Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура

Депутати Львівщини створили історико-культурний заповідник «Стільське городище»

Давні печери у Дуброві, які люди пристосували під погреби. Фото з http://photo-mandry.com.ua
Давні печери у Дуброві, які люди пристосували під погреби. Фото з http://photo-mandry.com.ua
Печера в Іліві, у якій існувало язичницьке святилище, у формі материнського лона. Фото з http://photo-mandry.com.ua.
Печера в Іліві, у якій існувало язичницьке святилище, у формі материнського лона. Фото з http://photo-mandry.com.ua.
Тризуб, висічений на скелі поблизу печери в Іліві. Фото з http://photo-mandry.com.ua.
Тризуб, висічений на скелі поблизу печери в Іліві. Фото з http://photo-mandry.com.ua.
Давні печери, які люди пристосували під погреби. Фото з http://photo-mandry.com.ua
Давні печери, які люди пристосували під погреби. Фото з http://photo-mandry.com.ua
1/4
Сьогодні, 15 вересня, під час засідання сесії Львівської обласної ради депутати проголосували за створення історико-культурного заповідника «Стільське городище». «За» таке рішення проголосувало 72 депутати.

Історико-культурний заповідник «Стільське городище» створили у межах території пам’ятки національного значення – Городище ІХ-ХІ ст. (охоронний номер №130019-Н) у с. Стільське Миколаївського району Львівської області.

Депутати віднесли його до сфери управління відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської ОДА.

Львівська ОДА повинна затвердити положення про дирекцію історико-культурного заповідника «Стільське городище».

Також в межах коштів передбачених в обласному бюджеті Львівська ОДА повинна здійснити заходи щодо матеріально-технічного, фінансового, методичного та кадрового забезпечення заповідника.

Довідка.

Стільське городище — середньовічне городище білих хорватів на території Західної України. Розташоване вздовж східних околиць сіл Стільсько і Дуброва Миколаївського району Львівської області. Орієнтовний час розквіту — IX—X століття. Опісля занепало внаслідок воєнних дій.

Наприкінці I тисячоліття нової ери на просторах Наддністров'я існувала країна слов'ян, відома як Велика або Біла Хорватія. Про неї повідомив імператор Візантії Костянтин Багрянородний в X столітті у своїй книзі «Про управління імперією», де зазначив, що «хрещені далматинські хорвати походять від нехрещених хорватів, які живуть за горами Угорськими» (тобто у Північному Прикарпатті).

Хорвати також згадуються в «Повісті минулих літ»: спочатку в недатованій його частині, в числі інших слов'янських племен; вдруге — 907 року як учасники військового походу київського князя Олега на Візантію; втретє — 993 року у зв'язку із походом на хорватів князя київського Володимира Святославовича.

За деякими даними, у ватиканських архівах збереглися короткі грекомовні записи, зроблені не пізніше 30-х років XIV ст, в яких повідомляється, що між містами Галичем та Володимиром є містечко Стольско — резиденція Галицької митрополії.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ