовського в місті Батурин, що став добре оснащеним експонатами музеєм на Сході України.
Він займався відновленням оборонної башти в П'ятничанах, збереженням Бернардінського костьолу у Львові, реставрацією каплиці Боїмов.
Возницький — відомий засновник нових музеїв України. Серед них: Музей першодрукаря Івана Федорова, Музей-садиба Шашкевича, Музей «Русалки Дністрової», Музей найдавніших пам'яток Львова, Музей Пінзеля, місто Львів. Вікіпедія.
Джерело фото - zaxid.net
