25 грудня святкують День Спиридона (Свиридона) Сонцеворота. Це свято установлено на честь святого єпископа Триміфунтського Спиридона, який помер близько 348 року.
Про його життя відомо, що він був пастухом, мав дружину та дітей. Всі свої прибутки віддавав на потреби ближніх та чужинців, за що отримав від Бога дар чудотворення: зціляв невиліковно хворих та виганяв бісів. Після смерті дружини його обрали єпископом. В сані святитель так само ревно допомагав людям. За його молитвою засуха змінювалась дощем, а безперервні дощі - вітром, зцілювались хворі, виганялися демони. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках. По своїй молитві він вернув дитя до життя.
На Спиридона сонце, за народними уявленнями, повертає із зими на літо. День ставав довшим, а ніч коротшою. Про це мовиться в прислів’ях: «На Спиридона хоч на гороб’ячий скік, але таки прибуде дня» або «На Спиридона дня прибуде на макове зерня», бо «Спиридон Сонцеворот небо плечима підтримує — дня добавляє». Похолодання, що звичайно наступало в цей час, виражало прислів’я: «Сонце на літо, зима на мороз».
Від Спиридона до Різдва залишалось 12 днів.
Після цього дня люди визначали річний цикл: кожний наступний день відповідав погоді чергового місяця. Тому протягом дванадцяти днів запам’ятовували погоду, щоб визначити, яким буде рік.
За довголітніми прогнозуваннями 25 грудня найхолодніший день грудня. Пояснюють так: «Сонце переходить на другий бік», «Спиридон перевертає ведмедя в барлозі на другий бік». За легендою, небесне світило в цей день зодягається у святковий червоний жупан і від’їздить до теплих країв, а зима, зрадівши цьому, натягує ведмежу шкуру і волочиться цілу ніч попід вікнами. У ніч на Спиридона можна було почути стукіт у стіни будинку: вважалося, що це стукає зима, піднімаючи господинь топити печі. Мабуть, тому в давнину на честь Сонцеворота дайбожичі цілу ніч палили вогнища, а вдосвіта виходили на околиці сіл і кричали, аби перелякалась “люта зима”. Пізніше молодь на околиці міста «проводила сонце», запалювала солому з вигуками «Сонечко, на сани сідай, у далекий теплий край від’їжджай, з весною назад повертай!»
За звичаєм, на Спиридона діти просили сонечко повернутися, і якщо в цей день сонце показувалося і "грало", то на Святки очікувалася хороша погода.
На Спиридона намагалися не працювати, «щоб миші не точили соломи», “бо миші все поїдять, навіть солому”, обкурювали димом оселі: «Святий Спиридон всю нечистоту гоне з хати вон». А ще вірили, ніби “будуть нападати на врожай черв’яки”. Ставили також гілки вишень у відро з землею: якщо розів’ються на Різдво, то вродить гарно городина.
Садівники струшували яблуні і промовляли: «День, піднімися догори!» Господині сипали курям зерно правою рукою, щоб раніш починали нестись. Цього дня, за численними спостереженнями, визначали строки весняної сівби.
Починаючи з цього дня, селяни колись різали птицю та кололи кабанів, готуючись до Різдвяних свят.
Народні прикмети:
- Якщо на Спиридона зранку буде сонечко, то не поспішай із ранньою сівбою.
- Якщо на Спиридона сонячно, то Новий рік буде морозним, ясним, а коли похмуро і на деревах буде іній - похмурим і теплим.
- Якщо ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке; як темна - зима тепла, а літо похмуре.
- Новоріччя буде морозним, якщо 25 грудня сонце ясне, променисте; якщо ховається за хмарами, а на деревах висне іній - під Новий рік буде хмарно і відлига.
Джерело: Українські традиції
