21 грудня 1988 року над шотландським містом Локербі був підірваний літак «Боїнг-747-121» авіакомпанії «Pan American», який здійснював регулярний рейс з Лондону до Нью-Йорку. Через тринадцять років за звинуваченням у терористичному акті, що призвів до загибелі 270 людей, на довічне ув'язнення був засуджений співробітник лівійських спецслужб Абдель Аль-Меграхі, а в 2003 році Лівія визнала відповідальність своїх офіційних осіб за вибух літака над Локербі і виплатила по 10 мільйонів доларів родині кожного загиблого в обмін на повне зняття економічних санкцій
Літак компанії «Pan American» вилетів з Лондона о 18-04 за місцевим часом до Нью-Йорка і через 58 хвилин, коли він знаходився над Шотландією, у його вантажному відсіку відбувся вибух, в результаті якого в лівій частині корпусу «Boeing 747» утворився отвір діаметром півметра. Внаслідок перепаду тиску носова частина літака відірвалась від фюзеляжа, збила один з двигунів і впала поблизу міста Локербі, а основна частина фюзеляжа під час падіння розвалилась на частини і при ударі крил об землю загорілось кілька десятків тонн пального, що спричинило пожежу і загибель 11 людей. У результаті катастрофи загинули всі 243 пасажири і 16 членів екіпажу, більшість з яких становили американці.
Після повідомлення в пресі, що загибель літака спричинив вибух на його борту, під підозрою опинились іранська організація Корпус вартових Ісламської революції, які могли помститись за іранський пасажирський літак, помилково збитий у Перській затоці в липні 1988 року ракетою з американського фрегата «Vincennes», ліванська організація Ісламський джихад, що вимагала виведення американських військ з охопленого громадянською війною Лівану та Оборонна ліга Ольстера, протестантська терористична організація, що протистояла Ірландській республіканській армії, та сирійський Народний фронт звільнення Палестини – Головне командування, що мала свої бойові підрозділи в Європі.
Розслідування інциденту проводили британські поліція та Відділ з розслідування авіаційний пригод і американське ФБР, які за три роки опитали біля 1700 свідків і проаналізували близько 4 мільйонів уламків літака, зібраних на площі 2000 км2. Воно дозволило встановити, що вибух стався у багажі, котрий прибув з Мальти через Франкфурта-на-Майні. У ньому були виявлені касетний магнітофон, в якому знаходилася бомба та радіоприймач, а також шматок електронної плати, який вдалось ідентифікувати як частину таймера, виготовленого приватною швейцарською компанією на замовлення лівійського уряду, та дитячий одяг і рештки парасольки, котрі, як виявилось, були продані на Мальті, що дало можливість ідентифікувати покупця.
На підставі зібраних даних 13 листопада 1991 року шотландська поліція висунула звинувачення співробітнику лівійських спецслужб Абделю Аль-Меграхі, який працював главою служби безпеки авіакомпанії Libyan Arab Airlines, та керівнику служби безпеки цієї компанії в аеропорту Луки на Мальті Ламіну Фімаху. Тривалий час Лівія відмовлялась їх видати, допоки у 1999 році полковник Муаммар Каддафі не погодився на екстрадицію в обмін на ослаблення санкцій та при умові, що суд буде проходити не у Великобританії.
5 квітня 1999 року підозрювані прибули до голландського міста Утрехт, де на колишній американській військовій базі «Camp Zeist» 3 травня 2000 року розпочався судовий процес, що діяв за шотландськими законами. Обидва обвинувачених заперечили свою вину і відмовились свідчити в суді, проте зібрані докази і покази ключових свідків – представника швейцарської компанії MEBO Ульріха Лумпера і власника мальтійської крамниці Тоні Гаучі – дали суду підстави 31 січня2001 року винести вердикт і визнати Аль-Меграхі винним у 270 смертях та засудити на довічне ув'язнення, а Фімаха звільнити в залі суду. У 2003 році Лівія визнала відповідальність своїх офіційних осіб за вибух літака над Локербі і виплатила по 10 мільйонів доларів родині кожного загиблого в обмін на повне зняття економічних санкцій, хоча Муаммар Каддафі завжди відкидав звинувачення, що він особисто дав наказ на здійснення теракту.
28 червня 2007 року Шотландська комісія з нагляду за кримінальними справами (SCCRC) повідомила, що існує імовірність помилки щодо звинувачень проти Аль-Меграхі – за її даними мальтієць Тонні Гаучі 17 разів допитувався поліцейськими, жоден раз не вказав точну дату, коли були зроблені покупки в його магазині, а звинуваченого впізнав як людину, фото якої бачив у газеті у зв'язку із звинуваченнями у теракті. Через три тижні після цього інший ключовий свідок швейцарець Ульріх Лумпер дав нотаріально завірені свідчення під присягою, що він сам передав шотландській поліції зразок продукції своєї фірми, а фрагменти електронного пристрою, які йому показували шотландські поліцейські на допитах, і пред'явлені для впізнаня в суді, різняться між собою. Наступного року SCCRC повідомила, що у неї є дані про виплату Гаучі міністерством юстиції США 3 млн доларів в рамках програми «Винагорода за чесність».
Незважаючи на дві раніше відхилені судом апеляції Аль-Меграхі, 20 серпня 2009 року він був звільнений від відбуття подальшого покарання рішенням міністра юстиції Шотландії у зв'язку із виявленням у нього раку простати. Того ж тижня за повідомленням ВВС Тонні Гаучі з сім'єю виїхав на постійне проживання до Австралії. 20 травня 2012 року Аль-Меграхі помер в своєму будинку в Лівії у віці 60 років.
