Під час Другого Великого збору Організації українських націоналістів було вирішено, що в цей день українці вшановуватимуть пам'ять усіх, хто боровся за незалежність нашої держави.
Три роки до цього - 23 травня 1938-го - у Роттердамі було вбито провідника націоналістів полковника Євгена Коновальця. Також у травні 1926-го загинув Симон Петлюра, а у травні 1924-го помер ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський. Тож дату свята обрали не випадково.
До радянської окупації День Героїв відзначали досить масштабно. ОУН видавали інструкції місцевим провідникам, у яких наголошувалось про особливу урочистість свята і його національно-революційний характер.
В одній із інструкцій датованій 1944 роком йдеться про те, що священики мають провести панахиди в пам’ять героїв у церквах, звідти активісти організованими колонами рушають до могил героїв - загиблих січових стрільців та воїнів УГА. Учасники акції мали бути увінчані синьо-жовтими стрічками, у руках смолоскипи і портрет Коновальця.
Сьогодні Свято героїв не є державним святом, але відзначається на регіональному рівні.
Проект Локальна Історія.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ