Слухай онлайн
Історія

День в історії - 80 років тому помер Богдан Лепкий

1/2
21 липня 1941 р. у Кракові помер Богдан Лепкий, поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, публіцист, художник, видавець, громадський діяч.

Про це інформує спільнота Календар українця.

Народився у с. Кривеньке на Тернопільщині 9 листопада 1872 р.

Навчався у польськомовній Бережанській гімназії, уроки з малярства брав у Юліана Панькевича. Вступив до Віденської академії мистецтв, проте через 3 місяці перейшов на філософський факультет Віденського університету, де вивчав мовознавство та історію літератури. Член студентського товариства «Січ». Разом з Ф. Колессою провадив етнографічні дослідження.

У Відні заприятелював з художником М. Івасюком. З другого курсу навчався на філологічному факультеті Львівського університету (закінчив 1895), член львівських молодіжних товариств «Ватра», «Сокіл», хору «Боян». Працював вчителем у Бережанській гімназії, засновував читальні «Просвіти», бібліотеки, позичкові каси, виступав з лекціями та промовами.

З 1899 р. (з перервами) і до кінця життя мешкав у Кракові, де був викладачем, а з 1932 професором Ягеллонського університету. Співпрацював з літературним об'єднанням «Молода Польща», співзасновник «Слов'янського клубу» (1901), який у Кракові видавав часопис «Слов'янський світ» (1905-1914), проте у 1907 припинив співпрацю через політичні незгоди з редакцією.

Співпрацював з товариством «Рідна школа» для видання дитячої літератури та підручників, заступник голови краківської «Просвіти» та співорганізатор українських заходів у Кракові, співзасновник львівського гуртка «Молода муза» (1906). Його краківське помешкання стало центром українства у цьому польському місті. Під час Першої світової війни майже 5 років вчителював і провадив культурно-освітню роботу у таборах українських військовополонених царської армії.

У 1921-1925 рр. в Берліні керівник Українського допомогового комітету, Комітету опіки над утікачами, Товариства охорони могил, співорганізатор українських видавництв «Українська накладня» і «Українське слово», член управи Українського червоного хреста, голова «Української громади», викладав українську літературу на курсах українознавства при посольстві УНР у Берліні.

У 1925 р. повернувся до Кракова, де крім викладання продовжив активну громадську працю – голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові, почесний член товариства «Просвіта» (з 1925), надзвичайний член Українського наукового товариства в Берліні (з 1926), один з керівників Українського наукового інституту у Варшаві з часу заснування (1930), член Історико-філологічного товариства у Празі. Дійсний (1932), а згодом почесний член НТШ, почесний доктор Українського вільного університету у Празі (1932), академік відновленої у Варшаві Київської Могилянсько-Мазепинської академії (1938).

У 1938 р. обраний сенатором польського сейму в якому представляв інтереси українців Галичини. Щоліта приїздив у Галичину. Мешканці Бережанщини та Рогатинщини з нагоди 60-ліття Б. Лепкого зібрали пожертви на які у 1932 р. купили земельну ділянку у с. Черче (нині Рогатинського району Івано-Франківської області) і збудували для нього віллу, яку назвали «Богданівка» (не збереглась). До приходу більшовиків тут постійно збиралась інтеліґенція Західної України. З Черче письменник навідувався до родича у с. Жовчів (Рогатинський район), де досі збереглись 10 ікон роботи Б. Лепкого.

За обсягом написаного в українській літературі поступається тільки І. Франкові. Належить до числа найвидатніших постатей українського письменства та культури. Автор понад 80 книг: романи, повісті, оповідання, казки, спогади, вірші, поеми, переклади, літературознавчі статті тощо. Упорядник і видавець 62 томів української класики з дослідженнями та коментарями. Твори перекладені багатьма мовами світу. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ