Після відмови імператора Миколи I вивести війська з окупованих Молдавії і Валахії 16 жовтня 1853 року Туреччина оголосила війну Російській імперії, яка тривала майже три роки і закінчилась перемогою коаліції європейських країн, котрі підтримали Османську імперію
Після проголошення незалежності Греції в 1821 році, ослаблена Османська імперія зазнала поразки в Російсько-турецькій війні 1828-29 років, що завершилась підписанням Адріанопольського договору, за яким князівства Молдавія і Валахія перейшли під протекторат Росії, а іноземні судна отримали вільний доступ до проток Босфор і Дарданели, право блокувати який в 1833 році було надане Росії за Ункяр-Іскелесійським договором, підписаним після надання нею допомоги Османській імперії у протистояння із її бунтівним єгипетським васалом Мухаммедом Алі.
У 1850-х роках Росія, прагнучи посилити свій вплив на Балканах, скористалась конфліктом між католицькою і православною церквою над храмом Різдва Христового у Віфлеїмі (Палестина) і 11 лютого 1853 року зажадала від Османської імперії підписати договір про право захищати всіх християн Туреччини. Отримавши відмову, 1 червня Росія розірвала дипломатичні стосунки з Османською імперією і 3 липня силами 80 тисяч військових зайняла турецькі васальні князівства Молдавію і Валахію «доки Туреччина не задовольнить справедливих вимог Росії».
У відповідь 9 жовтня султан Абдул-Меджид I зажадав очищення дунайських князівств у двотижневий термін, а після того, як Росія відмовилась це зробити, 16 жовтня 1853 року оголосив Росії війну і 23 жовтня, після підписання Миколою I маніфесту «Про війну з Оттоманською Портою», турки відкрили вогонь по російським пароплавам «Прут» і «Ординарець», які проходили по Дунаю повз фортеці Ісакчі, а 2 листопада турецькі війська стали переправлятися на лівий берег Дунаю і створювати плацдарм для наступу на російську армію.
Після того як Росія провела вдалі воєнні кампанії на Кавказі і в Чорному морі, 4 січня 1854 Велика Британія та Франція ввели свої ескадри в Чорне море і 28 березня оголосили їй війну; у квітні їх підтримали Сардинське королівство і Австрія. Після тривалих приготувань Франція і Великобританія відправили війська в Галліполі і Варну, зупинивши російський наступ в Сілістрі, а у вересні 1854 року році висадились у Криму і після 8 місяців облоги зайняли Севастополь.
Перебуваючи у політичній ізоляції і під загрозою початку воєнних дій у Європі, в березні 1856 року Росія була змушена розпочати мирні переговори, які завершились підписанням 30 березня 1856 року Паризького договору, за яким Росії і Туреччині заборонялось мати військовий флот і арсенали на Чорному морі і Росія втрачала протекторат над Валахією і Молдавією, які отримали автономію в межаж Османської імперії.
Володимир Лук’янюк
