У зв’язку з подіями останніх місяців у світі тема Великої пандемії «Чорної смерті» отримала нове життя у медійному просторі.
Про це йдеться у матеріалі Світлани Урядник, яка присвятила не один рік вивченню цієї теми, опублікованому на Facebook-сторінці Symbolon.
Хоча пройшло декілька століть, за які світ зазнав грандіозних змін, без особливих труднощів можна відшукати багато аналогій у подіях минулих та сьогоднішніх.
Особливо цікавим аспектом є поведінка людей у часи ймовірного наближення смерті.
Однозначною причиною катастрофи для представників різних релігій виступав гнів Всевишнього. Поряд із цим появу чуми пояснювали «поганим повітрям» – міазмами або особливим розміщенням Сатурна, Юпітера та Марса.
В одних містах люди зачинялися в будинках і намагалися уникати оточуючих, в інших навпаки – виходили на грандіозні процесії, чим лише загострювали ситуацію. Уявлення про поширення хвороби через «міазми» спонукало до розведення великих вогнищ з метою очищення повітря, як от в Авіньйоні за наказом папи Клемента VI (1342-1352).
Більш заможні представники покидали міста на певний час. Джованні Боккаччо (1313 – 1375) у своєму «Декамероні» дуже гарно розповів устами 10-и втікачів від мору в Флоренції по 10 історій на кожні 10 днів самоізоляції.
Інколи стихійним втечам протиставлялося організоване переміщення у безпечні райони. Особливо це стосувалося правителів та високопоставлених осіб. Так, коли 1348 році «Чорна смерть» охопила середземноморське узбережжя Піренейського півострову, то «двір переїхав в Арагонію, куди не проникла зараза». Таким же чином пізніше поступали і в Англії. З появою чуми в Лондоні (1348 рік) у супроводі численної свити та прислуги королівська сім’я сховалася у Вінздорському замку.
Дослідники говорять про невипадкове вживання у багатьох мовах світу усталеного виразу «тікати як від чуми». Справді, під загрозою мору люди спішно залишали обжиті місця і відправлялися на пошуки більш безпечних.
«Чумні лікарі» – добре відомі нам своїми костюмами та масками, в які напихали пахучі трави. Вони повинні були стримати зараження лікаря тими самим «міазмами». Пересічні мешканці наслідували поведінку лікарів і теж ходили з пучками пахучих трав. Згодом це ще й допомогало перебити жахливий трупний запах. У Венеції зачумлених ізольовували на острів св.Лазаря, звідки і пішла назва «лазарет».
Стрімке поширення хвороби, безсилля лікарів та величезна смертність призводили до впадання у крайнощі релігійного світосприйняття. Середньовічна людина вважала мор покаранням за гріхи і окрім ревного звертання до Бога, з новою силою відродилися такі явища як хода фанатиків – флагелантів.
Вони переміщувалися з міста у місто, при цьому піддаючи своє тіло жорстокому побиттю.
У 1349 році одна з таких процесій навідала місто Шпаєр у Швабії. 200 учасників детально продемонстрували містянам свої методи очищення від гріхів. Двічі на день флагеланти ходили по вулицях, співаючи псалми під звуки дзвонів, а коли досягали певного «місця покаяння», роздягались та знімали взуття. Влягаючись на землю у вигляді хреста, приймаючи позу, що відповідала гріхам, за які вони просили прощення:
• за подружню зраду – обличчям донизу;
• порушники клятви – на боці із трьома піднятими до верху пальцями і т.д.
Після цього екзекутор роздавав кожному по заслугам. Видовище справляло неабияке враження на очевидців, тому досить непогано відображено у джерелах.
Пік флагелантства припадає на 1349 рік. Але такий крайній прояв релігійного фанатизму почав неабияк турбувати церкву, тому того ж 1349 році папа Клемент VI спеціальною буллою оголосив заборону на рух.
Як завжди у часи великих катастроф, окрім способу вижити, люди вдаються до пошуку винних. Вважаючи, що це врятує та відкличе біду. Тавро накладалось на прокажених. У співпраці з ними звинувачували євреїв. Європою прокотилась хвиля єврейських погромів на фоні нібито «зізнань» у отруєнні криниць. У тих містах, де євреїв не було, під опалу народного гніву потрапляли могильники.
Наслідком та знаковим проявом уявлень тієї епохи став жанр європейської культури «Танок смерті» (Dance Macabre), де вона постає візуалізованим персонажем у вигляді муміфікованого трупа, женця або мисливця з аркебузою. Але це вже зовсім інший, не менш захопливий сюжет…
Нагадаємо, раніше Гал-інфо розповідало про моторошно-веселі танки і чому в середньовіччі любили зображати Смерть.
