5 березня 1950 року у селі Білогорща біля Львова загинув Головний командир УПА, генерал-хорунжий Шухевич Роман Йосипович (пс. „Дзвін”, „Роман Лозовський”, „Тарас Чупринка”, „Тур”, „Щука”, „Шух”, „Білий”, „171” та інші; 30.06.1907 м. Львів-05.03.1950 с. Білогорща біля Львова)
Закінчив початкову школу (1914-1917) в Камінці-Струміловій (тепер місто Кам'янка-Бузька), у Львові філію Академічної гімназії (1917-1925), член ОВКУГ. У 1923 на спортивних змаганнях „Запорозькі ігри” поставив рекорд у бігу з перешкодами на 400 метрів та у плаванні на 100 метрів. Закінчив дорожньо-мостовий відділ Львівської політехніки (1926-1934). На поч. 1930 студент заочного курсу Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові за класом фортепіано. Член Пласту (1922-1930), організатор пластового гуртка „Ясний тризуб”(1922) та пластового куреня „Чорноморці” (1927).
Член Української Військової Організації (1925-1929) та ОУН (з1929). Навчався у школі підхорунжих Польської Армії (1928-1929 не закінчив, артилерист). Пройшов вишкіл УВО у Данцингу (1930). Бойовий референт КЕ ОУН ЗУЗ (1930 -1934). 18.06.1934 арештований, а 6-7.07.1934 засланий до концентраційного табору „Береза Картузька”, очолив націоналістичну організацію самооборони у концентраційному таборі. Відправлений на слідство (19.01.1935) до Львова, тюрма „Бриґідки”. Вийшов на волю 27.01.1937.
В 1938р. закінчив спеціальні курси у Баварській військовій академії. Відправляється нелегально до Закарпаття (25.12.1938). Один з організаторів творення у м. Хуст «Карпатської Січі» (01.1939), поручик, старшина для окремих доручень, помічник шефа штабу «Карпатської Січі» (організація офіцерських кадрів та фінансів Карпатської Січі). Організатор зв'язку із ОУН ЗУЗ через Данцинг (1939), член Революційного Проводу ОУН (10.02.1940-04.1941), Крайовий Провідник ОУН ЗоУЗ, член військового штабу ОУН (з 10.02.1940). учасник ІІ ВЗ ОУН (31.03-3.04.1941). Член КВШ ОУН (з04.1941), сотник. Військовий та політичний командир групи „Північ” ДУН від ОУН (ДУН група „Північ”, курінь „Соловейко” або спеціальний відділ (батальйон) „Нахтігаль”) у складі „Brandenburg zur besondere Verdienst 800” (22.04.1941-21.10.1941). Державний секретар (заступник міністра) військових справ УДП (5.07.1941). Заступник командира Легіону ДУН (об’єднаний ДУН) та командир 1 сотні (21.10.1941-15.01.1943), командир 1 сотні та заступник командира 201 батальйону охоронної поліції (Український Легіон, Легіон ДУН, Курінь ім. Є.Коновальця або Schutzmannschaft-Bataillonen №201) (1.12.1941-1.12.1942).
Переходить на нелегальне становище. Військовий референт Проводу ОУН (03.1943). Очолив ГВШ ОУН (05.1943-осінь1943), член Бюро Проводу ОУН (05.1943), майор. Учасник ІІІ НВЗ ОУН (21-25.08.1943), командир усіх військових підрозділів, що підлягали ОУН, голова Бюро Проводу ОУН.
Головний командир УПА у ранзі підполковника (від 21.11.1943). Організатор конференції поневолених народів (21-22.11.1943). Ініціатор створення УГВР, обійняв посаду Секретаря військових справ УГВР та Головного Командира УПА (з 15.07.1944), згодом голова ГС УГВР. Ініціатор проведення та учасник наради Проводу ОУН біля м. Бережани (5-6.02.1945). Рішенням УГВР (9.02.1946) генерал-хорунжий УПА з датою старшинства від 22.01.1946.
Загинув у підпільній штаб-квартирі в с. Білогорща біля Львова у бою з оперативною групою МДБ УРСР. Посмертно нагороджений УГВР Золотим Хрестом Бойової Заслуги І-кл. та Золотим Хрестом Заслуги. Провід Пласту посмертно іменував Гетьманським пластуном Скобом.
