Слухай онлайн
Історія

День в історії ОУН і УПА – помер командир О. Польовий «Остап»

12 червня 1999 р. – помер старшина УПА, командир Воєнної округи УПА «Лисоня», старшина для спеціальних доручень Крайового військового штабу УПА-Захід, довголітній політвʼязень Омелян Польовий – «Остап». До цього дня ГалІнфо спільно із Центром досліджень визвольного руху публікує колекцію фотографій з життя цього командира
1/1

Польовий Омелян Гілярійович (“Остап”, “Данило Очерет”, “Довгуш”, “Якір”, "Ясь"; 3.01.1913 р., с. Ярчівці Зборівського р-ну Тернопільської обл. – 12.06.1999 р. м. Тернопіль)

Після закінчення у 1924 р. народної школи в рідному селі вступив до Тернопільської української гімназії, де під час навчання належав до Пласту, а згодом, мабуть, до УВО. Влітку 1932 р. вступив до ОУН. Борючись проти польської окупаційної адміністрації, О. Польовий упродовж кінця 1920-1930-х рр. кілька разів потрапляв на лаву підсудних за проукраїнські погляди, сутички з поліцією, розповсюдження листівок ОУН та створення україномовних шкіл для дітей.

У вересні 1939 р, під час німецько-польської війни, О. Польовий очолює Зборівську повітову екзекутивну ОУН. Після приходу Червоної армії у лютому 1940 р. переходить у німецьку зону окупації. Пройшов навчання у німецькій поліційно-розвідувальній школі в лижному пансіонаті “Стамара” в м. Закопане (суч. Польща), а літом 1940 р. очолював канцелярію колишніх політичних в’язнів в Українському комітеті допомоги біженцям і полоненим (згодом - Український Допомоговий Комітет).

Омелян Польовий у Війську Польському (фото: музей Визвольних змагань ОУН-УПА у с. Слов’ятин Бережанського р-ну)
Омелян Польовий у Війську Польському (фото: музей Визвольних змагань ОУН-УПА у с. Слов’ятин Бережанського р-ну)
Омелян Польовий у м. Краків,1940 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий у м. Краків,1940 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий під час перебування в таборах (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий під час перебування в таборах (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий під час перебування в таборах. Березень 1958 р. Підпис: “Дорогій Мамі від сина. Ось такий-то, Мамо, я сьогодні.” (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий під час перебування в таборах. Березень 1958 р. Підпис: “Дорогій Мамі від сина. Ось такий-то, Мамо, я сьогодні.” (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Фотокартка Ганни Молінської (дружина «Остапа») на пам’ять Омеляну Польовому. 1947 р. Підпис: “На пам’ятку для дорогого Муня посилає Нуся” (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Фотокартка Ганни Молінської (дружина «Остапа») на пам’ять Омеляну Польовому. 1947 р. Підпис: “На пам’ятку для дорогого Муня посилає Нуся” (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Фотокартка Ганни Молінської  (дружина «Остапа») на пам’ять Омеляну Польовому. 16 березня 1952 р. Підпис: “На пам’ятку любому й незабутньому Муньцю висилає Нуся” (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Фотокартка Ганни Молінської (дружина «Остапа») на пам’ять Омеляну Польовому. 16 березня 1952 р. Підпис: “На пам’ятку любому й незабутньому Муньцю висилає Нуся” (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Колима, табір у м. Бєлово. 28 березня 1956 р. Стоять зліва направо: 1 – нн, 2 – нн, 3 – Михайло Пасічник, 4 – нн, 5 – Сильвестр Скоробагатий, 6 – нн, 7 – Михайло Солтан, 8 – нн, 9 – нн. Сидять зліва направо: 1 – нн, 2 – Омелян Польовий, 3 – нн, 4 – Микола Волощук (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Колима, табір у м. Бєлово. 28 березня 1956 р. Стоять зліва направо: 1 – нн, 2 – нн, 3 – Михайло Пасічник, 4 – нн, 5 – Сильвестр Скоробагатий, 6 – нн, 7 – Михайло Солтан, 8 – нн, 9 – нн. Сидять зліва направо: 1 – нн, 2 – Омелян Польовий, 3 – нн, 4 – Микола Волощук (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Довідка про звільнення із виправно-трудового табору, 1971 р. (Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Довідка про звільнення із виправно-трудового табору, 1971 р. (Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий з друзями у м. Львів. Зліва направо: Віктор Борищук, Степан Романишин, Григорій Пришляк, Омелян Польовий, Ілля Оберишин. 1995 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий з друзями у м. Львів. Зліва направо: Віктор Борищук, Степан Романишин, Григорій Пришляк, Омелян Польовий, Ілля Оберишин. 1995 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
1/9

У травні 1941 р. відправлений у тренувальний табір в Нойгамері (зараз м. Свентошув у Польщі), де проходило формування Північної групи ДУН – Легіону ім. Степана Бандери, що в німецькій армії ідентифікувався під назвою Спеціальний відділ “Нахтігаль”. З цим підрозділом Омелян вступав до Львова, Тернополя, Гримайлова, а після реорганізації служив у Білорусії, де у серпні 1942 р. проходив курси чотових.

Весною 1943 р., після повернення з “Легіону” до дому, Омеляна Польового залучають до формування у Дрогобиччині збройних підрозділів УНС. Тут він під псевдо “Остап Шухай” зайнявся вишколом першого куреня ім. Кривоноса. На осінь 1943 р. в курені було створено 2 сотні УНС

Орієнтовно, у жовтні 1943 р. О. Польового скеровують у Тернопільщину на посади обласного командира УНС та військового референта у складі обласного проводу ОУН. Із формуванням зимою 1943-1944 рр. Тернопільської воєнної округи УПА «Лисоня», Омелян Польовий (“Остап”) призначений командиром цієї округи.

Очоливши ВО 3 “Лисоня” О. Польовий почав створювати відділи УПА та формувати військовий штаб. Перехід німецько-радянського фронту відділи УПА здійснювали за вказівками штабу ВО у складі двох груп, перед якими поставили завдання зберегти відділи та вийти у радянське запілля (тил). У групу, що формувалася біля присілка Кам’янка с. Мельна Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. під командуванням “Остапа”, входили сотні “Орли”, “Лісовики”, “Чорноморці”, підстаршинська школа, боївка повітового провідника ОУН Перемишлянщини Андрія Какуна (“Грек”) з повітовими та районними провідниками.

На першу половину осені 1944 р. припадає найбільш активний період формування та діяльності відділів у ВО 3 “Лисоня”. У цей час, за підрахунками, Омеляну Польовому, як командиру Тернопільської воєнної округи, підпорядковувалось більше 24 сотень повстанської армії. На підставі цього можна зробити припущення, що загальна чисельність підрозділів підпорядкованих ВО становила близько 4 тис. стрільців.

У серпні 1944 р. О. Польовий очолив курінь, а у першій декаді вересня – загін УПА, з якими провів кілька значних боїв із підрозділами НКВД. Під час бою на хуторі Альбанівка біля с. Нетерпинці Зборівського р-ну 27 вересня, “Остап” отримав поранення, після якого обов’язки командира над загоном передав В. Якубовському (“Бондаренко)”, а над воєнною округою – І. Шанайді (“Степанович”).

Одужавши, Омеляна Польового під пс. “Якір” і “Ясь” у квітні 1945 р. переводять у КВШ УПА-Захід старшиною для спеціальних доручень та військовим інспектором, де він очолював зв’язкові лінії. За діяльність на Тернопільщині Головний військовий штаб УПА надав “Остапу” ступінь поручника з датою старшинства від 14 квітня 1945 р. та відзначив Бронзовим Хрестом бойової заслуги (від 14 січня 1945 р.)

Омелян Польовий з друзями у м. Львів. Зліва направо: Віктор Борищук, Степан Романишин, Григорій Пришляк, Омелян Польовий, Ілля Оберишин. 1995 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий з друзями у м. Львів. Зліва направо: Віктор Борищук, Степан Романишин, Григорій Пришляк, Омелян Польовий, Ілля Оберишин. 1995 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий і онуки Наталя Столярова та Олег Недошитко. 1995 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий і онуки Наталя Столярова та Олег Недошитко. 1995 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий з активістами громадських організацій. Тернопіль, жовтень 1997 р. Зліва направо: Борислав Пташник, Іван Сута, Іван Г авдида, Омелян Польовий, Ярослав Пришляк, Євген Філь (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий з активістами громадських організацій. Тернопіль, жовтень 1997 р. Зліва направо: Борислав Пташник, Іван Сута, Іван Г авдида, Омелян Польовий, Ярослав Пришляк, Євген Філь (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий і Петро Кекіш. Червень 1998 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий і Петро Кекіш. Червень 1998 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Яків Говда і Омелян Польовий. Червень 1998 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Яків Говда і Омелян Польовий. Червень 1998 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Вручення Омеляну Польовому медалі за поранення. 1998 р. Зліва направо: 1 – Омелян Польовий, 2 – Іван Гавдида, 3 – Борислав Пташник, 4 – Михайло Ратушний, 5 – Михайло Тарко, 6 – Ольга Жулковська, 7 – Петро Пташник (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Вручення Омеляну Польовому медалі за поранення. 1998 р. Зліва направо: 1 – Омелян Польовий, 2 – Іван Гавдида, 3 – Борислав Пташник, 4 – Михайло Ратушний, 5 – Михайло Тарко, 6 – Ольга Жулковська, 7 – Петро Пташник (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Вручення Омеляну Польовому медалі за поранення. 1998 р. Зліва направо: 1 – Борислав Пташник, 2 – Ольга Жулковська, 3 – Богдан Хаварівський, 4 – Омелян Польовий, 5 – нн, 6 – Олександр Юрик (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Вручення Омеляну Польовому медалі за поранення. 1998 р. Зліва направо: 1 – Борислав Пташник, 2 – Ольга Жулковська, 3 – Богдан Хаварівський, 4 – Омелян Польовий, 5 – нн, 6 – Олександр Юрик (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Ігор Олещук і Омелян Польовий. Вересень 1998 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Ігор Олещук і Омелян Польовий. Вересень 1998 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий у власній квартирі. 1998 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Омелян Польовий у власній квартирі. 1998 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Напередодні Великодніх свят працівник соціального захисту відвідав О. Польового, передавши Великодній кошик та підписку на газету. 10 квітня 1999 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
Напередодні Великодніх свят працівник соціального захисту відвідав О. Польового, передавши Великодній кошик та підписку на газету. 10 квітня 1999 р. (фото: Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів)
1/10

У Львові 1 квітня 1946 р. “Ясь” потрапив у полон та засуджений до розстрілу, згодом вирок змінили до 25 років виправно-трудових таборів. У 1971 р. Омелян Польовий звільнився із ув’язнення, через деякий час поселився у Тернополі та дочекався проголошення Української Незалежності. У 1992 р. коротко став членом Тернопільського КУН, а з 13 жовтня 1995 р. почесним членом Головної Булави Всеукраїнського Брацтва ОУН та УПА. Помер Омелян Польовий 12 червня 1999 р. у м. Тернопіль, похований на Микулинецькому кладовищі.

За матеріалами статті Серігя Волянюка, спеціально для ГалІнфо – Командир УПА, що відсидів 25 років у таборах

Детальніше із постаттю О. Польовго можна ознайомитись у опублікованій Видавництвом "Літопис УПА" книжці - "Омелян Польовий "Остап"

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...