1944, 30 березня – у Бородянському районі на Київщині прийняв бій підрозділ УПА «Базар». Мета повстанців — перейти залізничну дорогу Сарни – Київ й, отаборившись, перечекати сніговії
Однак, упівці затримуються через збір харчів і збиваються з дороги. 30 березня 1944 року вранці вони підходять до с.Мигалки, в якому «повно червоних», до того ж є пости на річці. Зав’язується перестрілка. Деякі повстанці, що пішли за харчами й зайшли вглиб села, потрапляють до рук НКВД.
Бій із підрозділами НКВД розпочинається близько третьої години по обіді й триває до пізнього вечора.
"Війська НКВД ввесь час атакували нас. З перших стрілів стає ранений ком. Ярий, а дальше важко поранений ком. Лисогір добиває себе гранатою. Червоні підкидають все нові і нові сили, не зважаючи на свої жертви стараються нас взяти. Їм це не вдається. Після нерівного бою під охороною ночі відступаємо. Наші жертви в цей день великі: 9 стрільців не вертають з села, попадають до НКВД, 20 гине в бою, а 10 стрільців зіставляється раненими".
До початку квітня в наступних боях загинули майже всі повстанці з'єднання.
Після бою біля с. Мигалки тодішній голова села, що повернувся покаліченим із фронту, наказав молодим дівчатам — 20-річній Ганні Герасименко та її молодшій сестрі Зінаїді (прізвище у шлюбі – Ткачук) і чоловіку похилого віку копати велику, широку яму. «Це бандери», — пояснював голова. Біля крайніх хат лежали вбиті три молоді хлопці, одного з яких Ганна впізнала: він заходив до них напередодні з іншими повстанцями, які «не робили шкоди, а тільки просили поїсти». Мати Ганни поставила йому під поранену руку півхлібини.
На околиці села Мигалки (3 км від залізничної станції Тетерів, 80 км від Києва, 1944 року належало до Радомишльського р-ну Житомирської обл.) є могила з хрестом, який встановив у 2005 році місцевий житель. Неподалік пам’ятник з табличкою "Вічна пам’ять воїнам Української Повстанської Армії, які в нерівному бою за волю України загинули тут 30 березня 1944 року".
Більше читайте в матеріалі Андрія Мацьківа на «Історичній правді»
