Археологи «Рятівної археологічної служби» розпочинають дослідження при польсько-українському кордоні де будують перехід Грушів-Будомєж. Дослідження цієї ділянки розпочалося ще у 2008 році. У кар’єрі, де планують брати пісок під будівництво дороги, виявили відому пам’ятки археології «Грушів ІІ». Про це у коментарі Гал-інфо розповіла Керівник експедиції, молодший науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України Наталя Войцещук.
Ділянка дослідження.За її словами, пам’ятка «Грушів ІІ» - це багатошарове поселення, що розташоване на південно-західній околиці села Грушів, за 1,5 км на південний захід від сільського цвинтаря у напрямку до польського кордону, в зоні інженерно-технічних споруд – «нейтральна полоса».
«Територія пам'ятки займає мисоподібної підпрямокутної форми виступ, видовжений по лінії захід-схід. З південної, західної та північної сторін виступ омивається непостійним водотоком. Поверхня піднята на висоту 3-4 м та підвищується у східному напрямку. Приблизна площа поселення становить близько 4 га», - розповіла Наталя Войцещук.
Вона пояснила, що пам'ятка була відкрита співробітником НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАНУ В. Маслюком під час додаткового обстеження околиць с. Грушів у 2008 році.
У цьому ж році експедиція «Рятівної археологічної служби» під керівництвом Наталі Войцещук провела археологічні дослідження – розкопки загальною площею 2875 м.кв. Тоді було виявлено 252 об'єкти, серед них наземні житлові або господарські споруди, відкриті вогнища, стовпові та господарські ями тощо.
«На пам’ятці можна виділити два культурно-хронологічні етапи функціонування. Перший етап – ранньобронзовий (друга половина ХХ –перша чверть ХІХ ст. до н. е.) і відповідає межановіцькій культурі. Другий – ранньозалізний, що датується періодом кінцем ІХ –VII ст. до н. е.
Керамічний комплекс ранньозалізного часу - це в основному фрагменти вінець і боковин горщиків та фрагменти мисок. Горщики в основному тюльпановидної, біконічної з плавним переломом ребра та частково банкоподібної форм, миски конічної та напівсферичної форм. До межановіцької культури належить незначна кількість керамічного матеріалу, серед якого в основному фрагменти вінець та боковин горщиків різної величини. Крем’яні знаряддя обох культур виготовлені з місцевої сировини. Це вістря стріл, відщепи, пластини, фрагменти ножів, серпів тощо», - пояснила археолог.
Цьогоріч цікавою археологічною знахідкою стала шпилька зроблена з круглого в перетині дроту.
Археолог зазначила, що на шпильці відсутній невеликий фрагмент закінчення ніжки довжиною не більше 10 мм. Довжина збереженої частини становить 16,5 см.
«Голівка» шпильки сформована із розклепаного і скрученого в рурку стержня. Шпилька суцільно вкрита смарагдовою патиною. Шпильки такого типу вважаються виробом центральноєвропейського походження, вони відомі в багатьох культурах лужицького кола, зокрема в тарнобжеській, де датуються здебільшого періодом 750–550 роки до н. е. На території Волині і Прикарпаття цей тип шпильок найпоширеніший у висоцькій культурі протягом усього часу її існування, відомі такі шпильки і в черепинсько-лагодівській групі», - зазначила Наталя Войцещук.
До рідкісних знахідок, за її словами, належить і керамічна модель людської ноги.
«Важко сказати, чи це є окремий виріб, чи фрагмент фігурки або посудини. Отвір у верхній частині міг слугувати як для прикріплення до іншої частини, так і для полегшення виготовлення чи зміцнення виробу. У висоцькій, лужицькій культурах уламки таких модельок виявлено на кількох могильниках», - зазначила Наталя Войцещук.
Допомогу в опрацюванні та інтерпретації матеріалу надає молодший науковий співробітник відділу археології інституту українознавства НАН ім. Крип’якевича України Дмитро Павлів
Фото Дмитра Павліва.