Слухай онлайн
Історія

День в історії - 130 років тому народився Євген Коновалець

1891 року, народився Євген Коновалець - український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, засновник Організації українських націоналістів.

Євген Коновалець (фото: Центр досліджень визвольного руху)

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року у с. Зашків нині Жовківського району Львівської області. У 1901-09 навчався в Академічній гімназії у Львові. З 1909 вивчав право на юридичному факультеті Львівського університету. В 1910 брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові. В 1912 став секретарем львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організації місячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади», З 1913 як один з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 як представник від студентства входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП (гол. К. Левицький).

На початку Першої світової війни 02.8.1914 був мобілізований до австрійської армії (19 полк. Крайової оборони Львова). В червні 1915 під час боїв на Маківці потрапив у російський полон. У 1915 – на початку 1916 перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а з кін. 1916 – у таборі в Царицині (тепер Волгоград). Після Лютневої революції 1917 в Росії разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) А. Мельником, І. Чмолою, Р. Сушком, В. Кучабським, Черником розгорнув широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців. У вересні 1917 втік з табору і незабаром добрався до Києва.

У жовтні-листопаді 1917 спільно з Р. Дашкевичем та ін. членами Галицько-Буковинського Комітету сформував Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки. В січні 1918 після проведення реоргaнізації Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців його було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня – на початку лютого 1918 частини Січових Стрільців відзначились у ході придушення антидержавного заколоту в Києві та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста. В період діяльності Української Центральної Ради Січові Стрільці на чолі з Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності; 1-2.3.1918 стрілецькі частини під командуванням Коновальця спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України звільнили від більшовиків Київ.

З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського полк Січових Стрільців 1.5.1918 на вимогу німецького командування було роззброєно і розформовано. Коновалець залишившись у Києві, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи по створенню нової стрілецької частини. В кінці серпня 1918 отримав від гетьмана П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком в Білій Церкві. В листопаді 1918 Січові Стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П. Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 розбили гетьманські частини. В 1918-19 командував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Після прийняття 6.12.1919 на нараді Головного Отамана з представниками уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних частин, Коновалець видав наказ по самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців. У листопаді 1919 потрапив у польський табір для військовополонених у Луцьку. Весною 1920, звільнившись з ув'язнення, перебрався в Чехословаччину. Намагався у порозумінні з С. Петлюрою організувати з колишніх бійців УГА і українських полонених з таборів у Італії військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях.

В цих обставинах в липні 1920 Коновалець здійснює заходи по створенню принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 за його безпосередньою участю було створено Українську Військову Організацію. 20.7.1921 повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Він був співорганізатором Другого Зимового походу Армії УНР.

З грудня 1922 був змушений жити в еміграції у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. В листопаді 1927 за його ініціативою на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої грунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28.1-3.2.1929 на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні було створено Організацію Українських Націоналістів, головою проводу якої було обрано Коновальця.

У кін. 1920-x - на поч. 30-х рр. він організаційно зміцнивши УВО і ОУН, встановив контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції.

Здійснив ряд заходів внаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій в Франції, Бельгії, Канаді. За його безпосередньою участю в Америці були засновані Громади Українських Стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України в США і Українському Національному Об'єднанню в Канаді. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи по підготовці старшинських кадрів для української армії в Польщі, Чехословаччині, Австрії.

Інфографіка - Олена Бринь, Гал-інфо.

Діяльність Коновальця по розбудові ОУН, яка користувалась всезростаючою підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у Лізі Націй та постійні заходи по налагодженню націоналістичного підпілля в УСРР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.

23.5.1938 він загинув у Роттердамі (Голландія), відкриваючи пакет, в якому знаходився вибуховий пристрій, переданий йому агентом радянських спецслужб Судоплатовим. Похований на кладовиці Кросвік у Роттердамі.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ