26 березня 1904 року після близько півтора року будівництва у Львові відкрили Центральний залізничний двірець.
Він став одним із найсучасніших у Європі на той час: скляний дебаркадер - велике склепінчасте перекриття перонів зі сталі та скла, електричне освітлення і вентиляція, центральне опалення та перші в Україні електричні ліфти.
Всередині містилися почекальні різних класів. Був окремий зал для представників родини Габсбургів. Інтер’єри кожного залу проектували інші архітектори - найкращі у місті. Основним елементом оформлення головного вестибюля був вітраж «Архангел Михаїл» з панорамним видом Львова на тлі. Будівельні роботи виконувала знаменита фірма Івана Левинського.
Так львівська преса писала про церемонію відкриття Двірця:
“Новий центральний львівський двірець посвятили вчора до обіду та відкрили у суворій відповідності до урядового церемоніалу і за участі всіх урядовців, яких тільки можна у Львові знайти. Колійова капела мала тушем привітати австрійського Меркурія, чи то пак демона, який приводить у рух крилате залізничне колесо, – тобто пана міністра Віттека. Всередині величезної зали, затіненої голубим тоном вітражу святого Михайла, зібрався справжній натовп достойників найрізноманітніших категорій. Це було загальне рандеву золотих комірців, орденських зірок та позолочених хрестиків, які скупчилися так густо та щільно, що польськістроїміської ради разом із кількома цивільними постатями творили для ока милий перепочинок”.
Новий двірець збудували на місці попереднього, зведеного у 1861 році, оскільки він став замалим, а охочих подорожувати потягами невпинно більшало.
Будівля Двірця сильно постраждала під час Другої світової. Бомба влучила у нього вже у перший день війни - 1 вересня 1939. У 2003 році вокзал відреставрували до сторіччя споруди.
Проект «Локальна Історія».
