21 травня 1929 року у м. Устрики Долішні (нині Польща) народився Еммануїл Мисько – майстер портретного жанру української пластики другої половини ХХ ст. Автор близько 250 скульптурних портретів, барельєфів, меморіальних таблиць, пам’ятників.
Усе його творче життя пов’язане зі Львовом. У 1946-1950 роках навчався на відділі живопису у Львівському художньому училищі імені Івана Труша. Надалі – у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, монументальна скульптура. Із 1962 – Еммануїл Мисько був викладачем прикладного та декоративного мистецтва у Львівському інституті.
Як художник реалізувався у всіх жанрах скульптури – станкової і монументальної, рельєфах, меморіальних дошках, медалях і плакатах. Але головною, визначальною сферою залишався скульптурний портрет. У доробку митця близько двохсот п’ятдесяти скульптурних портретів. За успіхи у мистецтві здобув звання – Народний художник УРСР (1978), дійсний член Академії мистецтв України (від 1996), лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1972).
Упродовж 1988-2000 був ректором Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (з 1994 – Академія мистецтв). Будучи ректором Національної академії мистецтв започаткував низку ініціатив з реформування радянської школи мистецької освіти. Ініціював конференції, під час яких відкривали заборонені раніше імена у мистецтві, відверто говорили про модернізм, Олену Кульчицьку, Михайла Бойчука та інші постаті. У 1992 за його сприянням засновано Малу академію мистецтв у смт Підбуж Львівської області.
Помер у Львові 12 березня 2000 року. Похований на Личаківському цвинтарі.
