5 вересня 1924 року націоналісти з УВО у Львові здійснили замах на президента Польщі у відповідь на окупаційну політику та утиски українців у Галичині
Того дня львівська поліція працювала у посиленому режимі, адже на відкриття ярмарки “Східні торги” у Львові мав прибути президент Польщі Станіслав Войцеховський.
Це вперше за три роки, після того як у 1921-ому у Львові робили замах на Пілсудського, найвищий очільник Польщі відвідав місто. Войцеховський був прихильником жорсткого вирішення питання нацменшин.
Маршрут президента напередодні надрукували у львівських газетах, щоби якомога більше людей могли побачити державного лідера.
По обіді кортеж президента вирушив до центру міста вулицею Коперника. Сам Войцеховський їхав у відкритій кареті, запряженій шестіркою коней. Попереду і позаду – кінні гвардійці з шаблями наголо. Тисячі людей, які зібралися вздовж вулиці, махають капелюхами і руками, вигукують «Нєх жиє!». 55-річний Войцеховський, стоячи з циліндром у руках, вітає львів’ян поклонами.
Серед тріумфуючого натовпу чекали двоє бойовиків УВО – 19-річний Теофіл Ольшанський і 24-річний Микола Ясінський.
Ольшанський, ледве випроставши руку в щільному натовпі, кинув пакунок просто під копита коней. Але бомба не спрацювала, а лише шипіла та диміла.
Президент Войцеховський зблід. Візник розвернув карету й погнав коней назад по Коперника, що врятувало президента, адже далі по вулиці із потужнішою бомбою чекав Ясінський. Поліція й агенти в цивільному оточили місце замаху, відтісняючи людей.
Найдивніше – ніхто так і не помітив, хто кинув бомбу. Дочекавшись, поки розсмокчеться щільний натовп, Ольшанський спокійно пішов собі. Через кілька днів він уже був у Німеччині, згодом опинився у Гондурасі, а помер в Філадельфії.
Сконструював вибухові пристрої інженер Федір Яцура, головний піротехнік підпілля УВО. Готуючись до атентату, він випробував близько сотні зразків вибухівки. Яцура дуже тяжко переживав невдачу замаху, бо вважав це своєю провиною.
«Годі переповісти, що я тоді вислухав [від керівництва УВО]. «Нездара», «недбалюх», «незнайко в своїм ділі» – це ще найделікатніші епітети. Погрожували поставити мене під суд УВО за те, що занапастив атентат», - написав Яцура у своїх спогадах.
Однак польські військові експерти, слова яких цитувала львівська преса, високо оцінили простоту й ефективність бомби. А міжнародний резонанс примирив лідерів УВО з невдачею, адже завданням було не стільки вбивство президента, скільки демонстрація українського спротиву польській владі.
Проект Локальна Історія.
