5 червня 1947 року радянські спецслужби арештували Архімандрита Української греко-католицької церкви 78-річного Климентія (графа Шептицького). Арешт здійснили у келії праведника в Унівській Лаврі під час вечірньої молитви.
Ще перед арештом Климентій Шептицький передбачав, що злочинна радянська влада не дасть йому жити спокійно. Про це він написав у листі до своїх рідних після смерті Митрополита Андрея Шептицького.
Уривок з листа від 1 листопада 1945 року:
«Я тут лишився сам – саме сьогодні річниця смерті митрополита (Андрея, - ред), власне, повертаюся зі Святої Літургії, відправленої біля Його гробниці (у святому Юрі), заміненої на каплицю. На днях виїжджаю до Унева, тому що влада не хоче, щоб далі я перебував у Львові. Найсердечніше Вас всіх від душі і серця я вітаю і обнімаю. До побачення, але де і коли... Мабуть, швидше за все, на тому світі».
Після арешту у келії проведено обшук, в результаті якого знайдено антирадянську літературу та два плакати ОУН із зображенням у центрі національного тризуба та підписом «Слава Україні! Героям слава!». Натомість монахи стверджували, що ці речі спеціально підкинули працівники каральних органів під час обшуку.
Арештованого Климентія Шептицького везли на відкритій вантажівці, а солдати демонстративно наставили на нього зброю. Блаженний Климентій зміг тільки вклонитися селянам, які спостерігали за цим стоячи біля своїх домівок, та поблагословити село.
Слідство тривало сім місяців. Увесь цей час отець Климентій зазнавав знущань. Допити проходили переважно вночі. Його били, морально знущалися із нього, шантажували, залякували, погрожували фізичними тортурами.
Слідчий неодноразово пропонував йому зректися своєї віри, перейти в юрисдикцію Московської патріархії, обіцяючи відпустити його в монастир. Климентій Шептицький не зрікся своєї віри та принципів.
Він був засуджений на 25 років ув’язнення за звинуваченням у "зраді батьківщині". Архімандрит Климентій Шептицький помер в ув’язненні 1 травня 1951 року о 21 годині 30 хв. у Владимирському централі. Похований десь під стінами в’язниці.
Перед арештом К. Шептицький розповідав про гоніння УГКЦ: листи потрапили до НКВД
Про процедуру захоронення розповідала Варвара Іванівна Ларіна, колишня працівниця Владимирського централу:
"Померлого роздягнули, обгорнули у простирадло, взяли на ноші та винесли на міський цвинтар, що знаходиться поруч в'язниці. Тіло кинули у заздалегідь приготовану яму і засипали землею, не залишаючи жодних позначок".
У1996 році він отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту.
Климентій Шептицький - аристократ і монах. Повчання
