У Львові встановлено доволі багато пам'ятників присвяченим різним постатям та подіям, ми вирішили дослідити історії встановлення деяких з них.
Нещодавно стало відомо, що майбутній простір із пам’ятником Євгену Коновальцю, який планують організувати на перетині вулиць Степана Бандери та Євгена Коновальця, буде… без пам’ятника Коновальцю! Замість нього планують створити символічний меморіал у вигляді відкритої зброярні.
Після розголосу громадськості про те, що проєкт, який мав би передбачати пам’ятник Євгенові Коновальцю, його не міститиме, організатори вирішили доповнити меморіал зображенням першого керівника Організації українських націоналістів. І хоч журі також внесло інші правки до проєкту, остаточної відповіді на те, як виглядатиме простір, так і немає.
Журналісти Гал-інфо дослідили, якими ж є історії зведення окремих пам’ятників у Львові, які відкрили за роки діяльності мера міста Андрія Садового.
Степан Бандера та Стела української державності
7-метрову скульптуру лідера Організації українських націоналістів, провідного ідеолога боротьби за державність України Степана Бандери офіційно відкрили 13 жовтня 2007 року, напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці. А 1 січня 2012 року, у день народження провідника українських націоналістів, відкрили увесь комплекс зі Стелою української державності.
Загальна кошторисна вартість робіт по спорудженню усього монумента з пам’ятником досягнула понад 8,5 млн грн. Вартість самої скульптури - 400 тис. грн. Фінансували його створення коштами з обласного бюджету, а також з пожертв громадян та меценатів.
Деякий час в інфопросторі тривали дискусії про те, що пам’ятник Степану Бандері схожий на пам’ятник Леніну. Історик Богдан Шумилович на одній з публічних розмов пояснив це тим, що його розташували у найбільш “польському” місці Львова - біля католицького костелу, а дивиться Бандера на польську школу, яка славилась войовничим польським духом, а в листопаді 1918 року стала головним осередком польського повстання у Львові.
“Бандера, що потрапив у таке вороже сусідство, дивиться на цих поляків, яких вже давно нема, як Ленін з осудом. Сподіваюся, що ситуація з Бандерою зміниться, бо зараз він справді нагадує Леніна, або навіть і Сталіна в його не найкращій інтерпретації", - пояснював Богдан Шумилович.
Опівночі 5 лютого 2021 року пам’ятник Степану Бандері облили червоною фарбою. “Всім, кому так заважає Бандера, треба зрозуміти, що славу і важливе місце в історії України неможливо замалювати фарбою”, - відреагував на таке осквернення пам’ятника мер Львова Андрій Садовий.
Володимир Івасюк від Святослава Вакарчука
Пам’ятник Володимиру Івасюку пронизаний його піснями та мелодіями, адже щороку біля нього вшановують річницю дня народження великого українського композитора. Проте мало хто помічає ще й важливий та символічний елемент скульптури - гітару, викладену на землі з мозаїки і гранітної плитки.
До речі, висота пам’ятника - 2,6 м. Скульптором став український митець - Сергій Олешко, а архітектором - Михайло Ягольник.
Офіційне відкриття пам’ятника Володимирові Івасюк відбулось 20 грудня 2011 року. Серед присутніх були сестра композитора - Галина, представники міського самоврядування, громадськість, а також музикант Святослав Вакарчук. Саме він профінансував будівництво пам’ятника.
Загальна вартість робіт становила 360 тис. грн. Додатково з бюджету міста Львова депутати виділили 174 тис. грн для облаштування простору навколо пам’ятника.
Комерційний пам’ятник кавовому підприємцю
Юрій Кульчицький - львів’янин, який навчив Європу пити каву. У XVII столітті у Відні він відкрив одну з перших місцевих кав’ярень та став автором відомої віденської кави. До популяризації та продажу цього напою Юрій Кульчицький підходив на той час по-новому, використовуючи своє ім'я як бренд.
Сьогодні ж ми б не звернули увагу на такі ж звичні для нас методи маркетингу, як створення власного бренду. Але зрештою активна комерційна діяльність Юрія-Франца Кульчицького так і продовжилась до сьогодні. Адже пам’ятник кавоману, який офіційно відкрили у Львові 22 жовтня 2013 року, було створено з ініціативи львівського кавового підприємства “Галка” та за його спонсорські кошти.
Громадськість була обурена тим, що конкурс на найкращий проєкт пам’ятника Кульчицькому, попри відповідне рішення Міської ради, не відбувся. Ідея вигляду скульптури та процес її створення був повністю втаємничений від загалу, а тому викликав шквал обурення у суспільстві.
Надалі невдоволені громадські діячі, митці, науковці та інші представники громадськості звертались до міського голови та проводили обговорення щодо регулювання механізмів управління простором міста.
Андрей Шептицький та 20 тисяч вірян
Встановлений у 2015 році, пам’ятник Андрею Шептицькому є не першою скульптурою Митрополита, яка була встановлена у Львові. Сучасна статуя архієпископа львівського є прототипом першого пам’ятника, створеного ще у 1932 році скульптором Андрієм Коверкою. У 1939 році його знищила червона армія.
Друга спроба поставити пам’ятник Митрополитові Андрею також завершилась невдачею. Створений хорунжим армії УНР, скульптором Сергієм Литвиненком, сидячий монумент архієпископа радянська влада усунула у 1947 році.
Проте із відкриттям нового пам’ятника у 2015 році також не все було добре та стабільно. Після затвердження виконавчим комітетом ЛМР відповідного проєкту розпочалась також кампанія стримування процесу організації майбутнього простору біля Собору Святого Юра.
Інформаційний простір наповнився матеріалами про недоцільність витрачання коштів на створення пам’ятника у часі війни, рухи активістів проти вирубки дерев у сквері (хоч мали посадити нові, здорові дерева) та зміни в організації доріг біля НУ “Львівська політехніка” тощо. А тим часом протягом усієї весни 2015 року процес встановлення пам’ятника та реорганізації простору навколо нього навіть не розпочинався.
Проте, попри усі затримки, освячення пам’ятника Андрею Шептицькому відбулось 29 липня 2015 року з нагоди 150-ліття від дня народження Митрополита. До відкриття скульптури долучились близько 20 тисяч вірян, а також тогочасний Президент України Петро Порошенко із дружиною, мер Львова Андрій Садовий та тогочасний голова Львівської ОДА Олег Синютка.
Додамо, що для проведення реконструкції площі Святого Юра та встановлення пам’ятника Андрею Шептицькому у міському бюджеті було передбачено 30 млн грн. За інформацією ЛКП “Львівавтодор”, під час робіт з облаштування площі було освоєно 10 млн грн. Сам пам’ятник споруджено за кошти УГКЦ, а також меценатів та громадськості.
2015: рік не тільки Шептицького
Боротьба за існування пам’ятника Андрею Шептицькому тривала навесні та влітку 2015 р., який був проголошений роком Митрополита. Тим часом на Львівщині цей рік також визнали роком українського композитора Михайла Вербицького, який є автором музики до державного Гімну України.
27 грудня 2015 року відбулось офіційне відкриття скульптури та її освячення. Створення та встановлення монумента відбувалось за доброчинні пожертви громадськості. Ініціатором організації пам’ятника було Львівське суспільно-культурне товариство “Надсяння”.
Росте Антонич і росте трава…
Але трава таки не росте! Принаймні не біля такого бажаного та очікуваного пам’ятника Богдану-Ігорю Антоничу, який встановили 20 листопада 2016 року.
Конкурс на найкращу ідею пам’ятника українському поету провели ще у 2010 році і тоді ж оголосили переможців - авторський колектив, до якого увійшли архітектори Денис Белюх, Олександра Лібич, Олександр Матушков та скульптор Володимир Одрехівський. Проте розпочати будівництво та створення скульптури змогли лише через понад 5 років, проте і тоді без конфліктів не обійшлося.
У лютому 2015 року управління адміністрування, будівництва та розвитку інфраструктури ЛМР представило власний проєкт організації скверу біля цирку, згідно з яким пам’ятник Антоничу мали перенести з попереднього розташування. А ще незадовго після цього, свої пропозиції щодо організації простору навколо цирку почало вносити управління молоді, сім’ї та спорту ЛМР, яке пропонувало варіанти реконструкції дитячого майданчика на цій території.
І хоч обговорення з громадськістю щодо організації простору відбувалися, команду архітекторів, чия ідея пам’ятника перемогла, залишали часто осторонь цих дискусій. Проте кримінальна відповідальність за внесення змін до рішення конкурсної комісії без погоджень з авторами все ж повертала для переможців-архітекторів можливість реагувати на зміни у проєкті простору.
Зрештою пам’ятник встановили, сквер організували, а дитячий майданчик реконструювали… Який вигляд вони мають сьогодні, пропонуємо переглянути на світлинах. І достатньо лише нагадати, що на благоустрій площі в міському бюджеті було передбачено 1,45 млн грн, на сквер – 1,46 млн грн, а на будівництво та встановлення пам’ятника й постаменту – близько 2,1 млн грн.
“400 метрів розлуки” пам’ятників ЗУНР
Посвячений у пластуни Лев та руки з тризубом - такими є два пам’ятники, які встановили у 2018 році тогочасні мер Львова Андрій Садовий та голова ЛОДА Олег Синютка. Трохи більше 400 метрів та різні політичні перегони розділяють ці два монументи, присвячені 100-річчю Західноукраїнської народної республіки. Пам’ять про визначну подію національного характеру стала приводом політичного самопіару.
А для платників податків встановлення двох пам’ятників обійшлося в загальному в 5,5 млн грн. Адже для встановлення Лева міська рада виділила з бюджету 3,5 млн грн: 2 млн грн на створення бронзової скульптури і ще 1,5 млн грн - на реконструкцію площі біля пам’ятника. А ще 2 млн грн виділили з обласного бюджету на створення другого монументу.
Тим часом місце для третього пам’ятника ЗУНР (який мав бути першим) ще віддавна залишається на площі Петрушевича. У 1990-их роках тут встановили камінь із написом: “На цій площі буде споруджено пам'ятник Західно-Українській Народній Республіці та Українській Галицькій Армії».
Пам’ятник Моцарту від… Оксани Линів
“Чупакабра”, “чужинець”, “бабай” - якими тільки словами не називали відкритий 26 серпня 2021 року пам’ятник Францу Ксаверу Моцарту, сину відомого композитора Вольфанга Амадея Моцарта. А вже восени цього ж року громадяни збирали необхідну кількість голосів на підтримку петиції громадської діячки Наталії Криничанки про демонтаж скульптури, «яка спотворює історичний і мистецький простір Львова».
Петицію депутати Львівської міської ради не підтримали, а погляди у громадськості остаточно розділились на два табори: хтось вважає пам’ятник витвором сучасного мистецтва, якого так бракувало у Львові, а хтось прагне естетичних скульптур в місті, які доповнюватимуть архітектурні особливості міста та, передусім, будуть зрозумілими кожному.
Скептично можна ставитись до пам’ятника з іншої причини: ініціатором його створення є диригентка з Львівщини Оксана Линів. Нагадаємо, що Гал-інфо раніше розповідало про українську мисткиню, яка сьогодні стала музичною керівницею опери за романом у віршах “Євгеній Онєгін” російського письменника Олександра Пушкін, лібрето до якої написали інші росіяни - композитори Петро Чайковський та Костянтин Шиловський.
Додамо, що скульптуру Моцарту-молодшому подарувала Львову Міжнародна фундація “Моцартеум” (Зальцбург, Австрія) у рамках Міжнародного фестивалю класичної музики LvivMozArt, який у 2021 році уп’яте пройшов у Львові. Автором монументу став австрійський митець Себастьян Швайкерт, про чиї інші скульптурні роботи шукати інформацію у вільному доступі - марна справа.
Ще один пам’ятник коштом громадськості
27 грудня 2021 року у Львові освятили пам’ятник депортованим українцям з території Закерзоння у 1944-1951 роках. Замовником та ініціатором встановлення скульптури стало Об'єднання товариств депортованих українців “Закерзоння”.
«Історія створення цього пам’ятника починається у 2004 році від указу Президента Віктора Ющенка, а фактична робота над них розпочалась аж у 2017 році”, - розповідає Тетяна Крушельницька, співголова Громадського комітету.
Для координації всіма роботами Об’єднання самостійно створило спеціальний Громадський комітет, а також відкрило окремий банківський гривневий рахунок. Адже споруджували цю скульптуру знову ж таки за громадські кошти.
Звісно, це зовсім не увесь перелік нових скульптур, меморіалів та модерних арт-об’єктів, які встановили у Львові за останні роки. Довкола багатьох з них точилися обговорення та навіть суперечки. Проте, як і усі мистецькі питання, створення скульптурних проєктів потребує цієї дискусійності. Адже вона передбачає активну співпрацю громадськості з органами місцевого самоврядування, комісіями та командами митців, а отже визначає цінність громадської думки у процесі творення культурного простору міста.
Підготувала Марічка Твардовська
