31 січня 1938 року – у Васильківці на Дніпропетровщині народився Віталій Калиниченко, інженер, економіст, член Української Гельсінської групи (УГГ), політичний в’язень, який майже 20 років провів у радянських концтаборах та тюрмах.
За інформацією УІНП, Віталій Калиниченко мріяв про військову кар’єру. Вступати до військового училища можна було з 17 років. Оскільки вік не дозволяв Віталію складати іспити, він підробив документи і став курсантом Ризького військово-морського училища. Та суцільне підпорядкування статутним нормам і військовій дисципліні суперечили характеру й темпераменту юного курсанта. Він залишив навчання в училищі і після служби в армії, 1964-го року закінчив Київський інститут народного господарства.
Уперше до в’язниці юнак потрапив того ж року, відколи КГБ викрив його плани нелегально перетнути кордон і просити політичного притулку в США.
Вдруге його заарештували 1966-го року під час спроби перейти радянсько-фінський кордон. За це отримав 10 років позбавлення волі в таборі суворого режиму.
Після виходу з табору Калиниченко жив у рідному містечку Васильківка, де з надзвичайними складнощами влаштувався на роботу. Перебував під адміннаглядом, що означало заборону без дозволу міліції залишати Васильківку, з десятої вечора до п’ятої ранку не залишати помешкання, заборонено відвідувати ресторани і кафе.
Він відверто говорив про обмеження прав людини в СРСР. 10 жовтня 1977-го року він пише «Заяву» до Президії Верховної Ради СРСР. Викриває фальшиві твердження КПРС, що ніби в СРСР виконуються гельсінські угоди, доводить факти політичних репресій, зокрема – ув'язнення дисидентів, відправка їх до таборів та психіатричних лікарень. Зазначає, що на знак протесту він зрікається радянського громадянства і оголошує десятиденне голодування.
З передач радіо «Свобода» Калиниченко дізнається про створення Української Гельсінської групи (УГГ). Пише «Відкритого листа» Левку Лук’яненко з проханням рекомендувати його до складу Групи.
Члени УГГ звернулися до Белградської наради 35 держав, що зібралась для перевірки виконання Гельсінських угод. Текст цього звернення з підписом Віталія Калиниченка потрапив на Захід, прозвучав у передачах «Голосу Америки» і «Свободи». Після чого колектив Васильківської «Сільгосптехніки», де працював Калиниченко, звертається до КГБ позбавити їх такого працівника.
Прокурор виніс постанову: «… не став на шлях перевиховання, а навпаки, на ґрунті антирадянських націоналістичних переконань з метою підриву та послаблення радянської влади систематично виготовляв, розмножував документи, в яких зводяться наклепи на радянський державний і суспільний лад, чим скоїв злочин…»
У травні 1980-го року Калиниченка засудили до 10 років таборів особливого режиму та 5 років заслання.
У квітні 1988-го року його звільнено. Через рік виїхав до США, де і помер 27 квітня 2017-го року.
