20 лютого 1905 року – у селі Дермань на Рівненщині в заможній селянській родині Олексія Антоновича й Настасії Улянівни Самчуків народився один з найвизначніших українських письменників XX століття Улас Самчук.
За інформацією УІНП, зарубіжні дослідники називали його ʺукраїнським Гомеромʺ, вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну. Улас Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія ʺВолиньʺ, ʺГори говорятьʺ, ʺМаріяʺ, збірки оповідань ʺМесникиʺ, ʺВіднайдений райʺ, низки повістей, оповідань і статей. Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років. У 80-х роках йшли розмови про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію за ʺВолиньʺ, але, на жаль, до кінця справа не була доведена.
Історією та літературою Улас Самчук захопився з дитинства, тим більше що саме місце народження до цього спонукало – Дерманський монастир, настоятелем якого був свого часу відомий полеміст Мелетій Смотрицький, здавна був своєрідним інтелектуальним центром. Саме тут, в чотирикласовій вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Святофеодорівській учительській семінарії, розпочав 12-річний Улас навчання. Пізніше була Кременецька українська мішана приватна гімназія імені Івана Стешенка.
Перед закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова), однак він дезертирував з війська і втік до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина – розвозив по копальнях і гутах залізо. Як вільний слухач відвідував лекції у Бреславському університеті, вивчав німецьку мову.
Перше оповідання Уласа Самчука ʺНа старих стежкахʺ з’явилося у 1926 році в журналі ʺДуховна Бесідаʺ у Варшаві, а з 1929 року почав постійно співробітничати з ʺЛітературно-науковим вісникомʺ, ʺДзвонамиʺ (журнали виходили у Львові), ʺСамостійною думкоюʺ (Чернівці), ʺРозбудовою націїʺ (Берлін), ʺСурмоюʺ. У 1933-му народжується художньо-психологічна повість ʺМаріяʺ - перший художній твір про злочин Голодомору (побачив світ у 1934 році у Львові).
У 1929 році Улас Самчук переїжджає до Праги, яка на той час була одним із центрів українського наукового та культурно-мистецького життям в еміграції, вступає до Українського вільного університету, входить до Студентської академічної громади. Утім, жодного вищого навчального закладу закінчити йому так і не вдалося, тому більшість наук довелося опановувати самотужки. Бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.
У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ – Секція митців, письменників і журналістів, головою якої став Улас Самчук.
Був учасником буремних подій в Карпатській Україні у березні 1939 року, на певний час навіть потрапив до в’язниці.
У 1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН (мельниківців), у якій були також Олена Теліга, Олег Ольжич, Іван Рогач, Олег Штуль, перебрався речез український кордон. Повернувся до Рівного, де очолив випуск газети ʺВолиньʺ, яка скоро стала загальноукраїнською. Письменник вважав, що в ті складні часи український народ не повинен бути ʺбезсловеснимʺ і має творити власне інформаційне поле. У ʺВолиніʺ тоді ж працював молодший брат Симона Петлюри Олександр. В газеті друкувалися статті й вірші Євгена Маланюка, Олега Ольжича й Олени Теліги. Також Улас Самчук зорганізував у Рівному видання дитячого часопису ʺОрленяʺ.
Водночас легальні українські видання, які виходили на території України в період нацистської окупації, були зобов'язані дотримуватися риторики Третього Рейху, зокрема, щодо євреїв. Детальніше про це можна прочитати у дослідженнях Романа Михальчука та Максима Гона.
Після війни Улас Самчук емігрував і деякий час жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР (Мистецький український рух). Після переїзду до Канади у 1948-му був засновником Організації українських письменників ʺСловоʺ, Cвiтoвoгo кoнгpecу укpaїнцiв.
Письменник помер 9 липня 1987 року. Похований у Торонто.
