Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії наприкінці ІІІ ст. в сім’ї багатого язичника Євсторгія. Про це йдеться у дописі Митрополита Львівського і Сокальського Православної Церкви України Димитрія Рудюка на Фейсбуці.
Спочатку йому дали ім`я Пантолеон. Мати його Єввула була християнкою, і померла, коли Пантолеон був ще юнаком. Батько віддав сина в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, юнак став навчатися мистецтву лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина. Здібності Пантолеона стали відомими імператору Максиміану (284 – 305), який захотів бачити його при своєму дворі.
Саме в той час в Никомидії таємно проживали пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, які врятувались після спалення 20000 християн в Никомидії. Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, який проходив поруч їх помешкання. Пресвітер покликав юнака до свого житла і став навчати основ християнської віри. Після цього Пантолеон кожного дня відвідував Єрмолая.
Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка і була ще поруч. Пантолеон став молитися до Ісуса Христа про воскрешення померлого. Він твердо вирішив, що якщо Господь почує його молитву, то він стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка розлетілась на кусочки перед очима Пантолеона.
Після цього чуда Пантолеон був охрещений пресвітером Єрмолаєм з іменем Пантелеймон, що в перекладі з грецької означає «всемилостивий». Коли батько Євсторгій побачив, як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то не вагаючись хрестився разом з прозрілим. Незабаром батько Пантелеймона помер і цілитель присвятив все своє життя хворим і убогим. Він безвідплатно лікував всіх, хто до нього звертався, зціляючи їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував ув`язнених християн, лікуючи їх від ран. Слух про милостивого лікаря ширився по всьому місту. Залишивши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього.
Заздрісні лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує переслідуваних християн. Максиміан умовляв святого спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Роздратований Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Його повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипуче олово, а потім у море з каменем на шиї. З усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і з сміливістю викривав імператора. Тоді Пантелеймона кинули до диких звірів у цирку. Але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи одне одного, старалися доторкнутися до руки святого. Глядачі піднімалися з місця і кричали «Великий Бог християнський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам бити всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а Пантелеймона відсікти голову. Одночасно перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ. Всі троє твердо сповідали свою віру в Христа і їм були відсічені голови.
Пантелеймона привели на місце страти і прив’язали до оливкового дерева. Один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск і не наніс ніякої рани. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Небесного. Почувши голос з неба воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовились продовжувати страту, але Пантелеймон звелів продовжувати виконувати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Обнімаючи його, воїни зі сльозами попрощалися з ним.
Коли мученику відсікли голову, то із рани потекло молоко. Оливкове дерево, до якого був прив’язаний святий на момент його смерті, вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутніми при страті святого, увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося неушкодженим і було поховане християнами. Слуги великомученика Пантелеймона Лаврентій, Васса і Павіан бачили його страту і чули голос з неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кінець великомученика Пантелеймона 305 року. Святі його мощі часточками розійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знаходиться нині в Руському Афонському монастирі на честь святого великомученика Пантелеймона.
Шанування святого мученика в нашій Церкві відоме з давніх часів. Великий князь київський Ізяслав Мстиславич (1097-1154), у хрещенні Пантелеймон, мав зображення великомученика на своєму шоломі. Заступництвом святого він залишився живим у битві 1151 року.
У Православній Церкві великомученик Пантелеймон є покровителем воїнів. Цей аспект шанування розкриває його перше ім’я Пантолеон, що означає «у всьому лев». Друге ім’я дане при хрещенні - Пантелеймон означає «всемилостивий» і розкриває шанування великомученика як цілителя. На святих іконах святий Пантелеймон зображається юнаком в червоному вбранні зі скриньочкою в лівій і ложечкою в правій руці, як безвідплатний лікар. Часто трапляються зображення святого в обрамлені з його житієм. До цілителя звертаються в молитві від душевного і тілесного недугу. Ім’я святого великомученика Пантелеймона закликається при звершенні таїнства соборування, освячення води і в молитві за немічного хворого. Крім служби з каноном святому цілителю є ще й акафіст, який часто читають хворі для отримання зцілення.
У народній традиції святий Пантелеймон вважається оборонцем людей від вогню. Під час пожежі навколо будови, яка горіла, тричі обносили ікону святого Пантелеймона, щоб пожежа припинилась. Найчастіше це робили тоді, коли вогонь виникав від блискавки й грому. В день пам’яті селяни молилися святому Пантелеймонові й перед його образом запалювали свічки, «щоб у полі копи зберіг від пожежі». В цей день люди, які лікували хвороби зіллям, збирали цілющі трави, сушили їх. Святий Пантелеймон є покровителем лікарів, за яких ми повинні палко молитися.
