Діюче податкове законодавство передбачає сплату податків з усіх видів доходів, отриманих як в Україні, так і за кордоном (крім окремих видів доходів, визначених Податковим кодексом України, які не підлягають оподаткуванню або звільнені від оподаткування, наприклад: державні та соціальні матеріальні допомоги, що отримуються з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування; спадщина від членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення; продаж одного легкового авто протягом року тощо).
Фізичні особи із своїх заробітних плат сплачують податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Відрахування цих податків здійснює роботодавець як податковий агент.
Податковим кодексом України регламентовано, що громадяни України – податкові резиденти, які працюють за кордоном, зобов’язані задекларувати отримані доходи (п.170.11 ст.170 Податкового кодексу України).
У той же час, для уникнення подвійного оподаткування укладено низку угод з іншими країнами. На сьогодні чинні більше ніж 70 двосторонніх міжурядових угод (конвенцій) про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, це такі країни як Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Іспанія, Португалія, Вірменія, Білорусь, Грузія, Швеція, Норвегія, Латвія, Литва, Естонія тощо.
Ці договори, зокрема, передбачають, що податок з доходів, сплачений за кордоном, зараховується в зменшення податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб в Україні.
Для визначення права на пенсію Пенсійним фондом України може бути взято до уваги стаж роботи в іншій країні.
Для зарахування Україною страхового стажу, набутого за кордоном в державах, з якими укладено двосторонні угоди, громадянин України повинен офіційно (легально) працювати за кордоном (в деяких випадках не менш ніж певний період часу – рік) та сплачувати всі відповідні відрахування там, зокрема соціальний внесок.
До таких країн належать держави колишнього Радянського союзу і держави СНД (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Російська федерація, Молдова, Грузія, Азербайджан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекістан), держави Прибалтики (Латвія, литва, Естонія), ближнього та далекого зарубіжжя (Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Іспанія, Португалія тощо).
Повний перелік країн, з якими укладені угоди розміщено на сайті Пенсійного фонду України.
Тобто двічі з однієї суми податок сплачувати не потрібно!
Більше того, станом на сьогодні податкова система в Україні передбачає менше навантаження на платника податків – фізичну особу ніж податкові системи більшості країн світу.
Нагадаємо: податок з доходів є одним з основних джерел формування місцевих бюджетів. А ЄСВ,який нараховується на доходи фізосіб, – основне джерело виплат пенсій.
У минулому році 19,7 млн громадян, або 45 %, отримали різні доходи на 2 трлн грн, з яких зарплату отримували лише 9,5 млн людей непенсійного віку. Офіційно в 2019 році 13,4 млн економічно активних громадян, або 30% всього населення, не отримують доходів.
Згідно з даними Пенсійного фонду, розмір середньомісячної зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), за минулий рік склав 9,205 тис. грн, тобто ЄСВ - 2,025 тис. грн. Середній розмір пенсії в минулому році - 3,083 тис. грн. Але, згідно ст.7 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", Пенсійному фонду повинно вистачати ЄСВ. Якщо виходити з цих даних, ставку ЄСВ потрібно піднімати до 34 % – це неможливо. Значить, має збільшитися число платників, точніше – громадяни мають відповідально ставитися до сплати податків.
Не сплачуючи податки, люди, що мають непрацюючих членів родини, перекладають фінансування соціальних виплат та забезпечення своїх сімей медициною, освітою, а також низкою інших послуг, на плечі тих, хто сплачує податки.
Тому виконання своїх зобов’язань з декларування доходів – це чесність, перш за все, перед своїми співвітчизниками.
