24 червня 1860 року в селі Миньківці на Хмельниччині народився Феофіл Яновський, вчений, фізіолог, лікар-терапевт, педагог, академік Всеукраїнської академії наук.
«Борючись із нещастями та хворобами, ми вдосконалюємо життя», - Феофіл Яновський.
Походив із старовинного дворянського роду Гоголів-Яновських, далекий родич Миколи Гоголя.
Із золотою медаллю закінчив Київську гімназію на Подолі, володів німецькою, французькою, англійською мовами. Найкращий випускник медичного факультету Київського університету. «Слава Богу, завжди є чого навчатися. Життя, яке витрачене на гонитву за втіхами, не дає задоволення, бо занадто багато сторін людської природи залишаються бездіяльними», – писав у своєму записнику молодий Феофіл.
Працював ординатором у Карла Трітшеля, який найбільше вплинув на формування особистості Яновського як лікаря. Стажувався в лабораторіях і клініках Берліну, Парижу. Заснував в Олександрівській лікарні першу в Києві (і одну з найкращих в тодішній Російській імперії) бактеріологічну лабораторію для діагностування туберкульозу.
Професор терапевтичної клініки Одеського університету (1904), лікарської діагностики Київського університету (1905-1921) та Київського медичного інституту (1921-1928).
Засновник київської терапевтичної школи. Автор понад 60-ти наукових робіт з інфекційних хвороб, туберкульозу, захворювань легень, нирок, патології травлення тощо. Ініціював відкриття протитуберкульозних закладів санаторного типу. Редактор першого видання Великої медичної енциклопедії. Першим серед лікарів обраний академіком Всеукраїнської академії наук.
Мав широку народну популярність. Серед його пацієнтів були Леся Українка, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Володимир Короленко. Але ніколи не забував про бідних та знедолених. За 45 років лікарської практики не відмовив жодному пацієнтові. Розповідають, що іноді не лише не брав гроші за консультацію, але й надавав свої для придбання ліків. Які міг непомітно залишити під рецептом, книгою чи подушкою хворого або ж надіслати поштою.
У листі до дружини писав:
«Нам іноді здається, що допомога бідним – то добровільне діяння, яке є схвальним, проте яке можна й не робити. Та ми повинні більше ділитися з іншими. Всі мають однакові права на блага земні. Розпочати особисте, егоїстичне життя й заплющити очі щодо інших – я не можу; не можу не тому, що я добрий, либонь, а тому, що інакше чинити несправедливо».
Кияни обожнювали Феофіла Гавриловича й називали «святим лікарем». Про його популярність серед простого люду ходило чимало легенд. Коли лікар заснув у трамваї і загубив книжечку з адресами пацієнтів, все місто дві доби шукало записник – на зупинках, у храмах, на ринках. А як знайшли і повернули господареві – категорично відмовилися брати винагороду. Іншим разом Феофіла Яновського пізно ввечері пограбували. Коли зловмисники розгледіли візитку, то на ранок повернули всі речі під будинок із супровідною запискою: «Вибачте, у темряві помилилися». Подейкують, що київські візники не лише категорично відмовлялися брати з нього гроші, але й самі зупинялися, завбачивши лікаря на вулиці, й пропонували довезти куди слід.
Помер 8 липня 1928-го, похований на Лук’янівському кладовищі в Києві. Віддати шану одному з найкращих лікарів Європи прийшло багато людей, зупинивши рух трамваїв.
Його ім’я носить Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України. У 1993-му Національна академія наук України заснувала Премію НАН України імені Ф.Г. Яновського за видатні наукові роботи в галузі терапії, клінічної бактеріології та імунології.
