Кримськотатарська громада міста Лева провела низку заходів, приурочених до Дня опору окупації Криму.
Це, зокрема, публічні мовчазні акції на вулицях міста, що мали нагадати українцям про силоміць відірваний, але не відділений від держави півострів. Тематична фотовиставка світлин журналістів, які фіксували процес окупації Криму, зустріч-дискусія із політологами та громадськими діячами. А також кінопоказ унікального документального фільму «Коли цей вітер стихне», проведений спільно Культурним центром кримських татар у Львові та 58 Будинком офіцерів, для військовослужбовців гарнізону, учасників бойових дій на Сході України та просто небайдужих українців.
Стрічку, відзняту в 2014-15 роках львів’янином Тарасом Дронем та полькою Анелою Габріель, презентував кримчанин підполковник Тимур Баротов, який брав участь у бойових діях на Донбасі в складі батальйону «Айдар»
За словами офіцера, фільм дуже глибоко вражає. Вказує на дуже багато спільних рис українців і кримських татар: працьовитість, повагу до батьків, любов до своєї землі. І, звичайно, на спільних ворогів, які знову намагаються зруйнувати наш спільний дім.
Стрічка розповідає про кримсько-татарську родину, яка живе на території окупованого Криму. Чотири особисті історії людей, що живуть під тиском політичного режиму. А хочуть просто жити, любити і мати родину. І перегляд фільму спонукає розділити із мешканцями півострову усі жахи російського повсякденного терору.
Після перегляду фільму, у фойє, біля стендів із портретами зниклих безвісти під час окупації мешканців Криму, кримськотатарські активіста та глядачі провели обговорення стрічки.
– Кадри фільму повернули той час, коли чужинці підло увірвалися в наш будинок і, брязкаючи зброєю, порушили його віковий уклад, – розповів один з координаторів акції Енвер Бекіров. – Незвані гості нас знову таврують клеймом «ворог», «терорист». Намагаються виселити з власного дому. Але наша земля предків вже не раз переживала таких зайд. І кожен раз мій народ повертався до домашнього вогнища. Бо не розчинявся на чужині, впадаючи у відчай, а навпаки, черпав сили в єдності і вірі. Історично склалося, що воля до боротьби за право жити, творити і померти на рідній землі у нас в крові.
Володимир Скоростецький,
Відділення спеціальних кореспондентів
Інформаційного агентства МО України (м.Львів)
