Про особливості релігійної журналістики та комунікацію Церкви з громадськістю в інтерв’ю Гал-інфо розповів керівник пресслужби Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Михайло Квасюк.
Чим особисто для Вас, отче Михайле, є робота в пресслужбі?
У мене є журналістська освіта, хоч я і не був до кінця впевнений, що буду цим займатися в Україні. Я очолив пресслужбу у 2022 році, після того як повернувся з навчання за кордону. І для мене це було таким холодним душем, бо на відміну від теорії журналістики, практика передбачає значно більшого. Коли ти не просто пишеш новину, а задаєш нею тон.
Для мене пресслужба - це певна команда, яка працює на добро не тільки Церкви, але й на добро людям, які вірять в Бога через Христову Церкву. Тому ціль пресслужби - аби результати нашої роботи були добрим інструментом для людей, для отримання інформації про те, що відбулося. Але і на додаток, щоб люди відкривали для себе приховане повідомлення - що Господь каже до мене сьогодні.
Якою є команда пресслужби?
Окрім мене, як керівника, у нас є ще дві журналістки: Наталія, яка відповідальна за виїзди і події, у яких бере участь архієпископ і митрополит Ігор Возьняк, та Христина, яка, у свою чергу, відповідальна за події з єпископом-помічником Володимиром Груцою. Моїм завданням є координувати, комунікувати, творити медійну стратегію та налагоджувати усі зовнішні та внутрішні процеси.
У Римі мене навчали, що прессекретар - це той, хто стає голосом владики назовні. І, відповідно, аби цей процес працював добре, треба розуміти, що має на увазі владика, аби потім подати це так, аби його слова зрозуміли слухачі/читачі. Тобто слід бути таким містком між однією стороною і другою.
Окрім цього, в нас є журналісти, які працюють у конкретних проєктах. Наприклад, до нас долучились журналістка Наталя, яка зараз працює також на “24 каналі”. У нас також є літературний редактор Юля, семінарист Назар, який дуже любить створювати певні дизайни для нашої пресслужби, а також фотограф семінарист Назарій.
Які саме проєкти організовувала пресслужба Львівської Архиєпархії УГКЦ за час Вашого керівництва?
Наприклад, 2023 рік був роком пам'яті Блаженнішого Любомира Гузара, а тому у честь цього наша пресслужба підготувала відепроєкт - пригадки про найактуальніші тематики, про які він говорив, проповідував, і вони досі є актуальними: сім’я, гроші, влада, перемога, ворог тощо. Створенням цих роликів у форматі рілс в соціальних мережах та їхньою щотижневою публікацією займалися семінаристи.
Один з таких роликів охопив півтора мільйона переглядів! Для нас це стало сигналом, що люди потребують здорової інформації, яка приносить добрий результат, не дезорієнтує, тримає людину в цілісності.
Також у нас був проєкт “Головні свята та їх храми”, який передбачав матеріали про 12 свят та відповідні 12 храмів. Тоді я зрозумів, що свято є не просто пригадкою певної події життя Ісуса Христа чи Богородиці. А це радше щось, що кожного року єднає людей.
Церква з грецької перекладається як “еклезія”, тобто “спільнота”. А саме люди творять спільноту. Тому ми вирішили поєднати церковне свято, храм і людей, які в цьому храмі. До речі, проєкт цікавий ще тим, що ми якраз його завершили і одразу наступного року перейшли на новий стиль календаря.
Також Синод Української греко-католицької Церкви, який вже 2-ий рік поспіль ставить три пріоритети в реалізації життя Христової спільноти для народу. Серед них увага до родин військових, до зранених цією війною та до тих, кого суспільство відкинуло на маргінес.
Для реалізації цих пріоритетів ми, наприклад, співпрацюємо з Хабом ментального здоров'я “ДіяТи”, який функціонує на основі християнської моралі. У ньому працюють священики і психологи, які беруть під опіку людей, які зранені війною, та супроводжують їх. Їхню діяльність ми також висвітлюємо, як і роботу різних комісій і референтур при Курії Львівської Архиєпархії: референтури у справах родини, комісії у справах молоді, військового, студентського, в’язничного, студентського та медичного капеланства і багато інших. Адже важливо ці напрямки підтримувати, говорити про них, аби до цих священнослужителів могли звертатися усі охочі.
Яке жанрове різноманіття у своїх публікаціях пропонує пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ?
Звісно, ми пропонуємо для нашої аудиторії новини, інтерв’ю, репортажі та анонси. Щотижня ми висвітлюємо виїзди єпископа на парафію, до якої його запрошують. Архиєрей, звичайно, їде з певним посланням, яким хоче поділитися. Тоді твориться жива комунікація, коли очевидці не тільки читають, але й бачать і чують наочно його повідомлення.
Господь постійно посилав апостолів йти і проповідувати про Нього, оголосити Добру Новину. А тому у наших повідомленнях не може бути жовтої преси (усміхається). Там є актуальне і корисне для душі. Коли людина переживає війну і бачить багато невтішних новин, це деморалізує, забирає її сили. Натомість такі добрі новини про духовність, про присутність Бога дають відчуття єдності, що інші є поруч з тобою, і ми всі є разом. Тоді вже не так важко, бо важкість приходить, коли є самотність, а легкість тоді, коли ти відчуваєш, що поруч з тобою є ще хтось. А тому наша пресслужба старається відчувати, що люди потребують, і про це інформувати.
Якою є співпраця пресслужби з іншими медіа, зокрема регіональними, обласними та всеукраїнськими?
Коли мене покликали до цього служіння, я почав досліджувати і побачив, що насправді є партнери, які мають ту саму ціль, що й ми, і дійсно готують новини на релігійну тематику. Я свідомий того, що не може кожного дня на “ТСН” йти слово одного із владик, адже у світських ЗМІ трохи інша мета інформації. Але недобрим є те, коли духовна частина людини повністю ігнорується. Ми не можемо її ігнорувати: коли мені важко всередині, це буде виявлятися назовні.
Тому важливою є ця співпраця ЗМІ з церквою у забезпеченні духовної складової людини. Чудовими є, наприклад, розмови журналістів з капеланами. Ці бесіди демонструють актуальні свідченнями про реалії, в яких ми живемо, і в тих реаліях є, звичайно, духовна складова.
Минулого року до Дня журналіста - 6 червня - ми провели зустріч із журналістами з різних ЗМІ, інформаційний агентств Львова. Це була дуже тепла зустріч, на якій були присутні митрополит Ігор та владика Володимир, наша пресслужба та безліч журналістів: і з “Гал-інфо”, і з Католицького університету, з Львівської міської ради. Їх усіх об’єднала спільна справа і вдячність за це, тобто - молитва. Для багатьох наша зустріч стала гарною подією просто побути, без жодних обговорень стратегій комунікації чи подальшої роботи.
Господь творив спільноти і в тій спільноті кожен відчував себе на своєму місці, що він є прийнятий і це гарно. Тому ця подія - це також приклад творення тих зовнішніх відносин Львівської Архиєпархії УГКЦ.
Часто журналісти помиляються у своїх матеріалах у питаннях церковного життя. Поділіться, будь ласка, ключовими порадами для медійників щодо правильної комунікації на релігійні теми.
Головна моя порада - не боятися звертатися та питатися, а якщо хтось відмовив у відповіді, то шукати далі. Є така Євангельська мудрість, яка може бути гарною порадою для журналістів: хто шукає - той знаходить, хто стукає - тому відчинять.
Я насправді думав про якісь вишколи, зустрічі, на яких журналісти могли більше пізнавати релігійний контекст, щоб згодом уже не треба було нічого питатися, а вже вони самостійно знали, як все подавати. У релігійній тематиці, як і будь-якій іншій, важливо також перевіряти інформацію, звертатися до різних джерел. Адже тут йде мова про відповідальність, прозорість, правдивість, максимальну об'єктивність.
Чи повинна існувати певна освітня програма, спецкурс для журналістів, які прагнуть працювати у сфері журналістики, яка висвітлює духовенство?
Сьогодні це великий недолік, що немає факультету, який би виховував людей, які бажають працювати в такій сфері. Водночас, церковні структури все активніше розвиваються в медійному плані. Вони потребують кваліфікованих журналістів, які би мали вже відповідні знання, проте немає інституцій, які би цих людей виховували.
Буду чесний, що хотілося б, щоб питання висвітлення церковного життя журналісти вивчали. Але ми ж розуміємо, що кожна праця має бути винагороджена. А якою є перспектива роботи в релігійних медіа? Люди працюють у релігійних медіа, бо люблять цю справу. Робота пресслужби церкви ґрунтується на засадах служіння і любові.
Щонеділі митрополит Ігор та владика Володимир виїжджають до різних парафій. Ми зі своєї сторони намагаємось висвітлювати усі події, у яких вони беруть участь. А тому наші журналісти у неділю їдуть разом із ними, жертвують своїм особистим часом, аби підготувати матеріали. Ця праця не входить у їхні робочі години.
Робота в релігійній журналістиці - це особистий вибір. Він містить бажання та зацікавлення, адже якщо цього немає, то не буде й особистого і професійного розвитку.
Якщо поглянути на обов’язки Пресслужби Святого Престолу, то вони часто передбачають ретельне трактування різних висловлювань Папи Римського Франциска. Яким натомість є рівень модерування та цензурування публікацій пресслужби Львівської Архиєпархії УГКЦ?
Пресслужба є голосом владики. Є така посада, як речник Львівської Архиєпархії УГКЦ, який “рече”, тобто з церковнослов'янської говорить, у цьому випадку від імені Митрополита. Я отримав благословення від Владики Ігоря, аби я як керівник пресслужби міг давати коментарі від імені Архиєпархії про різні події. Це зручно для журналістів, які можуть безпосередньо одразу до мене звертатися. Також це спрощує роботу для владик.
Натомість конкретні священнослужителі є вільними у своїх публікаціях та висловлюваннях. Кожен священник покликаний навчати через Слово, говорити те, що стосується Божого Слова та Віри. Натомість, якщо він говорить речі, які можуть нашкодити церкві та людям, говорить єресь (неправду про вчення Христової церкви), то владика спілкується з ним і може тимчасово призупинити його священнодіяння.
Тобто не скасовується священство, бо його не можна скасувати, а призупиняються священнодіяння, тобто він не може служити Літургії, сповідати, уділяти таїнства, а також позиціонувати свої висловлювання від імені Церкви. Такий процес є не покаранням, а своєрідною терапією, яка дозволяє усвідомити помилки та переосмислити свою діяльність, яка могла шкодити вірянам.
Священники вже є свого роду комунікаційниками, які постійно беруть участь в роботі з громадськістю, відчувають її настрої. Наскільки священнодіяння допомагає Вам у роботі в пресслужбі, підживлює для творчої роботи журналіста?
Для мене на першому місці є не робота в пресслужбі, а саме священство, бо саме воно пояснює комунікацію з людьми, а не навпаки. Священнодіяння, звісно, допомагає, бо коли ти близький з людьми, то ти їх знаєш. А коли знаєш людей, то знаєш, як до них промовляти і тоді твоя інформація буде корисна для них. А якщо вона корисна - то вона змінює. Наприклад, щовівторка Митрополит Ігор пригадує усім вірним про піст у наміренні перемоги України та про захист наших воїнів.
У цьому контексті слід згадати наш проєкт на підтримку беатифікаційного процесу Митрополита Андрея Шептицького, тобто його хочуть проголосити святим. Є різні конкретні критерії, за якими ухвалюють це рішення. Наприклад, має бути заступництво цієї людини, тобто коли люди, які молилися до нього і мають вислухану молитву, пережили божественну дію, як-от: зцілення, оздоровлення. Тоді ця людина проголошується святою.
На підтримку цього процесу ми організували проєкт “Дорогою до святості”, у рамках якого готували серію публікацій про духовний шлях будівничого УГКЦ. У крипті Собору Святого Юра, де поховані останки Митрополита Андрея Шептицького, є великий зошит, у якому люди пишуть свої прохання або вислухані молитви за заступництвом Митрополита. Проєкт полягав у тому, аби представити ці прохання вірян, їхні вислухані молитви більшій аудиторії. І думаю, що було би гарно, якби люди продовжували зараз свідчити про те, як Бог діє в їхньому житті.
Розмовляла Марічка Твардовська
