Тарнавський Михайло Васильович (“Гроза”; 1922, с. Садки Галицького р-ну Івано-Франківської обл. – 8.06.1946, с. Кінчаки Нові Галицького р-ну Івано-Франківської обл.)
Маленьке село Садки, яке підпорядковане Кінчаківській сільській раді, розташоване за 34 км від Галича. У давнину це поселення було присілком Старих Кінчак. Саме жителі цього села і заселили мальовничі землі з родючими ґрунтами та багатими лісами, що розкинулись недалеко. Невідомо, коли у селі поширилося прізвище Тарнавський. Із короткої історичної довідки про це село, поміщеної у книзі «Міста і села Галицького району» за редакцією Петра Арсенича (Івано-Франківськ, 2001р.), дізнаємося про те, що багато садківчан взяло участь у національно-визвольній боротьбі. Серед них був і сотенний УПА Михайло Тарнавський на псевдо «Гроза».
Маючи під рукою великий пласт матеріалів на повстанську тематику, варто виокремити із них відомості про цього командира. Однак, як виявилося, їх не так вже й багато. Михайло Тарнавський, син Василя, народився 1922 року. Є відомості, що він закінчив старшинську школу «Олені» влітку 1944 року,бо при формуванні сотні УПА «Звірі» отримав посаду чотового, на якій пробув рік (до літа 1945 року). Влітку того року його призначено сотенним цієї сотні замість командира «Чорного» - Дмитра Рудака, який став курінним. Наказом Головного військового штабу УПА ч.3/15 від 10 жовтня 1945 року отримав звання булавного. З 1 січня 1946 року М. Тарнавський - поручник УПА, хоча наказ було підписано аж 16 липня, уже після його смерті.
Очолюючи сотню, «Гроза» здійснив ряд успішних рейдів Станіславщиною. Після реорганізації Тактичного Відтинку «Чорний Ліс» у травні 1945 року сотня «Грози», що входила до куреня «Смертоносці», отримала номер «Відділ 75», хоча паралельно вживалася й назва «Звірі». Чотовими у цій сотні впродовж кількарічного її існування були повстанці: «Бистрооокий», «Кучерявий», «Садовий», «Соломка», «Ярко», «Стрілка» та «Крамаренко». З цих псевдонімів розшифрованими є два останніх: «Стрілка» – Чуйко Михайло, 1912 р.н. із с.Межигірці, «Крамаренко» - Ярицький Степан, 1922 р.н. із с. Семаківці (тепер у складі с. Тустань) Галицького району. До речі, «Крамаренко» очолив сотню після смерті «Грози» з 16 липня 1946 року. Уривок, поданий нижче, відображає ті непрості бойові дії, які велися 1946 року:
«Курінь «Смертоносні» під командуванням хорунжого «Чорного». Відділ під командуванням булавного «Грози».1.2.46. - на табір наскочили большевики. Під час замішання і відступу відділу відлучилося 6 стрільців, які так і не повернулися. 6.2.46 – большевики наскочили на відділ. Під час бою відбилося 4 стрільці. Тут впав кулеметник «Хмара». Большевики мали двох вбитих. 7.2.46. – відділ звів бій з большевицькою сотнею у лісі між селами Рибно - Завій. Переважаюча кількість ворога змусила відділ відступити. У бою впало 4 бійці: кулеметник «Підкова», стрільці «Ластівка», «Дума» і «Никольцьо». Втрати большевиків: один – вбитий, кілька - поранених. Під час бою відлучався з підвідділом (новаків) чотовий «Рибак» - (Василь Гойсан з Вікторова). На умовне місце збору повернулося тільки 9 стрільців. Чотовий «Рибак» з рештою стрільців подався в свої сторони, де пізніше разом з ними зголосився до большевиків».
«Гроза» прийняв смерть у Глухівському лісі поблизу села Нові Кінчаки. Сталося це 8 червня 1946 року. Разом з ним загинув стрілець «Вишня». Тіла героїв енкаведисти забрали до смт Жовтень (тепер Єзупіль Тисменицького району).
Іван Драбчук, співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
