У липні 1903-ого почала діяти єдина у Львові українська лікарня - “Народна лічниця”, заснована з ініціативи доктора Євгена Озаркевича і матеріально підтримана митрополитом Шептицьким (пожертвував понад 7 тисяч крон).
Згідно задуму заклад мав надавати безкоштовні послуги вбогим хворим з усієї Галичини незалежно від віросповідання чи національності.
Слід зауважити, що на початку ХХ століття у Львові діяло близько шести українських лікарів. В той час, коли для поляків у місті діяло кілька благочинних закладів, а у 1901-ому єврейська громада закінчила будівництво свого шпиталю на вулиці Рапопорта.
У 1903-ому митрополит Шептицький відступив безоплатно ділянку, на якій знаходилось господарське приміщення для робітників, які обслуговували Святоюрський комплекс.
Для реконструкції будівлі доктор Євген Озаркевич запросив відомого українського архітектора Івана Левинського, котрий власне і розробив її проект.
Популярність лікарні була настільки великою, що уже до Першої світової війни виникла потреба у власному шпиталі. Тоді ж і почали збирати кошти на його побудову. Однак під час Першої світової обладнання лічниці було реквізовано, а після війни зібрані кошти зазнали девальвації.
Ось що писала газета “Неділя” у 1929-ому з нагоди ювілею “Народної лічниці”:
“Спершу було лише кількох своїх лікарів, що працювали у Лічниці так, що треба було анґажувати багато чужих спеціялістів по ріжним недугам. Згодом, а особливо по війні (Першій світовій війні) збільшилося помітно число наших лікарів у Львові, а тепер працюють в Лічниці майже самі лікарі українці. А слід знати, що тепер має вона вже 8 відділів ось яких недуг: 1) внутрішніх, 2) діточих, 3) жіночих, 4) хірургічних, 5) вуха, носа і горла, 6) скірних, 7) очних і 8) зубних. Пересічно біля 100 хорих приходить туди денно і всі вони дістають лікарську поміч у формі порад, вприскувань, насвітлювань, перевязок, операцій, тощо.
Ціла установа утримується зі скромних датків, що їх складає частина хорих, з вкладок челнів і малих підмог, уділюваних в ряди годи публичними устанвоами В році 1928 лічено в Лічниці 9627 хорих, яким уділено 20435 лікарських порад. Хірурґічних і ґінеколоґічних операцій виконано у тім році 410. Найбільше хорих було на внутрішнім відділі. Там лічено 4443 хорих; на хіруґічнім відділі уділено помочі 2076 хорим, а на відділі недуг горла і уха 956 хорим. По народности було хорих українців 61,6 %, поляків 27,4%, жидів 9,5%, а иньших як німців, чехів, московинів 1,5%”.
В 1930-ому розпочали будівництво нової будівлі Народної лічниці, на місці давнього бровара. Воно тривало вісім років до 1938-ого. Пожертви надходили звідусіль, у тому числі і з-за кордону, зокрема, із США та Канади. П’ять тисяч доларів США пожертвував на споруду митрополит Андрей Шептицький.
Під час окупації совітів у 1939-ому в “Народній лічниці” лікували партноменклатуру, командирів Червоної армії, службовців НКВД та їхніх родин, оскільки нова лікарня була найкраще обладнана та була найновішою у Львові.
У 1946-ому, після того як ліквідували Греко-католицьку церкву, лічницю перетворили на Львівську 3-ю міську лікарню і лише у січні 1992-ого лічниця знову отримала своє ім‘я – “Український шпиталь імені Митрополита А. Шептицького”. Через два роки її передали у власність курії Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви.
Проект Локальна Історія
