Отже, фронт постійно потребує дронів. Здається, про це знають усі небайдужі до стану справ на полі бою.
Яким чином безпілотники бюджетним коштом з’являються в пілотів ЗСУ на передовій – про це описано в першій моїй статті.
Що ж найбільше заважає виробникам БПЛА та перешкоджає здійсненню закупівель? З якою фізичною небезпекою для себе і власного бізнесу зустрічаються ті, хто під час повномасштабної війни зуміли розгорнути виробництво дронів? Про це та про шкоду від відсутності «червоних ліній» представників окремих медіа читайте в цій статті.
Яким чином з’явилися виробники дронів
Це питання було вже порушено в першій статті. Ніякого комплексу виробництва безпілотників півтора року тому в Україні не існувало. «Волонтерські гаражі» були. Збірки на кухнях у післяробочий час, деталі з «Аліекспресу». Може, в уяві читача це якісь виробничі магнати взялися складати серійні безпілотники? Почали продавати їх за бюджетні кошти, користуючись певними зв’язками у владі? Розчарую. Ще якісь два роки тому люди, причетні до виробництва чи закупівлі дронів, займалися цілком іншими справами – рітейлом, зв’язком, бурінням надр, організацією івентів. У кращому випадку – авіаційними моделями чи політичними консультаціями. Гадаєте, «Мавіки» та «Аутели» сьогодні продають місцевим радам та військовим частинам ті, хто були їх дилерами два роки тому? А от і ні, це колишні автодилери, менеджери з продажу та митні брокери. Переважна більшість із вчорашніх простих громадян, а нині постачальників чи виробників дронів взялися за це тільки тому, що хочуть зробити власний внесок у перемогу. Вони створили нові підприємства, налагодили постачання деталей, ходіння по «паперових арміях», організували школи пілотів, випробовування і решту інших питань.
Ну от вам, для розуміння тонкощів явища, типова (зовсім не топова) ситуація минулого літа. Розмова на заході України з одним із виробників дронів, доволі непоганої, за відгуками пілотів, моделі. Вийшли на виробництво 100+ штук на місяць, «канал» з постачання запчастин до кінця року є. Але як тільки ми попросили продати нашій військовій частині місячну норму дронів – відразу отримали відмову. Цитую: «Я працюю лише з благодійними фондами, з бюджетом не працюватиму, бо «прилетить». І не допомогли ніякі поради зареєструвати юрособу в Закарпатті, продати ФОПу, а вже тоді цей ФОП вийде на торги й укладе угоду з військовою частиною.
Інша типова ситуація. Виробництво круте, є свій полігон для випробувань. Але на торги власник не хоче йти. Знову цитую: «З бюджетом мати справу – це треба сертифікуватися, організовувати випробовування, а ще податкова, навіщо мені це все? Працюю для певного спецпідрозділу, через благодійний фонд або готівкою, бюджет не цікавить». Цього виробника, до речі, вдалося переконати – він зараз працює з бюджетом.
І було кілька таких виробників, ресурс яких дозволяв найняти інженерів, протестувати моделі, утримувати власну пілотну школу. Проте вони навідріз відмовилися робити будь-які кроки, щоб збільшити кількість «літачків» і підготувати папери для того, щоб податись на державні закупівлі. Випускають за свої кошти, мають право розпоряджатися на власний розсуд.
Проте ще раз висловлюю подяку тим, хто допомагав створювати «технонянь» у Міноборони, «протискав» правильні рішення у ГШ, переконував виробників «йти на бюджет» та допомагав із організацією децентралізованих закупівель.
Так чи інакше – процес йшов знизу, бо чимало відповідальних громадян зуміли переорієнтувати свою діяльність чи бізнес.
Цьому сприяло кілька факторів: донати для волонтерських фондів впали, потреба дронів на фронті збільшилась неймовірно. Відтак, частина з таких виробників все ж змушена була збільшити кількість вироблених безпілотників, залучаючи при цьому гроші з бюджетів усіх рівнів.
А ще треба було навчити себе і персонал постійно вдосконалювати свій дрон чи лінійку дронів, замінювати в процесі замовлення силу-силенну деталей на свій страх і ризик. Проте завдяки саме цьому процесу в нас на фронті є «зоопарк» безпілотників у кількості, більшій у десять разів, аніж рік тому.
Що є важливим для виробника безпілотників
Здається, це очевидно, але все ж таки напишу про це. У першу чергу, для виробника дронів важлива безпека. Навіть не так фізична безпека власника чи менеджера, як організованого виробництва та складів з продукцією. Бо ж від ворога прилітало і вже не раз. Причому навіть у менш чутливі для русні підприємства. Ворогові ракет і шахедів не шкода. Як тільки вдається зібрати інформацію, що, наприклад, десь у підвалі шиють форму для ЗСУ – туди одразу ж прилетить. А тепер уявіть «увагу» за адресами виробництва безпілотників !
У сфері виробництва дронів прийнято обмінюватися ідеями, інженерними задумами щодо, наприклад, пропелерів чи коректної роботи відеопередавачів. А ще – інструкторами та полігонами для навчань, термінами проходження випробувань й особливостями роботи з бюджетом. А ще – проблемами, отриманими від нинішнього виду діяльності. Тому коли в погоні за хайпом журналісти одного з видань узялися за виробника дронів «Периметр», кожен з тих, хто виробляє аналогічну продукцію, задумався.
Як журналісти своїм «розслідуванням» знищували виробництво дронів
Короткий опис справи такий. Завдяки зв’язку з автором цієї статті якість виробленої продукції ТзОВ «Периметр» у вигляді дронів «Вій» було піддано сумніву. Звісно ж, медійники не пишуть прямо, що «невідомо чи взагалі ті дрони були виготовлені». Бо це була б відверта брехня. І про закупівельну ціну вони теж не пишуть, але натякають, що «це ж на них як заробити хотіли». І безпілотниками той «Периметр» усі 20 років діяльності до того ніколи не займався. І це ж як підозріло, що дрони від невідомої раніше дронової «товки» дісталися саме одній бригаді ТерО.
Майстри російської пропаганди – від кісєльова до сімоньян – вчать: «Не важливо, що і як ти робиш. Важливо, що про це напишуть і покажуть». В окремих українських медіасередовищах і під час війни нічого не змінилося. Таке життя.
Що ж, знайомтеся всі, особливо журналісти «Львівмедіа», – дрон «Вій» від ТзОВ «Периметр». Серед «дроненфюрерів», себто втаємниченого народу, – «хвостатик» чи «вухастик». Як на 2023 рік, навіть другу половину року – майже революційне рішення за рахунок «рознесення» антен.
Чи знав редактор, який затвердив псевдорозслідування про те, що це той самий дрон, котрий сотнями роздає один дуже шанований мною фонд? Ну ось тут, і ось тут вони. Не схожі, а точнісінько, стовідсотково ті. Ну, напевне ж, знав. А те, що ці дрони, які на фото, і дрони, котрі постачало ТзОВ «Периметр», робляться на одному і тому ж, так би мовити, виробництві? Руки, що тримають паяльники і роблять дрони «Вій», – одні і ті ж? Як таке може бути? А у сфері виробництва безпілотників багато чого трапляється.
«Соупаденія» продовжимо. Постачальник складових частин для цього дрона один і той самий. «Деталюшок», які треба в складносумнівний, проте ефективний спосіб завезти з Китаю. Та врешті-решт, навіть інструктори, які навчали і навчають літати на безпілотнику «Вій»… Вони одночасно на тому ж полігоні, вчили літати і на виробах «Периметра», і на інших безпілотниках, розданих благодійним фондом. Бо однаковісінькі ж дрони. І як це саме одна бригада ТерО отримала дрони «Вій» і від поважаного благодійного фонду, і від громад?
Тобто, ще раз. Щоб цього разу не було припущень, якими рясніє «розслідування». Дрони, які закуповували громади і передавали різним підрозділам ЗСУ («погані або неіснуючі», на думку працівників згаданого медіа), і дрони, які закуповував благодійний фонд (умовно кажучи – «хороші» дрони), робляться в одному й тому ж місці. Одними й тими ж працівниками. За одними й тими ж кресленнями.
Ну, ок, щось із цього не знав редактор і не відали журналісти «розслідування», яке тиражнулося медійними бульбашками різних бізнес-груп. Звернули лише увагу на зв’язок десятилітньої давності, мовляв, ось де вона, корупція, криється. Далі реєстри було ліньки читати. А дарма. Бо 10 років тому хтось комусь помічник, 5 років тому вже іншого поважного чоловіка бізнес-партнер. І бачте, сьогодні одні й ті ж дрони ж виготовляють. Дивна вибірковість.
Зате редактори й журналісти зробили все, аби читач засвоїв, що дрони «Вій» від ТзОВ «Периметр» – лайно, тому що це корупція, бо їх робить помічник депутата в минулому. А от дрони «Вій» від благодійного фонду – зовсім, зовсім інша справа. «Отара то одна, та ваші вівці іншу траву їдять» – кажуть на Гуцульщині.
Як гадаєте, чи цим «розслідуванням» журналісти допомогли сфері дроновиробництва? Чи буде в таких умовах виробник далі продовжувати роботу над новою моделлю, організовувати її випробування, сертифікуватися? Шукати іншу юридичну адресу виробництва, замість майстерно «підсвіченої» в медіа?
Справа навіть не в посиленій увазі правоохоронної системи. В Україні бізнес і не за таке можуть притиснути. Але думка кинути все це і займатися в житті чимось іншим без дронів – точно зʼявиться. Бо так, виявляється, безпечніше, хоча б шахед не прилетить.
А зрештою, та хай нам німці дрони виготовляють. От два роки розмов і нарешті завод – 1000 дронів на рік.
Як гадаєте, чи здатні вибачитися головред і журналісти? Ну, мають же право на помилку, хіба ні?
Чи «доганяють» самоврядування за закупівлі дронів за бюджетні кошти ?
Ще й як. Начебто і війни нема. Ще раз: на війні дрони потрібні як повітря. Правильніше: потрібні комплекси БПЛА, де все разом – від управління до плати ініціації. А ще краще було б – з боєприпасами, от тільки держава не дає цього поки що нікому. Якби там не було, на фронті однаково, звідки той дрон взявся. І тут самоврядування здатне краще від Міноборони чи Мінстратегпром реагувати на запити частин. Навіть не так – може на прохання ротного чи комбата взяти в постачальника дрони «вперед» і віддати військовим. Бо потрібні дрони вже й одразу, а на закупівлю мине час від трьох тижнів до півтора місяця. Але якщо медіа будуть «доганяти», то в багатьох голів місцевих рад таке бажання зникне. У кращому випадку, дадуть військовим частинам гроші, нехай вони самі собі купують.
Яскравий наступний приклад – розслідувачі з «Твоє місто» знайшли, як Славська селищна рада закупила безпілотників на суму 28,4 млн грн, начебто ще й із переплатою на 5 млн грн. А переплату вирахували, взявши за основу ціни інтернет-магазину. От тільки чомусь він, цей магазин, на ці відкриті торги не вийшов. Податки то ж треба платити, готувати звітність, навіщо це йому? Так буває, в інтернеті багато чого можна знайти, постмодерн він такий. А щоб читач остаточно повірив, що переплата була, продемонстрували переписку із зовсім іншим учасником саме цих торгів на безпілотники. Те, що частина цих дронів, якщо не всі, вже на фронті, не зацікавило нікого з дійових осіб цього спектаклю. Ані «слідчих» від медіа, ані учасника доволі значної групи постачальників «Мавіків» та «Аутелів», котрий оскаржував цю закупівлю. Результату досягнуто: тепер інші голови рад десять разів подумають, чи їм це потрібно. Перед тим, як піти на порушення – взяти один, десять, двадцять дронів наперед, бо хлопцям на фронті вони вкрай необхідні.
І все-таки, або На завершення
Ми зараз із вами не в мирній європейській державі. Ми, на жаль, у воюючій Україні, яка на фронті гостро потребує комплексів БПЛА різних видів. Котрі необхідно вдосконалювати швидше, аніж встигають їх провести «по паперах» в офіційні серії і поставити за офіційним контрактом.
Але саме зараз критичний час. Усі, хто виробляє дрони, смертельні для ворога, це – опора ЗСУ. Бізнес, що навчився постачати БПЛА коштом публічних фінансів, – рідкісне явище, але це справді щастя для кожного військового підрозділу. Усі голови рад, які всупереч законодавству, закуповують дрони через бюджет – надійні партнери роти/батальйону/бригади.
Ким є для мене ті власники бізнесу і голови місцевих рад, які (швидше, аніж держава) забезпечують безпілотниками військовий підрозділ, у якому я та мої побратими несуть службу? Усі вони – надійні друзі й помічники. Мої та всіх офіцерів, сержантів і солдатів, котрі мають дотичність до застосування дронів на полі бою.
А що там казатимуть чи писатимуть про те, звідки й де бралися дрони, які кують перемогу? Історія, а не журналістські «псевдорозслідування» розсудять нас за те, що ми робимо.
У наступній статті – перспективи дронобудування і закупівель через бюджет ще у 2024 році. Читайте, буде цікаво…
Автор: майор Сил ТрО ЗСУ, Ганущин Олександр.
