Слухай онлайн
Культура  |  Історія

Будинок повітового суду в Самборі - запустіння в рожевих тонах

Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
1/14
Цей австрійський ґмах в Самборі важко не помітити - велична імперська споруда в сецесійному стилі височіє в самісінькому центрі міста навпроти найжвавішого перехрестя.

Мені не раз доводилось минати цей пишний дім і завше кортіло подивитись, що ж там за вхідними дверима, над якими красується напис “Університет”. Днями, минаючи погруддя Івана Франка, я помітив, що двері університету відчинені! Біля клямки висіла колодка з ключами - як не скористатись нагодою, щоб навідатись в таку помпезну пам’ятку!

Пригадав, що тут в 1909-му році, на місці давнього монастиря бернардинів, австрійці збудували величну будівлю повітового суду і в’язницю поруч. Щоб засуджені далеко не ходили, очевидно.

У різні часи приміщення суду посідали всілякі установи — за совітів тут знаходилась військова частина, за України відкрилась філія Дрогобицького педагогічного університету.

Переступивши поріг кам’яниці, я зрозумів, що студентів тут давненько не було. Гламурно розмальований в рожеві кольори "кафкіанський Замок" зустрів мене пусткою, лиш на карнизі під стелею сиділи двійко голубів і вуркотали, не зважаючи на чужинця. Будинок ще в доста доброму стані — лиш в одному місці обвалився тиньк, очевидно десь протікає дах. Є сліди якихось відвідувачів, про що свідчать ґрафіті.

Перейшовись порожніми кімнатами, гулкими коридорами, визирнув крізь розбите вікно на подвір’я - воно уже почало буйно заростати кущами і травою. В колишньому університеті ні меблів, ні книжок - лише непотріб та унітази в клозеті.

Загалом, буде дуже шкода, якщо такий чудовий будинок не загосподарюють, бо це не лише мури і вікна. Це спадок кількох поколінь галичан, спадок іншої епохи. Але, якщо ним не займатись, не опікуватись - чудова пам’ятка дуже швидко перетвориться на румовище в самому центрі старовинного Самбора. І це буде незворотна втрата.

Богдан Волошин, проект Локальна Історія.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");