З початком повномасштабного вторгнення окупантів на територію незалежної України ми ще більше зрозуміли хто такі росіяни і скільки біди вони наробили в усьому світі.
З 2014 року найкращі сини України у боротьбі за незалежність віддають свої життя, в той час як окупант вбиває та руйнує усе на своєму шляху – лікарні, дитячі садки, освітні заклади, спортивну інфраструктуру тощо. Серед багатьох загиблих на війні з країною-терористом є і чимало професійних спортсменів. До слова, у спорті, як і в багатьох інших сферах, зараз триває відчайдушна боротьба, щоб представників країни 404 не було ніде, в тому числі і на Олімпійських Іграх у Парижі. В окремих видах спорту орків у спортивному плані вдалося відкинути назад від цивілізованого світу, а інші федерації перебувають під російським впливом та роблять все можливе, щоб спортсмени з росії та білорусі змагалися під нейтральним прапором.
Немає сумнівів у тому, що Міністерство молоді та спорту України, НОК України та окремі федерації чи асоціації від себе принаймні намагаються зробити усе можливе, щоб на європейських та світових стартах представників країни переляканих рабів не було. Найгірше те, що через російський вплив страждають наші спортсмени – саме ті, які важко тренуються під час повітряних тривог, часто змінюючи спортзали на безпечніші підвальні приміщення. Страждають не тільки під час тренувань, а й під час офіційних змагань. Останній приклад – борчиня Аліна Грушина, яку засудили на останньому ліцензійному турнірі в Туреччині і водночас позбавили олімпійської ліцензії. У діях Аліни арбітри тричі «побачили» смикання за волосся суперниці і у підсумку її несправедливо і цинічно дискваліфікували. І немає сумнівів у тому, що проросійська UWW (міжнародна федерація боротьби) доклала до цього руку.
На жаль, за багато років української незалежності наш спорт русифікувався і при чому не тільки російською мовою, а й ще й російськими спортсменами та тренерами. Спортивна боротьба – чи не найяскравіший приклад як це відбувалося раніше. В той час як українці буквально «з’їдали» один одного на килимі, колишній головний тренер збірної України з боротьби Руслан Савлохов, до слова, осетин за національністю, до складу першої збірної України з боротьби включив переважну більшість росіян, які в прискореному порядку отримували громадянство України – Володимир Тогузов, Ельбрус Тадеєв, Заза Зазіров, Сагід Муртазалієв, Ібрагім Алдатов, Мераб Валієв, Вадим Тасоєв, Дзамболат Тедеєв та інші.
Так, чимало з них мали яскраву кар’єру в Україні, чимало з них добилися серйозних результатів на міжнародній арені, однак виникає питання наступне: а де ці хлопці зараз і чи не повернулися вони туди, звідки і приїхали до України? А чи не підтримують вони зараз режим країни-агресора?
Яскравий представник спортивної боротьби – олімпійський чемпіон Афін осетин Ельбрус Тедеєв. Після завершення спортивної кар’єри Ельбрус пішов у політику, де став членом Партії регіонів з 2007 року. У Вікіпедії чорним по білому написано за що голосував титулований спортсмен: ратифікацію харківських угод, які продовжували термін перебування військової бази Росії в Севастополі на 25 років, диктаторські закони - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова, а також голосував за антиукраїнський закон Ківалова-Колесниченка. В борцівських колах також говорять про любов Тедеєва до президента Януковича та підтримку московського патріархату.
До слова, двоюрідний брат Ельбруса Тедеєва Дзамболат Тедеєв, який свого часу виступав за Україну і був чемпіоном Європи, повернувся в росію, де був головним тренером чоловічої збірної з вільної боротьби. За інформацією Вікіпедії, Дзамболат Тедеєв внесений в санкційний список України.
Багаторічний тренер збірної України Руслан Савлохов, який і став запрошувати росіян до України, в одному з своїх інтерв’ю у 2019 році чомусь не захотів говорити про політичну діяльність свого підопічного Ельбруса Тедеєва:
«Я б не хотів давати оцінку політичній діяльності Ельбруса. У мене може бути своя думка, але нехай вона залишиться при мені. Можу сказати: розумію, що таке політика і саме тому завжди намагався триматися від неї подалі», - сказав Руслан Савлохов Главкому у листопаді 2019 року.
В той час, коли б кожен адекватний українець політичну діяльність Тедеєва помножив на нуль і її ганебно розкритикував, Руслан Савлохов на цю тему вирішив нічого публічно не говорити.
До слова, на публічні заходи, а саме отримання державних нагород, Руслан Сосланович полюбляв приходити у вишиванці, а от публічно спілкувався мовою нашого окупанта. Цікаво, а якою мовою проводить тренування Руслан Савлохов, працюючи на державній роботі тренером у київській ШВСМ? Цікаво, а Ви десь бачили його публічний виступ чи пост в соцмережах про засудження війни в Україні?
В умовах повномасштабної війни, мабуть, неправильно буде залучати до тренувального та, щонайголовніше, до виховного процесу наших дітей росіянина, який виховав багатьох російських спортсменів в Україні, чимало з яких, ймовірно, повернулися додому та про війну публічно не кажуть жодного слова… І саме в цих спортсменів чимало ресурсів, в тому числі і грошей, вклала саме наша держава.
На превеликий жаль, боротьба – далеко не єдиний вид спорту, куди запрошували росіян, щоб вони займали місце українців. В умовах повномасштабної війни ми повинні робити усе можливе, щоб росіян не було взагалі ніде в цивілізованому світі і, щоб вони не мали жодного впливу на наших спортсменів. Особливо тих, які лише вчаться та формуються як особистості.
